«Гарячим слідом» за… полковником

Один день із головним поліцейським Прикарпаття Володимиром Голубошем: зникла дитина, подвійне вбивство, крадіжки, п’яні водії та інше

«Західний кур’єр» продовжує ревізію робочих буднів прикарпатських чинів. Сьогодні під прицілом нашого пера – начальник ГУ НП в Івано-Франківській області Володимир Валентинович Голубош.  Полковник  – людина непублічна, полісмен зі стажем карного оперативника, вперше відкрив двері для медіа і показав роботу прикарпатських копів зсередини та «розколовся» щодо приватного життя.

Коли вдається «перехитрити» злочинця-професіонала…

Робота поліцейського не має часових обмежень. Ненормований день, незвичайні ситуації, виклики, доповіді, рапорти та звіти… Контроль та організація роботи підлеглих, виїзди на місця злочинів, участь у їх розкритті… Начальник поліції – це не кабінетна робота, хоча й тут справ вистачає по горло. Робочий графік залежить від активності правопорушників у області. 21 лютого, день нашої інспекції, був би відносно спокійним, якби не подвійне вбивство та зникнення дитини.

9.30. Озброївшись фотоапаратом, направляюсь в обласне управління поліції. На прохідній представляюсь і кажу, що до начальника. Черговий доповідає у приймальню і, усміхаючись, пропускає: «Третій поверх, перші двері справа».

Застаємо керівника за підписанням документів. Стримано  і галантно запрошує мене за стіл для нарад. «Вибачайте, але раніше не міг вас прийняти, адже щоранку у нас робочі наради, на яких присутність сторонніх не допустима. Ви ж не маєте доступу до державних таємниць…», – говорить Володимир Голубош.

Зазвичай робочий день головного поліцейського Прикарпаття починається у 6.00 з доповіді про стан безпеки за добу в області. 8.00 – інструктаж зі слідчо-оперативною групою, яка заступає на чергування. 8.30-9.30 – нарада із заступниками ГУ НП і начальниками деяких служб.

Це тільки на перший погляд Прикарпаття здається тихим куточком України. За добу (20 лютого) на лінію 102 надійшло 444 повідомлення від громадян. За «гарячими слідами» встановлено 54 особи, за 43 матеріалами відкрито кримінальні провадження. Скоєно 24 крадіжки, з яких 2 – особливо тяжкі, у смт. Лисець Тисменицького району зникла безвісти дитина 2003 року народження, у селі Семаківці Коломийського району скоєно подвійне вбивство. Також надійшло 6 повідомлень мешканців області зі скаргами на роботу поліцейських.

«Вчора о 22.45 надійшло повідомлення про зникнення 15-річної дівчинки, яка після скандалу з мамою пішла з дому і не повернулась. Сьогодні не потрібно чекати три дні, як раніше було, щоб дитину визнали зниклою. Якщо її знайдуть живою і неушкодженою, то справу закривають», – каже Володимир Валентинович.

Начальником поліції в Івано-Франківській області Володимир Голубош працює лише півроку. Та у свої 41 полковник пройшов чималий шлях у правоохоронних органах. Починав  оперативником у 1996 році в Рівненській області, займав керівні посади у Рівненській, Черкаській та Хмельницькій областях.

Володимир Голубош – людина непублічна, він не любить фотографуватись, йому не подобається, коли його персоні приділяють велику увагу. Протягом дня мені було важко впіймати його у кадр, адже він завжди уникав об’єктива фотоапарата. Волів говорити тільки по суті – фактами, цифрами, термінами, правовою лексикою і без «ліричних відступів».

Зізнаюсь чесно, я чекала побачити полковника,  як у «ментовських» серіалах, строгого, у синьому піджаку, обвішаному медалями та в начищених до блиску черевиках. Проте зовнішній вигляд начальника ГУ поліції нічим не відрізняється від рядового поліцейського – чорна форма у стилі американських копів, спортивні замшеві черевики та масивний спортивний годинник. Без погонів та медалей. Каже, що парадну форму одягає тільки на офіційні зустрічі. Форму для роботи готує собі сам – за роки служби добре навчився чистити та прасувати.

Адже дружина Катерина з двома дочками – сімнадцятирічною Ганною та п’ятирічною Емілією – мешкає на Рівненщині. У правоохоронних органах не працює, наразі перебуває у відпустці для догляду за дитиною. Що стосується питань приватних, то полковник розповідає неохоче. Зізнається, що дуже рідко бачить сім`ю. «Я поганий батько. Максимум два рази на місяць я можу вирватись додому. А коли мої дівчата приїжджають в Івано-Франківськ, то я переважно на роботі», – з неприхованим сумом  говорить полковник.

Вільного часу практично немає: «Моє дозвілля – це робота». Коли є час, відвідує спортзал та читає історичні книги. Телевізор не дивиться, надає перевагу Інтернету. Телефон із рук не випускає – поміж дзвінками постійно переглядає повідомлення на інтернет-боті «112», читає коментарі і усміхається. «Як всі люблять критикувати поліцію… На днях ми викрили групу квартирних злодіїв, які протягом місяця вчинили 15 крадіжок в Івано-Франківську. А люди пишуть, що це – «показуха». І цитує слова Ліни Костенко:  «Як легко плюнути в велике. У нього точно попаде».

Кабінет керівника затишний, теплий і красивий. Євроремонт у поєднанні з класикою червоного дерева, чорна натяжна стеля, великі картини у стильних рамках, стіна-вітрина за склом, багата ікона Юрія Змієборця, на вікнах – кремово-бордові фіранки з китицями, лаковані дерев’яні столи – один робочий, другий – для нарад із десятком вишневих крісел. На стіні три портрети українських вождів  – Петра Порошенка, Арсена Авакова і Сергія Князєва. Такі апартаменти він успадкував від попередників, єдине, що змінив, – повісив дорожні карти міста Івано-Франківська та області, забрав акваріум та різьблене крісло замінив на офісне. Проте за персональним робочим місцем керівник не любить сидіти. Працює сам і приймає відвідувачів за столом для нарад, бо там «відстань між співрозмовниками менша».

Чому вирішив стати поліцейським, уже й не пригадує. Каже, що так склалась його доля, адже батько теж працював у міліції. Незважаючи на ненормований графік та практично відсутність особистого життя, свою професію любить і отримує задоволення. «Немає нічого гіршого, ніж робити те, що тобі не подобається. А що стосується роботи поліцейським, то тут без внутрішнього вогника і стимулу довго не витримаєш.

Недостатньо вивчити Кримінальний кодекс та пройти бойову підготовку, потрібно щодня горіти бажанням виконувати свою службу. Можливо, це гучно сказано, але це своєрідне покликання, чи як…»

Пропрацювавши два десятки років у карному розшуку, зізнається, що отримує задоволення від того, коли розкриває злочин і вдається «перехитрити» кваліфікованого злочинця. «Існує термін «злочинний промисел». Це коли людина живе за рахунок інших. Професійні злочинці добре готуються до здійснення злочину, вони  вивчають новітні технології, інструменти… Часто це дуже розумні та кмітливі люди. Тому, щоб їх впіймати, доводиться добряче попрацювати як мізками, так і ногами, – ділиться досвідом полковник. – До чого звикнути неможливо?  – До злочинів  щодо дітей».

Звичайно, робота складна і ризикована. Проте на запитання, чи доводилось ризикувати йому життям, пан Голубош скромно усміхається і каже: «Життя – це взагалі штука ризикована. Ми ризикуємо щодня, навіть коли просто переходимо дорогу».

У 2012 році, очолюючи управління карного розшуку УМВС України в Черкаській області, отримав звання полковника. «Як змінився ваш світогляд із появою нових зірочок на погонах?» – запитую. Зі здивованим обличчям полковник відповідає: «А що, повинен? Може треба було вуса відростити чи живіт? (сміється). Головне, щоб руки не трусились, коли треба дістати зброю».

Під час розмови начальнику приходить звіт від працівників Тисменицького управління поліції про те, що зниклу дитину уже знайшли. Показує мені фото дівчинки з плакатом у руках: «Я знайшлася!» Каже, що роблять такі фотозвіти, щоб не було ніяких сумнівів, особливо серед інтернет-активістів.

Скандинавський «рецепт», ремонт та жорстоке вбивство

10.30. Відвідує навчання поліцейських згідно із скандинавською моделлю охорони громадського порядку. «Головним принципом скандинавського підходу є так зване «сприяння», тобто роль поліції полягає в тому, щоби гарантувати захист прав учасників мирного зібрання, а не в обмеженні їхніх прав. Зазвичай більшість людей на будь-якому мітингу хочуть, щоб захід пройшов мирно. Проте якщо поліція діятиме неправильно, якщо буде агресивно налаштована, то радикальна меншість може схилити інших людей на свою сторону», – каже Володимир Голубош.

11.00. Робоча нарада з командиром військової частини 1241 Національної Гвардії України Романом Науменком щодо забезпечення громадського порядку на території області. «У нас тісна співпраця з військовими області. Вони допомагають в охороні громадського порядку, особливо під час масових заходів, коли бракує власних сил. Також у нас працює окрема гірська патрульна рота, яка завжди  готова прийти на допомогу щодо пошуку в лісах», – розповідає керівник поліції.

11.30. Їдемо на вул. Мазепи, 185 (колишнє приміщення НДЕКЦ), де проводять ремонтні роботи. На вході охоронець спокійно переглядає телевізор і навіть не звертає уваги на нас. Полковник підходить до нього і каже: «Що ви тут робите? Ви знаєте, хто я такий?»

Чоловік зізнається, що не знає. «Я начальник головного управління. Покажіть своє посвідчення, – вимагає Голубош. – Ви працівник поліції, чому ви без форми?» – «Поправ і не висохла», – перелякано відповідає полісмен, віддаючи честь  тремтячою рукою.
Володимир Валентинович, переступаючи через відра та інструменти, оглядає, на якій стадії ремонт у кабінетах, де працюють криміналісти, кібер-поліція, вибухотехнічна служба (ВТС) та готують клас зі службової підготовки працівників поліції. Майстри не знають,  хто це, і більше лякаються мене з фотоапаратом, ніж полковника. Заходимо у ВТС – працівників немає, тільки одинока дівчина жує печиво. «Смачного! Де всі?» – питає керівник. «Поїхали на виклик», – відповідає та і з несподіванки тремтячими руками не може навіть двері відчинити. Полковник показує мені так званий кабінет-музей, де зберігаються вибухові пристрої, які вилучили на території області. «І не страшно вам тут одній?» – уже м’якше запитує зблідлу працівницю. «Та ні, я ж у поліції…».

«Я ніколи не попереджаю підлеглих про свій візит. Треба тримати їх у тонусі…», – зазначає полковник.

Вертаємось в управління. Дорогою питає мене, чому я вирішила стати журналістом і хто моя наступна «жертва» для подібної інспекції. Жартує, що ми «колеги по нещастю», адже візиту журналіста, як і полісмена, мало хто радий.

12.00. Нарада щодо розкриття вбивств зі слідчо-оперативною групою. Мене ввічливо «відпускає» на обідню перерву. Коли сам буде обідати – ще не знає. «Я не роблю з обідів трапези. Їм там, де застане мене голод. Перекушу щось на ходу…».

13.00. Володимир Голубош проводить брифінг для ЗМІ про вбивство двох осіб у с. Семаківці Коломийського району. «Вбиті були співмешканцями, проживали у частині будинку, яка вціліла після пожежі. Вони часто вживали алкогольні напої. Обоє загиблих, Віктор та Тетяна, раніше суджені і ніде не працювали».

Представники медіа хочуть «пікантних» деталей, фото з місця вбивства. «Поки ведуться слідчі дії, я не можу вам назвати підозрюваного. Наразі у нас є три робочі мотиви: на ґрунті ненависті, хуліганство, помста. Зараз правоохоронці перевіряють ряд осіб, які могли контактувати з убитими, встановлюють їхні алібі та можливі мотиви», – говорить начальник поліції.

Нетверезі водії  та «штатні скаржники»

13.30. Повертаємось у кабінет, де на керівника уже чекає чималий стос документів, які потрібно опрацювати, підписати та направити до відповідних служб. Маючи «віконце» до наступної закритої наради, розпитую про результати реформи поліції на Прикарпатті. Що змінилось у роботі органів, крім назви та форми?

«Найперше – змінився принцип спілкування з людьми. Ми працюємо так, аби найперше зорієнтуватися на потребу громадян. Змінились правила підготовки працівників поліції, яких учать не лише влучно стріляти, але й знаходити діалог із потерпілим та заявником.

Поліцейські не стоять осторонь, а поруч зі своєю громадою. Нині  кількість звернень до поліції удвічі більша, ніж була 5 років тому. Для обслуговування викликів поліції та забезпечення активності реагування на заяви та повідомлення громадян щодня заступають 142 поліцейські та 71 службовий автомобіль. Усі наряди забезпечені планшетами та включені до системи централізованого управління. На них із ситуаційного відділу ГУ НП надходять службові завдання відносно повідомлень людей».

Ще залишити повідомлення чи скаргу на роботу поліцейських люди можуть у чаті «112». Також створений мобільний додаток «Майпол», де є тривожна кнопка, натиснувши яку, чергові поліцейські миттєво зреагують. Це велика перевага для людей з обмеженими можливостями – незрячих, глухих, німих.

А щоб у мене склалась цілісна картина робочого дня в управлінні, дає розпорядження начальнику Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (УОАЗОР) Роману Танасійчуку провести для мене так звану екскурсію ситуаційним центром. Роман Богданович проводить мене у «святая святих» управління, куди «вхід стороннім заборонено». Ситуаційний центр складається з трьох відділів.

Служба 102, куди потрапляють усі виклики з мобільного по області і розприділяються по 16 територіальних підрозділах Івано-Франківщини. 5 чергових, які працюють цілодобово, обслуговують по 500-600 викликів за зміну. Пік дзвінків припадає на 17-20 години вечора і, як не дивно, вони пов’язані переважно з оковитою – нетверезі водії, бійки, скандали, хуліганство…  Вистачає і «штатних скаржників», які дзвонять по кілька разів на день із питаннями, які не входять до компетенції поліції. Наприклад, карточку банкомат «проковтнув» чи сміття вчасно не вивезли.

У наступному кабінеті – диспетчерська служба, яка призначає наряди для реагування і стежить за місцем дислокації поліцейських за датчиками GPS, якими обладнані всі планшети. Тут також працюють інспектор з електронного засобу контролю – так званого електронного браслета. Щодня у місті  Івано-Франківську заступають на чергування 10 нарядів управління поліції з охорони правопорядку.

Чергова частина, звідки цілодобово координують та контролюють роботу всіх служб. Щоранку інспектор чергової частини звітує перед начальником ГУ НП про всі факти та скарги. Час прибуття слідчо-оперативної групи на місце виклику у місті 5-7 хв, в області – 20 хв. Саме на час прибуття поліцейських найчастіше і скаржаться жителі, проте полковник Голубош каже, що тут є багато об’єктивних факторів, один із яких – складна місцевість.

«Велику роль у пошуках зниклих дітей відіграє спільний проект поліції та Київстару, коли після повідомлення про зникнення всім жителям у радіусі 3-х кілометрів приходить СМС про надання інформації про можливе місце перебування зниклої особи», – ділиться надбаннями Роман Богданович. Ще одним здобутком прикарпатських правоохоронців є спільний проект із ОТГ щодо створення поліцейських станцій у самій громаді. Нині вже у дев’ятьох ОТГ області працюють, окрім дільничного, поліцейські на місцях. Виправдує себе і пілотний проект «Вартовий громади» – громада сама обирає свого вартового, який проходить безоплатне навчання та підготовку в органах і отримує відповідну зарплату від ГУ НПУ. Нині уже є таких 5 посад у області.

Серед позитивних сторін реформи Володимир Голубош зазначає і покращення матеріально-технічної бази: «Нині найнижча зарплата у поліцейського – 8 тисяч гривень, а середня – 10-13 тисяч. Немає проблем і з пальним для службових авто та засобами самозахисту для патрульних та оперативників».

Поліція діалогу       

15.00. Нарада щодо нерозкритих тяжких злочинів за попередній рік – підпал, хуліганство, велика крадіжка та заволодіння чужим майном у великих розмірах. «Як бачите, у моїй роботі нема нічого цікавого. Рутина. Краще поїдьте з нашими патрульними – там скучно ніколи не буває», – пропонує мені полковник, щоб я не нудилась у приймальні. Дає розпорядження. Черговий проводить мене до патрульної машини.

Поліцейські Назар та Христина отримують повідомлення на планшет зі служби 102 про конфлікт на вул. Залізничній, 30. Відправляємось на завдання. Дорогою лейтенант Христина попередньо телефонує до заявника і уточнює суть конфлікту.  Житель Калущини Олег Лучка має претензії до фірми «Центр турбін» стосовно заміни турбіни, зазначаючи, що деталь не замінили, а просто поремонтували його стару, за що він заплатив 7 тисяч гривень. Поліцейські вислуховують обидві сторони і пропонують два варіати: або домовитись мирно (нехай фірма віддасть стару турбіну, що і буде доказом), або написати пану Олегу у міське відділення поліції заяву про шахрайство, чим займатимуться відповідні спеціалісти. Адміністратор пані Уляна  запевняє, що до понеділка йому повернуть стару деталь, адже вона зараз у Києві. Розійшлись «по-хорошому»  до понеділка.

Поліцейські повертаються у службове авто, Назар відписує на планшеті інформацію про реагування на виклик у кол-центр. Запитую дівчину-лейтенанта, як їй бути патрульним поліцейським. «Нормально, за три роки я вже звикла. Цікавіше, ніж сидіти у кабінеті», – сміється. За 12 годин чергування патрульні реагують мінімум на 10 викликів, поміж тим постійно їздять вулицями міста і стежать за порядком.

«Коли я за кермом, то мушу стежити за дорогою, а Христина у нас так званий «штурман», у полі зору якого і водії, і люди. Якщо ситуація загрозлива – бійка чи хуліганство, викликаємо підмогу. Але більшість викликів не класифікуються як злочини. Інколи дзвонять, що сусід зверху затопив чи трубу прорвало, чи сусід дістав своїм шуруповертом…», — розповідає патрульний Назар. Незважаючи на ситуацію, полісмени повинні бути завжди ввічливими, допомагати знайти вихід. А то заявники завжди можуть поскаржитись на них на 102 або у чаті «112».

18.00. Керівники служб ГУ НП доповідають Володимиру Голубошу про стан виконаних завдань, які були поставлені на сьогоднішній день.

19.00-21.00. Керівники 16 територіальних відомств у телефонному режимі звітують про ситуацію на місцях. У планах на сьогодні у Володимира Голубоша поїхати на місце вбивства у Коломийський район, щоб особисто ознайомитись із ходом розслідування.

Пан Володимир каже, що сьогоднішній день виявився відносно спокійними. Зазвичай він більше часу проводить не в управлінні, а на місцях злочинів. Навики та «закалка» оперативника не дають всидіти у кабінеті.