Польські культурологічні товариства Прикарпаття – просвітителі та вовки в овечій шкурі

Про це в мережі Facebook написав прикарпатець Орест Вільховський.

"Парадоксально, та не зважаючи на велику кількість польських товариств в обласному центрі, прикарпатці все ще знають про Польщу дуже мало. Ніхто не назве бодай трьох польських вищих навчальних закладів, музеїв, курортів. Широкому загалу нічого не відомо про тамтешню систему освіти, офіційне працевлаштування, оплату житла, закони. Із польських міст найвідомішим залишається прикордонний Перемишль із супермаркетом «Бедронка», шлях до Польщі починається оголошенням про роботу на зупинці.

З реєстрів та відкритих джерел вдалося нарахувати не багато не мало п’ятнадцять польських товариств на Прикарпатті. Поза сумнівом, котрісь із них не провадять діяльності, інші опікуються лише етнічними поляками, до яких в області відносять себе трохи більше як півтори тисячі чоловік. І це у той час, коли безвіз значно спросив обопільні відвідини, і Польща, надзвичайно зацікавлена в українцях, могла б набагато активніше представляти себе через місцеві спільноти. 

Відкритий два роки тому в Івано-Франківську «Центр польської культури та європейського діалогу» став майданчиком для товариств, які вкладають в роботу з людьми душу і час. Директору однойменної громадської організації, Марії Осідач, Івано-Франківськ завдячує чудовими «Днями польської культури» у 2016-2017 роках. Центр проводить численні зустрічі, тренінги, виставки, читання, знайомлячи дітей і молодь з польською мовою та культурою. 

Товариство польської культури імені Ф. Карпінського з відділеннями в Калуші й Обертині є найдавнішим об’єднанням етнічних поляків області. Його керівник Ванда Рідош домоглася передачі польській спільноті костелу на Гірці, виділення приміщення на Січових Стрільців, де працює центр польської культури, організувала одні з перших в місті курси вивчення польської мови. 

Товариство «Приязнь» під керівництвом Віталія Чащіна береже історичну пам’ять, вже більше десяти років опікуючись меморіалом поляків, розстріляних гітлерівцями в Чорному лісі. 

Спільно з польськими урядовими та позаурядовими структурами ці товариства проводять численні культурно-просвітницькі заходи, що об’єднують українців і поляків по обидва боки кордону. Та попри великі зусилля, що їх вкладає Польща у розвиток добросусідських стосунків з Прикарпаттям, охопити все ще вдається дуже невелике коло людей. 
Нічого не вдалося дізнатися про діяльність на Прикарпатті Українсько-польського центру культурного та ділового співробітництва «Європейська спільнота», Спілки етнічних поляків Прикарпаття, Обласної культурологічної польської спілки «Станіславів», Товариства польської культури ім. Стефана Баторії, Польського товариства ім. Андрея Потоцького. Декотрі, як Українсько-польський «Галицький клуб», за десяток років існування провели хіба одну-єдину публічну акцію. 

Те, що відомо про інші організації, тішить іще менше. Віце-президента порівняно нещодавно утвореного ГО «Польсько-українська молодіжна організація «Млоди Станіславов» Аліну Чіркову пам’ятають як панянку, котра у молодості мала негаразди з законом на ґрунті наркотиків, і навіть певний час лікувалась від туберкульозу, на який захворіла в СІЗО. Свою інтернет сторінку ГО веде лише у російській мережі Вконтактє. Щоб не бути як то кажуть у народі голослівними, нижче представлені відповідні документи.

Це просто шокує, якщо врахувати те, що Аліна Чіркова неодноразово вивозила наших дітей на екскурсії до Польщі, а зараз активно долучилась до проведення занять з вивчення польської мови в «Центрі польської культури та європейського діалогу».

Цікаво, чим ці заняття можуть закінчитись для юних прикарпатців? Дивуємось куди дивиться керівництво Генерального консульства Польщі у Львові та наша новостворена поліція коли людина з таким кримінальним минулим хоче нас наблизити до Європи та навчити польської мови та культури. 

Також, привернула нашу увагу й інша лідерка місцевої польської общини - директор ГО «Польська родина і Європа» Тетяна Тимоніна. Дана особа взагалі не має жодного стосунку ані до Польщі ані до поляків, організацію заснувала, приїхавши з Криму, де працювала в готелі у м. Ялті. 

Із жалем згадуючи події 2014 року пов’язані із незаконною анексією українських територій, одразу ж на очі потрапляють наче одурманені місцеві жителі, які просили спасти їх від бандерівців та нарешті дозволити говорити їм рідною для них мовою – російською. Вчитуючись у прізвища названих «лідерів» місцевої полонії Чіркова та Тимоніна хочеться знову ж таки запитати у правоохоронців та польських дипломатів, чи ви знаєте чого очікувати від таких польськомовних кримінальних елементів та «кримчан», які приховуючи своє минуле намагаються популяризувати на Прикарпатті європейське життя. Можливо це життя називається «Русский мир» чи ще щось таке подібне??? Без коментарів…. 

Переглянувши офіційні польські інтернет ресурси ми дізнались, що у 2017 році уряд Польщі виділив на підтримку поляків за кордоном, в тому числі в Україні, 75 мільйонів злотих, тобто більше як півмільярда гривень. Причина порівняно слабких результатів при такому потужному фінансуванні може бути лише одна – нераціональна витрата коштів. 
Не секрет, що отримувачі грантів (не лише в Україні) часто не рахують грошей міжнародних фондів та організацій, винаймаючи приміщення для заходів чи готелі для зустрічей, завищуючи кількість учасників чи вартість трансферів, включаючи в пропозицію дорогу поліграфію або неіснуючі канцтовари та техніку. У випадку з міжнародними проектами та коштами контроль їх раціонального використання ускладнюється вдвічі. Наприклад, український уряд на своїй території не контролюватиме закордонні кошти, а польський уряд свої кошти не контролюватиме, бо це чужа територія.

День, коли українці не будуть відділені від поляків кордоном і житимуть в єдиному спільному просторі з усіма європейськими народами настане, раніше чи пізніше. Друзі України у Польщі роблять для цього все можливе, підтримуючи Україну на всіх рівнях від найвищого державного до дитсадків чи шкіл. Україна стане членом ЄС, приєднається до Шенгену, Європейської економічної зони і всіх інших потрібних та вигідних для себе угод. А ось станеться це через десять чи через двадцять років – залежить від зусиль, які ми повинні докладати вже сьогодні".