Олігархи ставлять уряд на «лічильник»?

news-image: Олігархи ставлять уряд на «лічильник»?
В умовах, коли Україна перебуває, по суті, у переддефолтному стані, Федерація роботодавців України (ФРУ) на чолі з почесним головою олігархом Дмитром Фірташем до настійних нагадувань російського прем’єра Д. Медведєва про невідкладну сплату «Газпрому» 3,3 млрд. дол. боргів за газ долучила і власну вимогу до уряду — нагадала про нібито позичені державі 64 млрд. грн.

Роботодавці стали в чергу кредиторів

Україна офіційно ще не стала банкрутом, проте її кредитори, схоже, вже почали шикуватися в чергу. Те, звідки, образно кажучи, намалювалася астрономічна сума боргу українців перед вітчизняними роботодавцями, докладно пояснив під час прес-конференції заступник голови ФРУ Дмитро Олійник.

— На 1 лютого цього року переплачено податку на прибуток 20,1 млрд. грн., за 2013-й ця сума зросла на 5 млрд. грн., борг з відшкодування ПДВ — на 14,4 млрд. грн., а сумарно кредит бізнесу українському бюджетові становить 64 мільярди гривень, — повідомив журналістам Д. Олійник.

Заява одного з керівників ФРУ не залишилася непоміченою. Олександр Клименко, в. о. міністра доходів і зборів України, за повідомленням інформагентства «інтерфакс-Україна», заявив, що готовий до відвертої розмови, «але щоб не було політичних підтекстів і перекручування цифр».

За його словами, мова може йти про 13,8 млрд. грн. боргів, які оспорюються у судах, та про 6 млрд. грн. поточних боргів. Більше того, О. Клименко підкреслив, що в останні роки Міндоходів повертає бізнесу більше, ніж отримує заявок на відшкодування. Зокрема торік це співвідношення становило 53 млрд. грн. проти 50 мільярдів. 
Однак офіційної заяви в. о. міністра з цього приводу на веб-сайті самого міністерства ми не знайшли. Зате вельми симптоматичним, на наш погляд, є відверто жорсткий заголовок, під яким інформацію про прес-конференцію Д. Олійника опублікувало інтернет-видання «Донецкие вести»: «Хто віддавати буде? Команда професіоналів «вицарапала» з бізнесу уже 64 зайві мільярди».

Заручники мільярдів і преференцій

Зрозуміло, що у Д. Фірташа і його партнерів мусили бути набагато вагоміші підстави, ніж самі показники «авансом» зібраних податківцями податків (бо це, до речі, практикували й раніше), аби вголос заявити про мільярдні борги уряду перед великим бізнесом. 
У чому вони? У прагненні спричинити додатковий тиск на уряд, щоб у підсумку знову, як це було у 2012-2013 рр. з облгазами, отримати виписані під конкретних осіб умови приватизації важливих держпідприємств? Без участі іноземних покупців і, відповідно, майже за безцінь? Проте, нагадаємо, і Д. Фірташ, і Р. Ахметов вже у січні ц. р. продовжували успішно скуповувати нові активи, виставлені на продаж. 
Не будемо стверджувати стовідсотково, однак, на наш погляд, прес-конференція Д. Олійника — це, образно кажучи, «месидж» олігархів, принаймні їх частини, одночасно і Вікторові Януковичу, який поки що роздумує, чию кандидатуру запропонувати на пост глави уряду, і лідерам опозиції, в середовищі яких, здається, немає одностайності щодо того, чи йти їм у коаліційний уряд, якщо це запропонує Президент.

Наразі авторитетні люди і в США, і в Євросоюзі, котрі, однак, слабо розуміються на реаліях української політики, та частина вітчизняних опозиційних політиків і чимало пересічних людей, які стоять на Майдані, вірять у те, що вирішити політичну кризу мирно і цивілізовано Януковича можуть змусити передусім найбагатші українці, особливо Р. Ахметов. 

Теоретично це справді так: голосів народних депутатів з опозиційних фракцій та груп, що підконтрольні  Р. Ахметову і Д. Фірташу, вистачило б, аби переформатувати Верховну Раду. Проте ті, хто у це вірить, забувають, або ж не хочуть бачити очевидного — великий бізнес є водночас і заручником великих грошей для їхніх власників та акціонерів, котрі ті не хочуть втрачати. А також і преференцій, зокрема у вигляді монополії на газовому, енергетичному та телекомунікаційному ринках країни, доступу до бюджетних мільярдів, які «розпилюють» між своїми під час так званих процедур держзакупівель. Це також і величезні банки родючих земель, які нинішнього року дозволили латифундистам виробити продукції на 47 млрд. грн. при тому, що на івано-Франківщині, наприклад, з її понад 633 тис. га сільськогосподарських угідь землевласники забезпечили роботою трохи більше трьох тисяч місцевих жителів із середньою зарплатою на кінець минулого року 2,8 тис. грн. 

Члени Федерації роботодавців України, зокрема великий бізнес та олігархи, хочуть мати вплив на Президента, парламент і на уряд, на вирішення економічних і соціальних питань у державі, там, де бачать власний інтерес. і не хочуть, що й стверджував Д. Олійник, «спонсорувати» авансом непомірні державні видатки. Але попри те, що їхнє бачення «світла в кінці тунелю» нині вже помітно почало розходитися з «генеральною лінією» В. Януковича, воно водночас не збігається і з ідеями демократії, справжніх економічних свобод і соціальної справедливості, за які третій місяць поспіль стоять на майданах України прості люди. Великий бізнес хоче бути окремою і, підкреслимо, головною скрипкою в цьому процесі.

Сергій Арбузов «уповільнив» гроші

Але в цьому сенсі великий бізнес достатньо вразливий. і це, схоже, підтверджують останні події. Бо поки «майданівці» в столиці посилюють барикади, а опозиція все ще шукає дієвих засобів тиску на В. Януковича, Сергій Арбузов, наділений нещодавно повноваженнями повноцінного прем’єра, схоже, розпочав власну наступальну операцію. Її, так би мовити, «спусковим гачком» стала видана  6 лютого Нацбанком України (НБУ) постанова №49 «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій». 
Відразу ж на шість днів після набуття чинності документа НБУ взагалі став єдиним у державі покупцем безготівкових доларів, євро та рублів. 
і вже 7 лютого встановлений у «ручному режимі» курс купівлі долара впав до 8,52 грн., хоча день перед цим ринкові котирування сягали 8,95—9,03 грн. Одним розчерком пера, по суті, з кожного «зеленого», які підприємства-експортери мусять продавати на «міжбанку» в обов’язковому порядку, до державної скарбниці стягнули понад сорок копійок. 

Не варто, мабуть, нагадувати про те, що якраз підприємства-експортери становлять основу великого бізнесу України. Відразу ж після запровадження постанови НБУ №49 окремі з них спробували мінімізувати свої втрати і почали затримувати виторг на своїх рахунках у закордонних банках. Проте цей захід не надто ефективний, бо настають терміни сплати податків, виплати зарплат своїм працівникам, зрештою, необхідно закуповувати сировину й матеріали. А отже, вони вимушені «заводити» валюту в Україну і її продавати за тим курсом, який встановлюють.

Але постанова НБУ №49 «пальнула» не лише по експортерах. Запровадивши на невизначений, але, як стверджує директор генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олена Щербакова, короткий час, «ручне управління» процесом купівлі валюти, С. Арбузов водночас ускладнив життя й імпортерам. Тим, хто замовляє валюту, щоб придбати за кордоном комплектуючі для випуску власної продукції, або тим, хто купує за кордоном готові товари для їх реалізації на внутрішньому ринку. Тепер, за новими правилами, вони вимушені заздалегідь зачислити на банківський рахунок відповідну суму в гривнях. і, по суті, заморозити її щонайменше на шість днів, аж поки банк, в якому їх обслуговують, не отримає добро на те, щоб на їх замовлення купити на «міжбанку» заявлену кількість доларів, євро чи рублів. До речі, експерти, яких опитували журналісти «Економічної правди», схильні вважати, що записане у постанові формулювання «не менше шести днів» на практиці може вилитися і в тиждень очікування дозволу на купівлю валюти, 
і в два. 

Ці заходи тимчасового уряду 

С. Арбузова дуже нагадують спробу «поставити» великий бізнес на місце, бо вони значно ускладнять торговельні операції та обернуться для нього незапланованими фінансовими втратами. Бо, як писав відомий англійський письменник ўрем ўрін, який в Другу світову війну співпрацював з британською розвідкою і був аналітиком, «не грошей менше стало, просто їх рух уповільнився».

За час, поки матеріал готували до друку, у відносинах між ФРУ та тимчасовим урядом С. Арбузова додався новий штрих — у суботу Федерація роботодавців України оприлюднила офіційну заяву, в якій вимагає від Нацбанку України скасувати обмеження на купівлю валюти.

«Деякі положення постанови НБУ №49 нівелюють всі можливості для експортерів хоча б частково компенсувати втрати від конвертації валюти за штучно завищеним курсом гривні, — зазначається у заяві ФРУ. — Запровадження цієї норми може призвести до посилення негативних тенденцій в економіці».

У ФРУ наголошують на тому, що, декларуючи необхідність стабілізації економіки та підтримку експорту, Нацбанк одночасно позбавив підприємства можливості скористатися власними коштами в день їх отримання на розрахунковий рахунок. Яким саме чином уряд зреагує на заяву роботодавців, стане відомо вже найближчим часом. і це, на наш погляд, насамперед свідчитиме про те, наскільки  міцні позиції С. Арбузова, відданого  В. Януковичу і «сім’ї», і про те, наскільки сильний вплив має Президент на великий бізнес.

Галичина


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 20.02.2014 06:41




загрузка...