Голова облради Олександр Сич: Треба працювати, а не чекати, що прийде Боженька і все зробить за нас


Днями відбулась чергова сесія Івано-Франківської обласної ради. Слід зауважити, засідання пройшло гаряче, депутати багато дискутували.

Кореспондент Бліц-Інфо поспілкувався з головою Івано-Франківської обласної ради Олександром Сичем про розглянуті питання, роботу чиновників ОДА, оновлений автопарк та важливість відзначення 75-ї річниці УПА для України та українців.

- Олександре Максимовичу, на сесії депутати прийняли звернення про недопущення політичних переслідувань в Україні. Серед прізвищ згадується Саакашвілі. І хоча мова йшла тільки про позбавлення його громадянства, критики заговорили, що облрада підтримала порушення закону на кордоні. Яка ваша позиція з цього приводу?

- Я думаю, що його ініціатори (фракція «Волі» - ред.) так скомпонували звернення, щоби нагромадити цілий ряд інших фактів, які є об’єктивно актуальні для сучасного політичного процесу, і втиснути поміж них також прізвище Саакашвілі. Наприклад, фракція «Свободи», не могла не голосувати за покарання винних у вбивстві однопартійця з Миргорода Олега Супруненка за його депутатську діяльність. Окрім того, є багато фактів переслідування учасників російсько-української війни. А коли Саакашвілі в соціальних мережах мережі написав, що облрада виступила проти режиму Порошенка на його захист, то стало цілком зрозуміло, що це було зроблено спеціально з цією метою.

Щодо самого Саакашвілі, то тут питання дискусійне. Винні обидві сторони. З одного боку – режим Порошенка, який поступає з інституцією громадянства, як з розмінною монетою: захотів – дав, захотів – забрав. Насправді громадянство є великою цінністю і цим статусом не можна так вільно розкидатися. Очевидно, що як при наданні так і при позбавленні громадянства були порушення. З іншого боку такі не мають бути підставою для таких дій, які були на західному кордоні України. Є інші методи для захисту своїх прав, той же суд – національний, або міжнародний.

З уваги на це під час розгляду питання в сесійній залі прозвучала пропозиція забрати з тексту прізвище Саакашвілі. Однак для її прийняття не вистачило голосів. Підсумовуючи обговорення я також пропонував внести до тексту звернення формулювання, що «події, які відбуваються в Україні не повинні стати приводом до підриву основ державності, як це сталося на західному кордоні». Але ця пропозиція також не набрала відповідної кількості голосів. Як не дивно, але за неї не голосували депутати з фракції БПП, хоч самі під час обговорення пропонували засудити такий факт. Ще дивніше, що буквально за декілька днів після сесії ініціаторів заяви почали працевлаштовувати в ОДА.

- На сесії ви досить різко розкритикували роботу посадовців ОДА через внесені без розгляду профільної комісії питання щодо розподілу коштів. Справді, вже навіть журналісти помітили, що є питання, які розглядаються неодноразово через певні недопрацювання. Чи можна говорити про неефективну роботу чиновників облдержадміністрації? Як це впливає на роботу облради?

- Я постійно роблю зауваження і вимагаю, щоб все було чітко по закону, чи хоча б наближено до тих вимог, які визначає законодавство щодо розгляду питань на сесії. Маючи вже достатньо управлінського досвіду, ніяк не можу зрозуміти, як чиновник може важливе питання подавати в переддень, або й в день проведення сесії?!. Чому не за місяць? Він що, аж щойно зауважив його наявність і актуальність? А якщо так, то постає питання щодо його професіоналізму.

Й на жаль, такі факти вже набирають регулярного характеру. На якісь дріб’язкові моменти я вже навіть втомився звертати увагу, а акцентую лишень на тих, які можуть стати небезпечним прецедентом. Недопустимо в залі приймати рішення, які стосуються коштів. Це дуже важливі фінансові питання, які попередньо фахово має опрацювати департамент фінансів ОДА, а потім так же фахово бюджетна комісія обласної ради. Також недопустимо в сесійному залі з голосу приймати рішення щодо майна. Це такі ж вартісні речі, як і гроші. До прикладу, на останній сесії йшла мова про приміщення шахово-шашкового клубу. Відповідна комісія обласної ради, опрацьовуючи перед сесією цей проект рішення, дала доручення відповідним підрозділам ОДА доопрацювати його. Проте він так і не був доопрацьований й депутати були змушені просто в залі його формулювати й приймати кінцеве рішення. Або ще такий факт – вже перед самим початком сесії підбігають чиновники з адміністрації і бідкаються: «Йой, ми в проекті рішення про розподіл коштів ще забули вписати 800 тисяч на такі-то цілі!». Але ж 800 тисяч – це не якісь там копійки! Тому я за такі прорахунки й сварюся, бо якщо це попустити, то почнеться бюджетний хаос. А нам хаосу й так не бракує у суспільному й державному житті.

А що вже говорити про такий факт, що голова обласної ради взнає про візит Президента України в область із місцевих сайтів (сміється – ред.). Але ж є якість протокольні моменти, де він має бути присутнім. Відкривали стадіон, практично побудований за кошти обласного бюджету. Але ніхто з чиновників навіть не вважав за доцільне навіть поінформувати обласну раду хоч про план перебування гаранта на Прикарпатті й про режим функціонування адміністративної будівлі на Грушевського, 21 в цей день.

Але проблема не тільки в службовцях ОДА. Вона є всього лиш точковим виявом загальносуспільної кадрової проблеми. Я маю можливість порівняти стан кадрів в різних сферах життя за останні 5-10 років. Рівень катастрофічно падає! Люди масово виїжджають закордон. Багато хто бореться, щоб в нас життя стало кращим, та не всі витримують. Хтось втомився від такої сізіфової боротьби і виїжджає, бо в інших країнах може з меншими зусиллями краще заробляти й краще давати собі раду в житті. А хтось і не хоче боротись, а шукає легких шляхів. Процес міграції завжди існував і він має природній характер. Але постає питання, як нам вберегти кваліфікованих спеціалістів? Треба збільшувати рівень оплати праці, покращувати соціальний пакет, цінувати людей за їхню самовіддану працю, ліквідовувати хабарництво при прийнятті на роботу та на навчання. Он скоро наші ВНЗ не будуть мати кого навчати. Адже українські діти масово виїжджають в сусідні країни, де можна значно легше поступити на навчання й отримати значно якісніші знання. Їх навіть беруть на державне забезпечення і роблять все можливе, щоб вони там залишились працювати. А тому ще раз наголошую – кадрова проблема у нашій державі має системний характер.

- Зараз багато говорять про оновлення автопарку облради. Чи була в цьому необхідність?

- Так, була. Ще 10-15 років тому наші попередники так само тотально оновили автопарк. Одного року купили «Фольксваген-Мультівен» десь за 80 тисяч доларів, наступного – «Мерседес» за 60 тисяч доларів, ще через рік «Тойоту-Кемрі» десь за 30 тисяч доларів. І так кожного року. Називаю вартість у валюті, бо з того часу відбувалася значна інфляція і ціни в гривнях нам нічого не скажуть. Чи їх за це хтось тоді критикував? Ні. І нам сьогодні нічого на них нарікати! Бо насправді машини нормально відпрацювали свій ресурс, але сьогодні вже стали неекономними у використанні. Нічого вічного не буває, тож прийшов час їх поступово міняти. Міняти на що? На такі самі дорогі моделі? Очевидно, що ні. Можна купити й вдвічі дешевші, але за таким критерієм «ціна-якість», аби вони знову могли послужити з 10-15 років.

Саме цей критерій і був основний, коли депутати комісійно затверджували план діяльності нашого комунального автопідприємства й аналізували його пропозиції щодо оновлення автопарку. Причому з уваги на стан наших доріг, особливо у гірській місцевості, виглядало логічним, аби один з автомобілів мав підвищену прохідність. Бо на таких дорогах навіть дороговартісне авто, яке має низьку посадку, дуже скоро перетвориться на металобрухт. Й в такому разі не може йти мова про його службу 10-15 років. Якось в дискусії у соцмережах мені закидали: «Так робіть дороги!». Все що можемо, робимо! Але щоби привести дороги в нашій області до нормального стану, треба, без перебільшення, десятки мільярдів гривень! А їх в нас немає. Й ніколи, очевидно, такої суми область одноразово мати не буде. Без цільової державної програми оновлення дорожнього господарства нам не обійтися.

Можна було звісно купити ще дешевші машини, аби не наражатися на популістичну критику й поміняти їх років за 3-4, знову купивши такі ж. Й у підсумку це вийшло б дорожче для обласного бюджету. Як полюбляв говорити Ротшильд: «Ми не такі багаті, аби купляти дешеві речі». Ті машини, які сьогодні придбало наше комунальне автопідприємство, належать до середнього класу й коштують по 30-40 тисяч доларів. Більшість критиків користуються такими ж, або й дорожчими. Тоді постає питання, якщо цілий обласний бюджет не може собі дозволити такої «розкоші», то як дозволяють самі собі вони? До речі, автопідприємство по господарському економно підійшло до цього питання, отримавши від депутатського корпусу дозвіл і продавши на аукціоні два старі «Мерседеси». В підсумку виручило 400 тис грн., тобто половину вартості однієї з двох новопридбаних машин. А раніше цього ніколи не робили, просто передаючи старі автівки в користування якійсь бюджетній установі.

- А як щодо автобуса, який також автопідприємство придбало цього року?

Щодо автобуса, то ще наприкінці 2016 р. при формуванні бюджету на 2017 рік його просили придбати кожен окремо для своїх гастрольних потреб і обласний драмтеатр, і ляльковий театр, і обласна філармонія. От давайте порахуємо – якби для кожного з них купили навіть недорогі автобуси типу «Богдан» чи «Еталон», в яку б суму це вилилося? Напевно, десь під 5-6 мільйонів гривень. А крім цих колективів з обласного бюджету також багато коштів використовували й інші бюджетні установи та організації на транспортне обслуговування семінарів, конференцій, поїздок спортивних делегацій тощо. Коли ми порахували стільки з обласного бюджету протягом року витрачається коштів на такі цілі, то зрозуміли, що в разі придбання такий автобус окупиться вже за кілька років. Щоправда, ми не могли дозволити собі купити новесенький автобус, бо він коштує біля 10 мільйонів гривень. А тому поцікавилися, скільки коштують нормальні потримані автобуси й заклали в бюджеті 4 мільйони. А коли оголосили тендер, то вдалося значно зекономити й купити автобус за 2 млн. 800 тис. грн. Так він не новенький, але в хорошому стані. Тож тепер ті кошти, які обласні бюджетні організації віддавали за транспортне обслуговування в приватні руки, будуть повертатися в бюджет. Окрім того, цей автобус буде надавати послуги для них як мінімум на третину дешевше.

- На минулій сесії депутати планували розглядати зміни до Регламенту обласної ради. Втім, через резонанс у ЗМІ, ви питання відклали. З якою метою їх пропонували і чи все таки будуть розглядати?

- З єдиною метою – аби навести більше порядку в процесі ведення сесії й аби при цьому краще було всім сторонам. Комфортно має бути всім, хто бере участь у сесіях обласної ради. І ми працюємо у цьому напрямку. Реконструювали сесійний зал, балкон над ним, зал засідань президії. При цьому по сучасному обладнали робочі місця для кожної категорії учасників сесій та засідань – депутатів, журналістів, представників громадськості, доповідачів. А ще плануємо в холі поставити великий екран для трансляції сесій, обладнати в ньому спеціальний прес-центр для журналістів, аби мали де поспілкуватися з депутатами чи доповідачами сесійних питань. Щоб це було цивілізовано, скажімо як у Верховній раді. Журналістам має бути комфортно. Так само комфортно має бути і представникам громадськості. Це їх право відслідковувати процеси, аналізувати, критикувати. Але має бути комфортно і депутатам. Депутат має працювати на своєму місці так, аби його ніхто не відволікав, не нависав над ним, не займав його робочого місця.

От мені неодноразово доводилось робити зауваження, що журналісти перебували на депутатських місцях. Я ж розумію, що це не їхня забаганка й що при переповненому залі вони просто не мали де сісти. Ви ж бачите як останнім часом під час проведення сесій переповнений той сектор залу, що поза межами робочої зони депутатів! Тепер давайте разом порахуємо скільки людей маю право бути присутніми в ньому: заступники голови ОДА і керівники її підрозділів, голови районних рад та районних адміністрацій, голови ОТГ, депутати всіх рівнів рад нашої області. Але ж сесійний зал – це не казкова безрозмірна рукавичка! Часто так буває, що з якогось питання порядку денного виникає непрогнозована затяжна дискусія. І доповідач чекає-чекає , а сісти ніде. Постоїть та й піде. Підходить його питання, викликаєш доповідати, а його вже немає. Або ж бува запитаєш голову тої чи іншої районної ради: «Ви ж так потерпали за таке-то питання, а чому ж Вас не було при його розгляді?». Аналогічно відповідає:«Так місця в залі не було, постояв під стіною, ноги затерпли та й пішов».

Або як працювати депутатам, коли на них в залі здійснюють тиск? Люди обрали депутата, він відповідальний перед громадою і власною совістю. Я боюся, що в нас скоро появиться прецедент, коли в зал будуть заходити групи людей і здійснюватимуть силовий тиск на депутатів для прийняття потрібних їм рішень. Й ми не застраховані від того, що кожного разу такий тиск буде чинити інша група, а тому й рішення можуть носити кардинально протилежний характер: сьогодні на користь одного бізнесового середовища, завтра – іншого, післязавтра – ще іншого. Якщо та чи інша громадська організація прагне здійснювати контроль за роботою депутатів, хіба ми для цього не створюємо достатньо можливостей? Спостерігайте, аналізуйте документи, критикуйте і в пресі подавайте пропозиції щодо удосконалення роботи. Але для чого приводити в зал по 15-20 осіб? Й хто може гарантувати, що в когось під камуфляжем не виявиться граната чи інша зброя й в запалі дискусії вона не буде застосована в залі? Й хто тоді за це відповідатиме? Хіба це і є та пресловута європейська демократія, про яку так всі полюбляють говорити?!

Тому ми й докладаємо зусиль, аби усім створити комфортні умови для праці. А комусь це вигідно подавати через призму конфронтаційних відносин влади й ЗМІ та громадськості. Й при цьому настирливо формувати думку – якщо влада, то обов’язково ворог. Подумайте самі, якби обласна рада хотіла обмежити права і можливості журналістів, чи робили б ми для них ті комфортні умови для праці в сесійному залі, залі засідань президії, спеціальну ложу для преси над сесійним залом? Напевне, що ні. Тому я пропоную оцінювати наші взаємини через призму партнерства, а не конфронтації.

І при цій нагоді дозвольте вдатися до політичної філософії. Я давно зауважив, що у нашому суспільстві існує такий собі «синдром чужої влади». Бо ж століттями на наших землях панували чужинці – поляки, мадяри, москалі, німці. А тому українці звикли будь-яку владу сприймати як чужу. І от вже 25 років існує Українська держава, 25 років українці самі формують владу, але і далі по інерції вважають її чужою. Я не збираюся ідеалізувати сьогоднішню владу, але нам пора вже навчитися правильно її обирати, а обравши – шанувати.

Одним, словом протягом двох років нашої роботи лунали ті чи інші зауваження щодо організації сесій обласної ради, звучали пропозиції, які й були підсумково викладені у тому проекті рішення. Однак з уваги на те, що в ЗМІ появилися його негативні інтерпретації, я запропонував зняти це питання з обговорення. Краще знайти можливість зайвий раз зустрітися з журналістами та представниками громадськості і все пояснити.

- За кілька днів Україна святкуватиме 75-ту річницю УПА. Чому важливо пам’ятати?

- Боротьба ОУН і УПА – це той фактор, який безсумнівно вплинув на перебіг української історії ХХ століття, на проголошення незалежної Української держави і вплинув на світогляд українців вже під час незалежності. Якби не ця боротьба, то можливо Україна була б сьогодні подібна до Білорусі. Національно-визвольна боротьба ОУН-УПА відклалася у свідомості українців. Боротьба за українську державу, боротьба під українським прапором і гербом-тризубом, боротьба з українським славнем на устах. І коли постала незалежна держава, то всі ці символи стали її зовнішніми ознаками. В Білорусі не було такої традиції, а тому і за зовнішніми ознаками, і за внутрішньою суттю вона є сумнівно національною державою. Зрозуміло, що зовнішні форми не все вирішують, але зміст міститься у формі і залежить від неї. Тому боротьба ОУН-УПА вплинула на форму Української держави і сьогодні відбувається процес її наповнення таким же українським змістом.

І добре, що 75-та річниця УПА внесена до переліку заходів, які мають святкуватися як ювілейні на загальнонаціональному рівні. Ми проголосили 2017 рік роком УПА в області й передбачили в обласному бюджеті відповідні кошти для того, аби управління культури ОДА могло провести різноманітні заходи. Але й силами апарату обласної ради робимо все можливе, щоб на належному рівні відзначити цю ювілейну дату. Зокрема, обласна рада виготовила спеціальні відзнаки-медалі й вони будуть вручені кожному ветеранові УПА. Ми почали просвітницьку кампанію про Лицарів ОУН і УПА. Сьогодні по всій області розміщені банери і сіті-лайти із зображеннями тих наших земляків, хто в часи визвольної боротьби був підпільно відзначений золотим, срібним чи бронзовим Хрестом заслуги. Вони свого часу не могли отримати своїх нагород, бо в підпільних умовах їх годі було виготовити. Але їм давали тимчасові посвідчення, щоби вшанувати їх вже після перемоги і постання Української держави. Й цей час прийшов! З такою ініціативою виступив Всесвітній координаційний комітет відзначення 75-ї річниці УПА. Ми її підхопили і реалізовуємо ось таким чином на Прикарпатті. Сьогодні науковці відшукують в архівах УПА всіх нагороджених Лицарів з тим, аби нагороди були вручені їхнім родичам, або при відсутності таких передані в місцеві музеї і школи. А ми зараз працюємо над тим, аби придбати такі нагороди і організувати їх вручення. Окрім того, з 1 жовтня на території області будуть також розміщені банери, які нагадуватимуть мешканцям Прикарпаття про цю славну дату.

Окремо слід нагадати, що обласна рада системно дбає за соціальний захист ветеранів УПА. Ще відтоді, коли не було прийнято відповідного законодавства і вони не були визнані борцями за незалежність України й відповідно не мали жодних пільг на державному рівні. Тоді обласна рада попереднього скликання прийняла рішення, щоб кожному ветерану УПА в області встановити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 500 грн. З початку повноважень обласної ради теперішнього скликання я запропонував з уваги на інфляцію збільшити цю суму до 1000 грн. На жаль, цих людей у нас залишилось трішки більше 4 сотень. Ми також намагаємося йти назустріч різноманітним проектам, які пропонують самі ветерани УПА. Наприклад Братство ОУН-УПА запропонувало виготовити спеціальні відзнаки для добровольців АТО і ми з готовністю зреалізували цей проект.

- Треба зауважити, на державному рівні ОУН-УПА як борців за волю України визнали лише два роки тому. Чи ви як історик не бачите в цьому наслідок спроби Росії підкорити знову Україну. Чи можна було уникнути цієї війни? Чи актуальна ідеологія УПА для сучасної України?

- Цієї війни неможливо було уникнути. Хоча це дуже невдячна справа займатися філософією «якбитології», даючи відповіді на питання – «а як би воно сталося, якби…». Можливо її можна було уникнути, якби інакше вела себе українська політична еліта протягом всіх 25 років незалежності. Але вона себе інакше вести не могла, бо в суті своїй була й переважно залишається бути постколоніальною і постсовєтською. Більшість цієї еліти була вихована в російському ментальному просторі, а тому свідомо і несвідомо відстоювала російські державні інтереси. Маючи таку еліту, держава не вела цілеспрямованої політики на становлення національних основ нашої держави і як держави самостійної, незалежної від російської метрополії. Не велася політика «зшивання» України, на пропагування в усіх її регіонах всього українського. 

Розмову вела Мар'яна Огородник