Фільм "Ціна правди" про Голодомор вийшов у прокат

Історична драма "Ціна правди" про Голодомор 1932-1933 років вийшла у прокат 28 листопада.

Фільм зняла польська режисерка, триразова номінантка на премію "Оскар" Аґнєшка Голланд. Стрічка спільного виробництва України, Польщі та Великої Британії, пише Gazeta.ua.

Головний герой фільму — валлійський журналіст Ґарет Джонс, який першим у західній пресі під власним іменем заявив про Голодомор.

Дія відбувається 1933 року. Джонс приїжджає в Москву, щоб взяти інтерв'ю у Сталіна. Хоче з'ясувати, звідки беруться гроші на економічний розвиток і нібито успішне виконання першого п'ятирічного плану. Журналіст має залишатися у столиці під наглядом агентів спецслужб - такі умови перебування в СРСР. Та Джонс таємно відвідує Україну. Стає свідком штучного голоду. Пише: "Пройшов через безліч сіл і 12 колгоспів. Скрізь чув плач: "У нас немає хліба. Ми помираємо". Готує статті про злочини сталінського режиму, за сюжетом.

Більшість представників західної преси в той час замовчували правду про трагедію українського народу. Писали, що СРСР - приклад для наслідування, а голод - вигадки. Невдовзі прокремлівські сили на чолі з англо-американським журналістом, лауреатом Пулітцерівської премії Волтером Дюранті розгорнули інформаційну кампанію проти Джонса, щоб спростувати його заяви.

Головну роль виконав англійський актор Джеймс Нортон. Представив картину на прем'єрі у столичному кінотеатрі "Київська Русь".

"Зазвичай під час роботи над фільмом відбувається прорив, коли ти відчуваєш більший зв'язок із героєм та історією, - каже Нортон. - Під час підготовки до ролі я спілкувався із сім'єю Ґарета Джонса, читав його щоденники. Але проривним моментом став знімальний процес в Україні. Тоді я відчув, що ця історія важлива та актуальна для вашої країни. Особливо мені пригадується сцена, коли Ґарет підходить до черги за хлібом і питає в місцевої жительки, а що тут власне відбувається. Вона каже: "Мільйони людей гинуть, ми потребуємо допомоги". Родичі акторки, яка виконала цю роль, постраждали під час Голодомору. Вона дуже емоційно розповіла мені це, а потім і зіграла в кадрі. Я зрозумів масштаби цієї трагедії та те, що вона особиста для багатьох. Тепер я намагаюся стати каталізатором обговорення цієї теми.

Також стрічка допомогла мені відчути більшу повагу до професії журналіста. Я не віддавав належне їхній ролі в суспільстві, їхньому прагненню до правди і труднощами на цьому шляху".

"Я радію, коли бачу, що українська тема розкривається іншими культурами. Це значить, що ми вібруємо все потужніше у світовому контексті, - говорить актор Олег Драч. У фільмі зіграв КДБіста, який супроводжує Ґарета Джонса. - Думаю, важливо дивитися на себе очима чужинців. Ми себе рідко можемо сприймати, бачити в собі щось дуже важливе, тонке, актуальне. Нам деколи просто не вистачає відваги. А коли нам про це розповідають інші, то як кажуть, велике бачиться здалека. Гадаю, це хороша тенденція.

Контакт із Джеймсом Нортоном у нас відбувся моментальний. Відчути себе поцінованим гарним іноземним актором, відповідним рівню такого діалогу - це багато коштує. Ми недооцінюємо себе та одне одного. Тож коли нас оцінюють збоку, це може бути помічним.

Стрічка надзвичайно актуальна сьогодні як ніколи. Пов'язана з темою землі. Та передусім - із темою свідомості людини. Якого вона коріння, чи пам'ятає своїх батьків і дідів. У мого дядька в Бориславі висіли натюрморти - такі банально намальовані аматорською рукою. Я запитав його, а він розповів, що це в 1930-х зі східної України люди втікали й міняли такі картинки на хліб. Я плакав тоді".

"Це справжнє світове кіно, - каже кінокритик Андрій Алферов. - І британські, й українські актори грають на високому рівні. Усе знято якісно. Кадр говорить сам за себе. Він є інформативною одиницею. Людина може сидіти й мовчати, а ти одразу розумієш, про що думає, які в неї почуття й наміри.

Аґнешка Голланд дещо відривається від реальних фактів. В одну поїздку Ґарета Джонса до Радянського Союзу зводить одразу три його подорожі протягом 1930-х. Сцени у Великій Британії - світлі. Коли журналіст прибуває в СРСР, зображення темніє. А коли потрапляє в Україну, картинка стає зовсім похмурою. Тут стрічка схожа на якийсь липкий кошмар. Голланд пропонує художнє осмислення історії, а це завжди глибше й цікавіше, ніж документальний факт.

Кіно передусім не про Голодомор, а про етику професії. Показує, як західне суспільство мовчить і цим фактично підтримує політику Сталіна.

"Ціна правди" дає приклад того, як має працювати журналіст - спостерігати і повідомляти. Проговорює до українців, що мусимо вивчати й визнавати свою історію. Тільки так ми зможемо стати свідомою європейською державою".