Місто на шкірі: татуювання з Івано-Франківськом

news-image: Місто на шкірі: татуювання з Івано-Франківськом
Ні, це не про тату з ієрогліфами, і навіть не про латинські написи — герої публікації досить тематично підійшли до розпису свого тіла, деякі ескізи узгоджувались протягом місяця.

Об’єктами, які зобразили на тату стали впізнавані будівлі міста, історична назва Франківська, шрифт із постаменту, що на в’їзді. Як живеться з такими татуюваннями ми розпитали у їх власників, пише Вежа

Сергій

“Тату-майстер був трохи подивований, але погодився, що це цікаво.”

“Це був 2015 рік. Тоді мені прийшла думка про перше тату. Чомусь нічого іншого для себе, як перше тату — я не бачив. Я пояснив майстру, що хочу, а хотів середмістя: катедра, ратуша, блакитна церква. Він зробив цей ескіз і мені сподобалось. Процес був довгим, більше місяця придумувалося як це мало би бути. Потім почали працювати з шрифтом, то був один варіант, другий, третій – ніяк не могли дійти до того, яким він мав би бути. На в’їзді в місто є бетонний напис “Івано-Франківськ” і фактично шрифт взяли звідти. Мені воно сподобалося в композиції. Тату-майстер був трохи подивований, але погодився, що це цікаво.

Тату робив у Франківську. Тату-майстер здивувався, бо тоді ж було популярне щось таке патріотичне, або класичне, модне, в якомусь такому напрямку. Я не скажу, що це консервативно, але у мене виникла думка, що має бути Івано-Франківськ і без таких зайвих моментів – мінімалістично, скажем так.

Є інші ідеї, але якось бракує часу, бо то більше часу йде не на саме тату. Набити – це займає годину на роботу майстра і кілька годин на ескіз, на те, що він просто намалює кінцевий варіант. А важливіше придумати концепцію. Зараз є кілька ідей, які пов’язані з Франківськом, бо щось мені ця тема сподобалася, але ще не дійшли руки, сподіваюся, що наступного року вже буде.

“Більше часу йде не на саме тату, бо набити — це займає годину на роботу майстра, а важливіше придумати концепцію.”

Люди реагують по-різному. Дехто дивується, що як це так можна було собі дозволити, особливо, якщо ти на роботі десь ходиш з коротким рукавом. Я не прикриваю тату, це був мій свідомий, дорослий вибір, а не якась молодіжна забаганка. Інші посміхаються, посмішка мені видається доброю, що це не щось таке погане. Негативної реакції не зустрічав.”

“Я не прикриваю тату, це був мій свідомий, дорослий вибір, а не якась молодіжна забаганка.”

Макс

“Виникла ідея набити тату на честь рідного міста, бо зрозумів наскільки подобається воно, коли з нього поїхав.”

“Це дата заснування Івано-Франківська — 1662 рік, люблю мінімалізм, як в житті, так і в тату. Так склалася доля, що якийсь час жив за його межами. І так мені не сподобалося в іншому місті, що почав дуже сильно сумувати за Франківськом. І, власне, виникла ідея набити тату на честь рідного міста, бо зрозумів наскільки подобається воно, коли з нього поїхав.

Відповідно, зв’язався з своїм знайомим — Андрієм Зрайченком, якому запропонував набити тату такої тематики, а він уже обрав дизайн і таке інше. Ідею з датою заснування Франківська — 1662, запропонував я, а майстер так побачив цей варіант нанесення. Він хотів набити в такому стилі, а я завжди йому довіряю. Це тату в мене з жовтня 2017 року.”

Мирослав

“Зробивши татуювання я зрозумів, що моє місто завжди зі мною.”

“Тату я зробив на фронті, на передовій. Я усвідомлював, що потрапивши в полон, зображення мого міста могло стати для мене смертельним вироком, але туга за покинутим мирним життям, сім’єю, друзями, нашим європейським містом була нестерпна. Гадаєте, легко було знайти зображення для тату, коли немає не те що Інтернету, але і смартфонами користуватись заборонено? Важко було знайти і майстра тату – всі боялися набивати «бандерівське місто». Але зробивши татуювання я зрозумів, що моє місто завжди зі мною.”

Теодор

“Ультрас” так деколи роблять, вони набивають такі тату через те, що вони люблять свої міста. Я впевнений, що тут буде багато суперечок на тему: чому напис саме такий, що це польські літери. Але по-перше, це не польська мова, це українська латинка, по-друге, це не про політику, не про національне питання, це швидше про гордість за своє місто і трішки про сум через те, що багато тих речей, які були у Станіславові — не буде вже у Івано-Франківську.

“Це не про політику, не про національне питання, це швидше про гордість за своє місто і трішки про сум через те, що багато тих речей, які були у Станіславові — не буде вже у Івано-Франківську.”

Досить хороший тату-майстер був. Я в Калуші робив. Рахуй, це ще було напевно років 8 тому і воно дотепер ще добре тримається, якісно він зробив. Хоча спочатку казав, що давай щось мені поважче, мені вже таке нецікаво, а я кажу, що ні, це має бути саме це. Я конкретно знав, що я хочу. Я сам робив ескіз, насправді нічого екстраординарного немає, просто треба перемалювати грамотно шрифт і забити чорнилом.

“На сході, звісно, це взагалі без варіантів — ніхто нічого не знає про Станиславів. Добре, якщо про Франківськ знають, я думаю.”

Реакція людей буває різною: дехто питає, а що це прізвище якесь, чи це твій тато Станіслав — це зрозуміло, що в інших містах кажуть. У Львові, коли їду в маршрутці, наприклад, то я в принципі бачу, що вони в курсі, бачать напис, питають, чи то з Франківська —  були такі моменти, так. На сході, звісно, це взагалі без варіантів — ніхто нічого не знає про Станиславів. Добре, якщо про Франківськ знають, я думаю. Різні люди бувають.”


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 26.08.2018 08:00




загрузка...