Олександр Сич: День пам'яті і примирення, а не "День победы"


Декілька останніх років в українському суспільстві почастішали суперечки, що ми маємо відзначати: День пам'яті і примирення чи День перемоги.

Голова Івано-Франківської обласної ради, науковець, свободівець Олександр Сич у програмі "Актуально про головне" пояснив, чому українці мають відзначати саме День пам'яті і примирення і яка різниця між 8 та 9 травня, пише Бліц-Інфо.

"Ми йдемо в цивілізоване, європейське майбутнє, але нас за ноги тримає минуле: "совецьке", колоніальне, російсько-більшовицьке. Ось це і відображається в дихотомії цих двох дат: 8 і 9 травня. Будь-який історик скаже, що Акт капітуляції спочатку був підписаний 7 травня. Підписав його німецький генерал у ставці американського генерала Ейзенхауера. На протест російського командування, таке підписання беззастережної капітуляції перенесли на наступний день і воно відбулося на околиці берліна 8 травня. І вже 8 травня від імені всіх головних союзників США, Британії, Франції, СРСР, був підписаний цей Акт капітуляції. То чому святкування 9 травня?", - риторично запитує очільник облради.

Символічно війна закінчилась 8 травня, тож в Європі саме цього дня відзначають День пам'яті і примирення. Пам'яті тих мільйонів жертв, які загинули і примирення всіх сторін.

"Якщо тримати вічно в душі історичне непорозуміння, то ніколи не буде миру в світі. В цивілізованій Європі це зрозуміли. Тоді, як совєцькому союзі встановили "День победы" дев'ятого травня. Історики вам скажуть, що фактично до середини 60-х років ніякого "дня победы" і тим більше вихідного в союзі не було. Помпезно святкувати цей день почали з 60-х років для того, щоб ідеологічно, світоглядно (адже була загроза розвалу союзу) єднати весь поневолений народ", - пояснює Сич.

Науковець каже, що до сьогодні ніхто точно не може сказати скільки мільйонів людей загинуло.

"Ніхто також не може сказати скільки українців загинуло. Адже Україна була головним європейським епіцентром воєнних дій. А якщо говорити не тільки про активні втрати, а й про ненароджених від них дітей, то сходяться на цифрі 14 мільйонів. Кожен п'ятий українець загинув. Більшість із них воювали в окупаційних арміях і йшли у бій не за самостійну українську державу, Сталіна чи "родіну". Йому давали напитися, щоб він нічого не відчував і ошалілих, деколи без зброї, кидали  проти німецьких військ. Історики розповідають, що німці божеволіли від того, що вони з кулемета розстрілювали тисячами червоноарміців, а ці дала лізли і лізли. Така була психологія радянського командування. Як казав Жуков: Матери єщо нарожают". Тому, це дійсно день пам'яті всіх, хто загинув", - переконаний голова. 

Олександр Сич переконаний, що на тому світі загиблі вже не дискутують ні про політику, ні про ідеологію держави.

"На тому світі, всі рівні перед Господом і треба за них помолитися. А ми сьогодні маємо примиритися і не допускати спекуляцій", - підсумував свободівець.