Чуйка сказала вертатись: Волонтерка, яка зірвалась у прірву у Карпатах розповіла деталі


4 січня о 17.20 до рятувальників надійшло повідомлення від начальника чергової зміни ОКЦ у Закарпатській області про те, що на горі Піп Іван Мармароський (поблизу з Румунським кордоном) під час проходження туристичного маршруту туристка зірвалася з карниза та впала в ущелину, за нею стрибнув хлопець.

Операція з порятунку тривала кілька годин. Окрім рятувальників до пошуків долучились і друзі туристів. Дівчина, що зірвалась в ущелину - відома активістка, волонтерка Івона Костина, а хлопець, що кинувся її рятувати - кіборг Олександр Чуб.

Зараз волонтерка вже відійшла від шоку і розповіла в соцмережі, як все відбувалося. За словами дівчини, цей пост не про "героїзм", роздутий ЗМІ. Його немає. Є неправильна підготовка і безвідповідальність.

"Крик "Івона" голосом Sieraia Ievgeniia було останнім, що я почула. Вчора ми вийшли трохи запізно і не думали, що дійдемо по такій видимості. Вона чимраз погіршувалася, але підйом був на диво легким. Біля кордону чуйка сказала вертати. Ми йшли не менш, як три метри від краю, але карніз виявився більшим. Все пішло з-під ніг і вже за секунду я летіла в купі снігу. Один удар, зупинка, думки про батьків, а потім знов політ.  Мені пощастило - я летіла зверху цього чудового місива і, інстинктивно пригадавши уроки Максима Музики, вивільнила обличчя і тоді все решту. Одразу закричала, що я жива і почула Олександра Чуба. Я думала, що то я так близько до точки падіння, а виявилось, що то він по мене стрибнув по перпендикулярному спуску", - пригадує дівчина.

Івона розповідає, що їм пощастило, адже вони були цілі і могли рухатись самостійно. Це треба було робити швидко, бо темніло.

"Погана видимість посилювала страх повтору сценарію, а схили видались надто крутими, щоб ризикувати по-короткому назад до колиби. Ні на 101, ні на 112 зв'язок не витягнув, тому ми пішли вниз. Варто віддати належне Жені, яка всунула Чубу в руку мій телефон. Ми пробирались поваленим лісом над річкою до другої стежки - набагато нижче нашої колиби. Страх падіння і темряви брав своє, але ми йшли далі. Це були найбільш нервові та довгі 7 годин в моєму житті. Нерви і спогади про падіння накривали, але було не до них. Врешті, полонина вивела нас до не позначеної колиби класу "люкс", де ми, на жаль, мусили вибити замки. Ми трохи натопили, позичили тушняк, воду і ролтон, знайшли спальники і зняли взуття. Я відключилась і ледь вмовила себе встати о 3, аби продовжити шлях", - пригадує волонтерка.

Виявилось, що до колиби де розгорнувся штаб рятувальної операції було йти ще всього кілометр.

"Колиба, яку я не вірила, що бачу нарешті, була забита рятувальниками. Ми порадували їх, прийшовши з іншого боку і "тією дівчиною, що зірвалась". Дійшли самі, але були так раді їх бачити. Виявилось, що розгорнулась ціла рятувальна операція і ми набрали батьків. Жека чекала нас більше 2х годин на горі і підняла на вуха всіх вас, ще й сама спустилась без пригод. Дякую за круту командну роботу і зібраність, усім рятувальникам - бо ви круті, і робите неймовірну роботу, та і за врятовану вірну Сюзю теж", - завершила розповідь врятована дівчина.