На Коломийщині відгуляли справжнє гуцульське весілля
Скільки святкують весілля? День-два? А справжнє гуцульське весілля триває чотири дні і завершується на п’ятий.
Давні весільні традиції продемонстрували у с. Мишин Нижньовербізької громади під час етно-культурного фестивалю «Гуцульське весіліє», який проводився в рамках реалізації гранту проєкту Малі міста - великі враження Міністерства культури України. Про це йдеться на сторінці Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування.
Традиції весільної ходи, запрошення гостей, етнічні костюми та характерний для цієї місцевості пір’яний вінок молодої, а також справжню гуцульську забаву побачили і представники Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування Програми ULEAD з Європою / ULEAD with Europe разом з гостями цього унікального дійства.
За словами голови Нижньовербізької сільської ради об'єднаної територіальної громади Ярослава М’якущака, фестиваль має на меті показати багаті збережені весільні традиції своєї громади.
«Ми зараз потихеньку можемо втратити свої традиції, які існували сторіччями в наших селах. Зараз переважно гуляють сучасні весілля. Це данина моді. А у нас все ще є молоді пари, які паралельно влаштовують весілля і за старовинним обрядом, і якусь частину – за сучасними канонами», - розповідає Ярослав М'якущак.
Це у майбутньому, на його думку, стане і однією з туристичних принад громади. Адже тут є і старовинна церква, яка є частиною культурної спадщини ЮНЕСКО.
Майстриня з с. Великий Ключів Марія Кундик, яка береже традиції і власне одягала наречених для фестивального дійства розповідає, що сьогодні переважають сучасні весілля, а традиційне весілля з усіма місцевими атрибутами гуляють хіба раз на рік. Особливістю убору молодої, або ж як тут кажуть княгині, є шикарний головний убір. Це вінок з гусячого пір’я та різноманітних прикрас. Ще однією цікавинкою і місцевою традицією є калач, який прив’язаний до пояса і нареченої, і нареченого.
«Калач - це символ життя. Він також символізує багатство. Молодятам його додають до весільного вбрання, насамперед, для того, щоб у них в хаті завжди був хліб», - розповідає майстриня.
