Гірська вузькоколійка: Карпатський трамвай

У карпатському селищі Вигода уже понад століття стартує маршрут однієї з унікальних, досі збережених вузькоколійних залізниць. Створена для перевезення деревини, вузькоколійка пережила дві світових війни та змінила безліч господарів.

Створена для перевезення деревини, вузькоколійка пережила дві світових війни та змінила безліч господарів. За цей час вона стала не лише промисловим, а й туристичним об’єктом, навколо якого нині активно розвивається інфраструктура, пише Ukraїner

— Доброго дня, вітаємо учасників Карпатського трамвайчика. Мене звати Дзвінка і я вас супроводжуватиму цілу мандрівку. Розповім вам декілька коротеньких правил, які потрібно виконувати під час нашої мандрівки. Заходимо і виходимо з трамвайчика опісля повної його зупинки. І саме наше найголовніше правило — усі свої негативні думки й емоції залишаємо ось на цій платформі, щоби їх розвіяв вітер, а із собою в мандрівку беремо тільки хороший і позитивний настрій.

Так розпочинається екскурсія Вигодською вузькоколійкою, або Карпатським трамваєм. Маршрут потяга починається у Вигоді і пролягає в горах, вздовж мальовничої річки Мізуньки.

Друга половина XIX століття — період активного розвитку промисловості в Австро-Угорщині. Позаяк, Галичина була на той час у складі цієї держави, її цей процес також не оминув. Українські Карпати густо вкриті лісом. Попит на деревину в той час зростає, збільшуються масштаби вирубки лісів та постачання деревини. Виникає потреба в нових методах її транспортування.

У 1873 році австрійський барон Леопольд Поппер фон Подгарі приїхав до селища Вигода і привіз із собою деревообробний бізнес. Відтак, у Вигоді з’явився паровий тартак**Тартак - лісопилка, а в Старому Мізуні — деревообробний завод. Будівництво першої вузькоколійної гілки в Карпатах Поппер розпочав уже у 1890-х роках. Перша ділянка довжиною 3 км простягалась із Вигоди до заводу в Старому Мізуні.

Далі почалася Перша світова війна й барон Поппер вимушений був згорнути свій бізнес у Карпатах. Вузькоколійку він продав британцям, а вже з 1918 по 1920 рік продовженням залізниці зі Старого Мізуня далі долиною Мізуньки займалася польська компанія. Головна лінія відтоді продовжилася до урочища Соболь.

Окрім головної, на той час уже почалося будівництво другої вузькоколійної гілки: в 1913 році німці будують гілку в долині річки Свіча довжиною 21 км. Вона пролягала від Вигоди до Людвиківки. Та через рік будівництво зупинилося. Лише через 23 роки лінію було продовжено: вона закінчувалася станціями «Бескид» і «Свіча» й мала довжину 65 км.

Після Другої світової війни дві вузькоколійні гілки об’єднують в одну та розпочинається активне будівництво відгалужень. На той час довжина Вигодської вузькоколійки сягала 180 км. Згодом обсяг лісозаготівель знижується й залізниця починає занепадати. Уже у 1990-х роках довжина колій зменшилася до 135 км, а сильні повені 1998 року повністю зруйнували половину шляхів.

3 2000 року у Вигоді запрацювало товариство «Уніплит». Його засновники мали на меті відновити значення Вигоди як деревообробного селища і створити тут завод із виготовлення ДВП. Для того ж, щоби робити ДВП, потрібно було заготовляти деревину. Щоби заготовляти і транспортувати деревину, потрібно було відновлювати вузькоколійні залізниці. На той час придатними для експлуатації бути лише 7 км колії. Товариство відновило ще 75 км. З того часу лінією курсує вантажний потяг та потяг, який перевозить лісорубів. 2003 року потяг отримав назву «Карпатський трамвай» та почав активно возити ще й туристів.

Парк «Карпатського трамваю» складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Потяг складається з локомотиву, що має 12 місць для туристів, де можна спостерігати за роботою машиніста, та 2 вагони: закритий вагон із комфортними сидіннями, вагон-кабріолет, а також відкрита платформа.

3 2000 року у Вигоді запрацювало товариство «Уніплит». Його засновники мали на меті відновити значення Вигоди як деревообробного селища і створити тут завод із виготовлення ДВП. Для того ж, щоби робити ДВП, потрібно було заготовляти деревину. Щоби заготовляти і транспортувати деревину, потрібно було відновлювати вузькоколійні залізниці. На той час придатними для експлуатації бути лише 7 км колії. Товариство відновило ще 75 км. З того часу лінією курсує вантажний потяг та потяг, який перевозить лісорубів. 2003 року потяг отримав назву «Карпатський трамвай» та почав активно возити ще й туристів.

Парк «Карпатського трамваю» складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Потяг складається з локомотиву, що має 12 місць для туристів, де можна спостерігати за роботою машиніста, та 2 вагони: закритий вагон із комфортними сидіннями, вагон-кабріолет, а також відкрита платформа.

Перша поїздка. Любомир
Любомир Яцків одним із перших почав працювати над туристичною привабливістю селища та відновленням вузькоколійки.

У 2003 році відбувся П’ятий бойківський фестиваль, на який з’їжаються бойки зі всієї країни, аби показати свої традиції, звичаї; популяризувати автентичний бойківський фольклор та відновити народні ремесла. У Любомира — тоді ще працівника райдержадміністрації, що відповідав за туристичну сферу — тоді з’явилася ідея зробити першу туристичну поїздку:

— З’їхалися зі всієї України бойки і сказали, що це дуже гарно, що такого вони ще не бачили. І ми почали розвивати: один вагон, другий вагон, кабріолети. Найбільше нам допомогло те, що ми вступили в асоціацію, підписали договори з іншими вузькоколійними залізницями: румунською, польською, австрійською.

8

Любомир розповідає, що ще до цієї першої поїздки «Уніплит» робив неорганізовані одноразові туристичні поїздки, проте хотілося зробити їх постійними:

— І ми добилися цього разом із ними, разом із товариством «Уніплит», шо в нас тільки понеділок та вівторок вихідні, а так, то їдемо цілий тиждень, цілий рік. Уявіть собі: зимою ви їдете, а навколо стоять кучугури снігу по 2–3 метри. Найкраще возити ліс зимою. Прочищають вузькоколійну залізницю, ми погоджуємо графік із товариством «Уніплит». Проект є частиною програми транскордонного співробітництва «Угорщина — Словаччина — Румунія — Україна». Він покликаний зберегти історичну та природну спадщину навколо вузькоколійних залізничних доріг. Робимо й туристичний маршрут і промисловий. Ми людям показуємо як рубають та заготовляють ліс.

Туристичні поїздки відбуваються щовихідних. Є два варіанти маршрутів. Класичний, чотирьохгодинний: від Вигоди до станції Дубовий Кут та Мізунських водоспадів та гірський маршрут, що разом із зупинками займає 8 годин: з Вигоди через Ширковець, Старий та Новий Мізунь, Дубовий Кут, Солотвинське лісництво, Миндунок.

На початку в команді проекту «Карпатський трамвай» було тільки двоє осіб, а наразі — семеро. Втім, Любомир говорить про сильну нестачу кадрів:

— От, наприклад, зараз по нашому карпатському трамвайчику шість чоловік захистили дипломні роботи. Серед тих, хто захищали — екскурсовод Дзвінка. Ми сьогодні навіть робимо те, що вона писала у своїй дипломній роботі. І це дуже приємно, що молодь сприяє тому, щоби своє щось нове впроваджувати. Зараз готують спеціалістів тільки у Львові. Це мається на увазі отих бринзарів**Бринзар - той, хто відповідає за техніку безпеки у потязі та машиністів.Це проблема, тому що ті кадри, які їздили, переходять на пенсію. Але я думаю, це можна вирішити. Минулого року ми направили одного чоловіка, «Уніплит» направив ще двох. Цього року ми теж будемо направляти на навчання. Це нетрадиційна на даний час професія, але я думаю, що вона стане традиційною.

 1/4 
Тижневий пасажиропотік Вигодської вузькоклійки — 500–700 осіб. Коли маршрут лише запускали, то в середньому було 300–500 осіб на місяць, наразі ж — до 20 000. Любомир жартує, що кількість перевезених пасажирів скоро вдесятеро перевищить кількість жителів Вигоди.

— Це унікальний маршрут. Зараз «Карпатський трамвай» є основним джерелом туризму. До нього прилягає й торгівля, і побут, і навіть музей. Люди мають де піти, відпочити.

Центр спадщини Вигодської вузькоколійки

У квітні 2016 року у Вигоді з’явився музей, що не має аналогів в Україні. Яскрава та світла двоповерхова будівля, колишня резиденція барона Поппера й одна із найстаріших будівель у селищі, а тепер — інтерактивний музей Вигодської вузькоколійки. Тут експонатів не лише дозволено, але й рекомендовано торкатися: кожна експозиція вимагає активної взаємодії. Тут запросто можна залізти в лисячу нору чи пташине дупло, або ж покерувати потягом.

Відвідувачів знайомлять з історією та природою краю, зокрема лісопереробного тартаку, розповідають про життя етнічних бойків, їхню культуру і традиції.

Музей став реальністю завдяки представниці туристичної асоціації Івано-франківщини Оксані Федорович, яка написала проект і виграла грант для селища. Це є спільний проект асоціації й селищної ради.

Завдяки Оксані Федорович вдалося поєднати три проекти: відновити маєток барона, створити музей флори та фауни Карпат і поєднати його із музеєм вузькоколійки. Роботи над створенням центру тривали 3,5 роки:

— Тут було всьо розвалено. Вона (Оксана Федорович — авт.) по крупинках тут всьо збирала, робила то всьо. Тяжко то було.

Відвідувачі музею також мають можливість побачити унікальний фільм про історію Вигодської вузькоколійки.

Сергій Андрусяк до роботи в музеї працював у селищній раді юристом, здійснював юридичний супровід проекту музею, а далі був консультантом проекту:

— Тоді мені це сподобалося, ця галузь туристична. Тут кожен день дякують. От реально люди дякують за цю роботу. Не на кожній роботі так. Люди дуже захоплені, діти взагалі кажуть, що це найкращий музей у світі. У нас є книжка відгуків, дошка побажань, де всі пишуть.

Над експозицією музею працювала Оксана Федорович. Любомир та Сергій відкрито захоплюються її роботою:

— Ми хотіли зробити проект по відновленню вузькоколійної залізниці, музею залізнодорожної атрибутики. Таких грошей не можна було знайти. Для приватних фірм, таких як «Уніплит», не давали грошей. І тоді появилася вона. Воно всьо може, ця Оксана. Вона взяла цей проект, скоротила бюджет до півмільйона євро, але зробила і вузькоколійну залізницю, й інтерактивний музей.

Одними з основних відвідувачів центру є діти й не тільки через те, що тут можна до всього торкатися, але й завдяки розробленим проектам. На базі центру створений еко-клас у рамках фінського проекту. Закуплені спеціальні книги для дітей, розроблені зошити, є мікроскопи та біноклі. Також дітей вчать сортувати сміття. Сергій Андрусяк разом із командою центру прагнуть аби навчання біології проводилися саме тут:

— Більшість часу з дітьми працюють на природі, у парку. У нас є такі кріселка, з якими ми виходимо сідати. Так само, у походи можна з ними ходити. Ми закупили великі, потужні біноклі, за допомогою яких можна спостерігати за птахами; мікроскопи, у які ми дивимося, з чого рослинка складається.

Окрім вузькоколійки

Якщо раніше, туристи, котрі приїздили покататися на Карпатському трамвайчику, не затримувалися в селищі, то з появою музею ситуація змінилися. Він, фактично, дозволяє туристам залишитися довше.

У центрі селища є сувенірна крамниця, де продаються вироби місцевих майстрів. Також тут є майстерня, де виготовляють сувенірну продукцію:

— Наша основна задача якомога більше туристів привернути до нашого селища. Це наш своєрідний заробіток. Ми так само платимо частину прибутку в сільський бюджет. Бо буде селище багатше і про нас будуть більше знати. Ми хочемо брати участь у інших проектах, розвиватися.

Любомир Яцків мріє відновити старий санаторій та перетворити його на готель:

— Ну я пропонував робити не санаторій, а робити так, як за границею всьо — готель. А вже в готелі є спеціалісти, масажисти, які мають свої ліцензії. Бо вибити зараз ліцензію для санаторію — це дуже тяжко, й утримувати санаторій зараз не модно. А так ви приїхали, поселилися в готелі, хочте — збираєте гриби, хочте — сидите зі своєю коханою цілих 5 днів у номері, а хочте — ідете на масаж, хочте — ідете на нашу водичку.

Та головною атракцією Вигоди залишається саме «Карпатський трамвай». Окрім прекрасних краєвидів із вікна, тут дивують ще і спеціальною театралізованою екскурсійною програмою, де багато пісень, історій та жартів.

Команда потяга дуже злагоджена та працює як єдиний механізм. У середньому на маршрут виходить четверо осіб: начальник потягу екскурсовод, бринзар та машиніст.

Олег працює начальником потягу і старшим екскурсоводом майже від самого початку туристичних маршрутів. У команду Любомир його взяв, коли було розроблено екскурсії:

— Я тоді вже почав шукати людей, з якими можна розвивати далі. Бо треба було перше зробити машину, а потім шукати шофера. Я дуже радий, що його зустрів.

Є в «Карпатському трамваї» і свої музики:

— Ми хочемо прищіпити людям нашу, бойківську, українську музику, шоб вона була натуральна. Є такі шо приїжджають із Донецька, з Дніпропетровська, навіть із тих же Чернівців. І вони кажуть: «Заспівайте нам української пісні».

Карпатський трамвай має ще одну особливість — пісня гурту «Піккардійська терція» під назвою «Старенький трамвай» написана саме для цього маршруту. Учасники гурту створили її після поїздки вузькоколійкою.

«Карпатський трамвай» працює цілий рік і потік туристів тут завжди великий:

— Ми заключили договора із туроператорами Трускавця, Моршина, Львова, Вінниці. Зараз дуже багато до нас приїжають білорусів, бувають і австрійці, поляки, німці, приїжають до нас. Таким чином ми забезпечуєм, розказуєм про наш бойківський край цілій Європі.