Секс і школа: чому важливо навчати "про це"

news-image: Секс і школа: чому важливо навчати "про це"
Україні нема чим хвалитися стосовно статистики захворюваності на ВІЛ/СНІД, підліткової вагітності та гендерної толерантності.

Причина всього цього значною мірою полягає у відсутності сексуальної освіти в державі як частини формальної освіти. Засновниця проекту "Вперше" Катя Мячіна в розмові з 24 каналом пояснила, чому сексуальна освіта – це не про розбещеність, а про здоров'я і безпеку.

Можна не мати музичної чи хореографічної освіти і при цьому співати й танцювати, можна не бути електриком – і лагодити розетки. І можна не мати сексуальної освіти – і займатись сексом. Різниця у результаті. Освічені люди здатні створити щось прекрасне або корисне, а відсутність знань – призведе до каліцтва. Причому в ситуації із сексуальною освітою йдеться не лише про тілесне каліцтво.

Засновники "Вперше" переконані, що сексуальною освітою потрібно займатися на рівні держави через школи. Тому долучилися до ініціативи Національної молодіжної ради України і Teenergizer з розробки policy paper (програмного документу) для парламенту, де пояснили – чому сексуальна освіта важлива і чому вона має бути введена в систему шкільної освіти як окремий предмет чи частина іншого предмету. Розберемося в цьому і ми.

Що таке "Вперше"?  Це онлайн-проект сексуальної освіти для підлітків і молоді. На цій освітній платформі публікують тексти, візуальні матеріали, відео на теми сексу, сексуальності, здоров'я, стосунків та історії людей про їхній досвід дорослішання, переживання і подолання комплексів, розвитку стосунків.

Чому школа має займатися сексуальною освітою? Які аргументи за?

Введення сексуальної освіти має бути обов'язком держави. Тому що маємо значні проблеми, які зараз існують в українському суспільстві – неймовірно високий рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД і дуже швидке його поширення, причому серед гетеросексуальних пар, рівень підліткових вагітностей (у 5 разів вищий, ніж у Німеччині), рівень толерантності до дискримінованих груп, ЛГБТ-спільнот, людей з інвалідністю і питання табуйованості сексу. Все це показує, що проблема не лише в освітній чи сімейній сфері. Це проблема державного рівня – здоров'я і благополуччя населення. Тому держава повинна вирішити цю проблему. І вона має ресурси для цього – фінанси, вплив, владу. Ми як громадський сектор можемо запропонувати якісь продукти. Але не можемо на 100% забезпечити, щоб діти і підлітки його точно споживали. Ми обмежені купою всього – скільки у нас грошей, часу, навіть алгоритмами Фейсбуку. Громадський сектор не є таким ресурсномістким як держава.

Якщо ж ми будемо вводити сексуальну освіту у школах, то держава зможе проконтролювати, щоб в кожному 6 класі, наприклад, був такий курс. Взагалі вважаю, що варто з першого класу починати, але реалістичніше буде вводити сексуальну освіту вже в середній школі. Держава так само зможе проконтролювати, щоб вчителі мали певний рівень компетенції, вміли правильно говорити про це і знали, що використовувати. І так само – держава через школу зможе проконтролювати, що діти засвоїли відповідні знання, ввести якусь систему оцінювання.

Ми вважаємо, що дитина має знати математику, але не вважаємо, що діти мають розбиратися в тому, як працює їхнє тіло, стосунки, як займатися сексом так, щоб не нашкодити ні собі, ні партнеру, ні суспільству загалом. Тому школа – це найоптимальніший варіант.

Взагалі, в ідеальному світі, сексуальна освіта мала би бути більш комплексною, починатися з сім'ї. З перших днів життя батьки мали б привчати дитину до певних речей – як правильно називати свої статеві органи, як з дитиною мають спілкуватися дорослі й однолітки. А потім з цією базою дитина би приходила до школи, де їй давали б більш ґрунтовні, фактологічні знання, які б вона використала як базу для побудови своїх стосунків, сім'ї. Але ми не можемо як громадська організація проконтролювати, щоб батьки про це говорили.

Знання молоді про ВІЛ/СНІД
Що молодь знає про ВІЛ/СНІД (Дані ДІСМП)

Тут інша проблема – не всі батьки освічені в цих питаннях.

Так. В ідеальному світі, як ми собі мріяли з колегами, це мала би бути також і освіта для вчителів – формальна, і для батьків – не формальна. І для дітей – також формальна, через школу. І в майбутньому всі батьки і вчителі вміли б про це говорити, і діти вже були б набагато освіченішими, ніж ми.

Як це зробити? Наскільки важко розпочати сексуальну освіту в школах?

Навіть зараз втілити сексуальну освіту в школи – реально. Це не потребує велетенських ресурсів. Громадський сектор готовий прописати повністю програму, зробити методички, підручники. Від держави треба єдине – сприяння. Ми потроху рухаємося в цьому напрямку – розробили policy paper. Є опір зі сторони суспільства і не до кінця розуміння з боку чиновників.

Тут якраз виринає, мабуть, ота думка про "розбещення".

Щось нове завжди здається непотрібним і страшним. Але це ж не те, що колись існувало, до Радянського Союзу, наприклад, а потім перестало. Ніколи ніхто не говорив про секс відкрито. На Заході це почалося лише в 60-70-х роках, коли почалася сексуальна революція. Але дослідження почали показувати – коли про секс говорити більше, тоді набагато менше захворювань і пізніше починається сексуальне життя в підлітків.

Тобто, є успішний світовий досвід впровадження сексуальної освіти?

Так. Насправді достатньо прочитати три статті, щоб зрозуміти, яка це потрібна і прогресивна річ – сексуальна освіта як частина формальної. У Швеції найуспішніший такий кейс. Там почали займатися сексуальною освітою ще у 30-х роках минулого століття. У молодших класах говорять про тіло, а в старших – про стосунки, ЛГБТ-спільноти, гендер, сексуальну орієнтацію. І зараз Швеція – це еталон сексуальної освіти.

У Німеччині також за 30 років вже побачили, як сильно змінилося сексуальне життя і ставлення до себе і до людей навколо у тих дітей, які пройшли курс сексуальної освіти.

Тому це не розбещення. Є цифри, навіть в українському інтернеті, "Гендер в деталях" про це пише, у них ціла серія статей про сексуальну освіту в Європі і за кордоном. І в них видно, як за 30 років після введення сексуальної освіти в рази зменшилась кількість підліткових вагітностей, підвищився вік початку сексуального життя тощо. І якщо і ми почнемо робити це зараз, то за 20 років матимемо наполовину менше проблем, ніж зараз.

Сексуальна освіта в Естонії
В Естонії змогли подолати проблеми "сексу, якого нема"

Звідки берете теми, про що писати і що пояснювати? Є якась база питань, чи до вас звертаються молоді люди зі своїми питаннями?

Способи різні. У нас є анонімна форма, через яку можна поставити запитання чи розповісти про проблему. Ми реагуємо, відповідаємо. Якщо якісь запити неможливо розкрити короткою відповіддю – робимо про це текст, пишемо історію.

У нас є також база експертів з різних сфер: психологи, гінекологи, сексологи. Вони також радять, про що можна б розказати.

Власне, нам усім, засновницям "Вперше", до 25 років, ми самі недавно були підлітками і розуміємо, які питання і проблеми можуть цікавити підлітків.

З чим найчастіше звертаються, які теми найбільше хвилюють підлітків і молодь?

Це залежить від віку. У нас широка аудиторія – від 12-13 до 35 років.

Підлітки найбільше питають про перший секс, стосунки, вагітність і контрацепцію. Старша аудиторія – про щось більш спеціалізоване, наприклад, про дезаптивну мастурбацію чи про можливість підхопити венеричні хвороби в басейні. Це запити від людей, які вже щось знають, начиталися в інтернеті і потребують фахових відповідей. На ці питання вже ретельніше шукаємо інформацію, експерти її надають.

От до речі. В інтернеті зараз купа інформації про секс і здоров'я. Вбивай запит "підліткова вагітність" в пошуковик – і читай. Навіщо ви створили окрему освітню платформу?

Інформації в інтернеті дуже багато по всіх питаннях. Але так само – її дуже багато неправдивої. Якщо говорити про здоров'я, то навіть розповсюджена нашими медіа інформація – не завжди перевірена. Часто це поширення стереотипів та міфів. Нашою особливістю є те, що вся поширена на нашому сайті інформація – академічна. Або з досліджень західних інститутів та університетів, або від експертів, які мають велику компетенцію в питаннях, з якими ми до них звертаємося. Це був наріжний камінь нашого проекту, для нас дуже важливо, щоб молодь отримувала не просто цікаву для неї інформацію, але й щоб вона була цілком експертною і базувалася на 3-4 рази перевірених знаннях. З досліджень U-Report знаємо, що більшість підлітків, 65%, отримують інформацію про секс від однолітків. Це переповідання міфів і стереотипів, як, наприклад, що для збільшення грудей треба їсти капусту. Ми всі з цим стикалися і розуміємо, що це шкодить і самооцінці молодої людини, і майбутнім стосункам, і сексуальним відносинам. Тому намагаємося дезінформацію у сфері здоров'я і сексу знищити, і зробити всю інформацію, яка виходить з нашої платформи, правдивою, справжньою і чесною.

Які найміфологізованіші сфери інтимного життя та знань про секс і сексуальність в Україні? З чим найперше варто боротися?

Наша основна мета, окрім подання перевіреної інформації, – запевнити підлітків, що все, що відбувається з ними, їхні бажання і їхній вигляд – це нормально. І якщо їм розказують, що "треба виглядати отак" – це не обов'язково правда. Які вони є – такими вони й мають бути.

У підлітків, особливо у дівчат, дуже великі проблеми з тим, як вони бачать і сприймають себе. Ми живемо в суспільстві, де є дуже багато нереальних стандартів жіночої краси. І в підлітковому віці, в 13 років, вони до них не дотягуються, але хотілось би. Це одна з великих проблем.

І ми багато говоримо про зміни в тілі, що ті ж груди ростуть дуже індивідуально. В когось можуть перестати в 17 рости, а в когось до 22 ростимуть. І що акне – це нормально. Намагаємося донести, що людина є гарна такою, як є.

З досліджень бачимо, що підлітки в Україні починають займатися сексом в 15-16 років. І хоч багато з них живуть в родинах, де їм кажуть, що не можна цього робити – вони все одно ним займаються. І всі світові дослідження показують, що доки не ввести сексуальну освіту в школах – підлітки не почнуть пізніше займатися сексом. Ці дві речі між собою дуже корелюють. Хоча всі думають, що навпаки. Але це так не працює.

Тому ми говоримо, в першу чергу, що секс – це велика відповідальність, а не просто задоволення. Але займатися ним – це нормально. Однак він має бути захищеним, погодженим – за активної згоди обох партнерів, і він має бути взаємно бажаним. І підлітковий секс не може бути з повнолітньою людиною – це протизаконно.

Ми себе позиціонуємо як секс-позитивний проект, і нас деколи звинувачують у розбещенні. Але ми попереджаємо: секс – це дуже велика відповідальність, а не розвага. І це може дуже сильно вплинути на тебе чи твого партнера, тому підходити до нього як до забавки – не правильно. Враховуючи, яка велика у нас статистика і підліткової вагітності, і захворювань серед молоді, ми говоримо про захищеність.

Дуже багато також є міфів щодо першого сексу. Про цноту, як має чи не має себе поводити хлопець чи дівчина, чого можна і не можна хотіти. Дуже багато питань виникає, а про них мало хто говорить. Лише в останні роки почали з'являтись проекти, які говорять про секс із молоддю і пишуть про це: курс на "Прометеусі" вийшов, зокрема. А досі секс був табуйованою темою. Тому з'являється дуже багато стереотипів, перетягнутих з поп-культури та дворових посиденьок, звідси багато "темноти" і це дуже погано.

Дівчата і хлопці – в кого більше проблем, пов'язаних із сексуальними темами?

Немає якогось розділення по статях чи за гендером. Хлопці і дівчата однаково навчаються в школах, гуртках тощо. Вони однаково багато чого не знають. Просто дівчата більше активні, більше намагаються дізнатися. Хлопці менше. І це не лише у нас. Ми спілкувалися з іноземними колегами, вони теж кажуть, що дівчата більше цікавляться і менше соромляться, але вони більш активні в інтернеті, де їх ніхто не знає.

Про що варто подумати і поговорити батькам з дітьми от вже? Мають дітей-підлітків – з чого почати сексуальну освіту в родині?

Якщо до цього взагалі нічого не обговорювали – треба навчити тому, що є культура згоди. Якщо з ними хочуть займатися навіть не сексом, а просто – взяти за руку чи поцілувати, і якщо людина не проявляє згоди – ніхто не має права чіплятися. Про культуру згоди і насилля треба розповідати обов'язково.

Також треба говорити про контрацепцію. І навчити користуватися презервативами. І пояснити, навіщо – бо це засіб виживання. Як заборона пхати пальці в розетку. Це аксіома. Хіба що партнери разом проходили перевірку, бачили довідки, абсолютно довіряють один одному і більше ні з ким не займаються сексом. І користуються якимось ще видом контрацепції, якщо, звісно, не планують вагітність.

З підлітками також можна обговорювати гендер, трансгендерність, різні сексуальні орієнтації. У нас дуже багато дітей, які про це взагалі не знають. І якщо вони гомосексуальні чи бісексуальні, але не мають уявлення про це, або їх настільки можуть затравити в сім'ї, то потім їм треба буде значно більше зусиль для подолання якихось бар'єрів, щоб прийняти себе. Це не лише допоможе підлітку, який є бісексуальним, гомосексуальним чи трансгендерним, але й допоможе сприймати світ більш толерантно, поважати чужий вибір і приймати інших такими, як вони є. Мова не лише про ЛГБТ-спільноту. Якщо ти поважаєш інших в плані сексуальної ідентичності, ти, скоріше за все, поважатимеш і людей незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Це такий гарний шлях зробити дитину толерантною до всього.

От ці три стовпи треба обговорити обов'язково.

А з молодшими дітьми з чого починати сексуальну освіту?

У нас про це є велика стаття на сайті – як, про що і коли говорити.

Я вважаю, що з перших днів життя дитини варто починати вводити питання сексу і безпеки до її лексикону. Дитина з перших слів повинна вміти правильно назвати свої статеві органи, щоб якщо щось станеться — вона могла пояснити батькам чи іншим дорослим, що саме сталося. Щоб дитина розуміла, що зони, умовно кажучи, під купальником – є інтимними, і ніякі люди, крім батьків чи лікаря за згодою батьків, не можуть їх торкатися. Дитина повинна розуміти зону небезпеки. Тому що дитячий абьюз – це теж дуже величезна тема, про яку ніхто не говорить. А до неї треба готувати дітей, але обережно, бо тема насильства може сильно стурбувати дитину. Але це обов'язково – бо це питання безпеки.

Ми не боїмося розказати дитині, як працює животик і чому у нас 5 пальців на руці, а не десять, але боїмося сказати дитині назви їхніх геніталій, як вони працюють і чому саме таким чином функціонують.

Десь з 8-ми років я б радила говорити про початок пубертату – про місячні, нічні полюції. І хлопцям, і дівчатам варто знати і про те, і про інше, але в першу чергу їм треба розказати, що саме з ними буде відбуватися.

І про безпечний секс, навіщо він і для чого – теж варто розказати. Це не значить, що дитина ним буде займатися. Але вони мають бути підготованими ще перед пубертатом. Тому що як кажуть американські дослідники, 10 – це нові 16. У 10 років дитина вже має знати те, що, як вам здається, вона б мала знати у 16.

І якщо дитина має доступ до інтернету, вона швидше за все вже десь натрапить на порно. Тому ближче до 8 років їй варто розповісти, що це таке. І розказати, як з цим поводитися. Що це не справжнє життя і це річ для дорослих. 

І про кібер-булінг і тролінг в цей час варто говорити, це величезні теми. І якщо дитина у 8 років сидить в інтернеті, то вони до неї, швидше за все, дістануться. А ці теми також важливі для сексуальної освіти – це стосунки між однолітками, які безпосередньо впливають на самооцінку, яка вже впливає на романтичні та сексуальні стосунки. Тому важливо пояснити, що кібер-булінг створюють люди, які мають, скоріше за все, власні комплекси і страхи, і таким чином свою агресію сублімують і викидають на людей, які нічого поганого насправді їм не зробили.

Якщо з садочка дитина приходить з розповідями "про секс", батьки вже хвилюються, що хтось її "розбестив". Як бути і наскільки це небезпечно?

Насправді у 2-3 роки діти якраз починають досліджувати своє тіло. А якщо перебувають у колективі – то тіла один одного. І дитяча мастурбація – нормальне явище. В жодному випадку не треба засоромлювати дитину за це. Бо потім це буде табу на все життя і купа проблем в сексуальному житті. Просто треба пояснити, що це не можна робити публічно, а лише вдома або в туалеті, наприклад. І якщо є інформація, що діти один одного рухали в дитсадку – варто так само спокійно пояснити, що не варто це робити на публіці, якщо цікаво це дитині – показати їй якісь картинки.

Ясно, що це ніякий не секс. Це та сама тема – дитина десь почула чи побачила. Ніхто не пояснив, батьки відмахнулися. Тому дитина й називає сексом все, що завгодно. І це неправильно. Дитина має розрізняти, що для неї небезпечно, які рухи і дотики від навіть знайомих людей.

Якщо батьки запідозрили, чи їм здалося, що їхня дитина має іншу, ніж гетеросексуальна, орієнтацію, і злякалися? Що їм робити, куди звертатися? Як не зруйнувати життя дитини і своє?

Найправильніша порада – розслабтеся і насолоджуйтеся життям. Але у нашому суспільстві все ще сильні патріархальні "традиційні" норми.

Якщо батьки усвідомлено розуміють, що їхня дитина – гей, лесбійка чи трансгендер, це значить, що вони вже мають якусь толерантність, хоча б мінімальну, до ЛГБТ-спільноти. Тоді вони можуть звернутися до якоїсь ЛГБТ-організації. Є насправді багато організацій саме батьків ЛГБТ-спільноти. Найкраще до них звернутися – батьки батькам про це найліпше розкажуть.

Якщо батьки просто переживають, що коли вони почнуть говорити про трангендерність або про сексуальні орієнтації, то їхні діти зацікавляться і стануть ЛГБТ, то це не так. Доведено і пере-перевірено кілька разів, що не можна обрати сексуальну орієнтацію. Це формується на генетичному, гормональному рівні. Є багато факторів, які на це впливають. Це не річ, яку можна обрати і змінити. Тому це не виправдані переживання.

А от сексуальна орієнтація і сексуальна поведінка – це не ідентичні речі. І гетеросексуальна людина може спробувати гомосексуальний секс, наприклад, бо це їй цікаво і хочеться спробувати. І сексуальність досить флюїдна. Багато досліджень доводять, що деколи у підлітковому віці люди можуть випробовувати різні сторони своєї сексуальності, і це є природньо. І про це переживати також не треба. Чимало людей у світі мали гомосексуальний досвід, і деякі сексологи вважають, що взагалі перший романтичний досвід (йдеться більше про почуття прив’язаності та цікавість до тіла одне одного, а не про секс) у дітей часто гомосексуальний, тому що вони спілкуються в дитинстві більше з людьми своєї статі. І про це не варто переживати.

І розмовами про гендер і сексуальну орієнтацію ви свою дитину точно не зміните. А просто зробите її більше толерантною і підготованою до світу, в якому вона житиме.

Бо в Україні є багато відкритих бісексуальних і трансгендерних людей – і це дуже класно. І дитина, якій про це відомо, не буде шокована, коли вийде в світ, що і "отак буває". Багато батьків кажуть – краще нехай від нас про це дізнається. Звичайно! Батьки найкраще знають, як з дитиною спілкуватись, щоб не налякати і не шокувати, бо вона їх любить і довіряє.

Тепер поговоримо про поради для підлітків. Перед тим, як почати статеве життя, що варто знати напевне, щоб не нашкодити ні собі, ні партнеру, ні суспільству?

По-перше – це має бути за абсолютною згодою. Обидва партнери мають бути впевненими, що хочуть цього. Якщо дуже хочуть і сильно збуджені – все буде добре. І не треба переживати про тривалість статевого акту.

Якщо це гетеросексуальний секс – треба бути розслабленими, і дівчині, і хлопцю. Треба знати, що такого поняття як "дівоча пліва" по суті не існує. Є поняття "вагінальна корона". І в 65% випадків крові не буде, і це окей. Це значить, що вона або не тріснула, або вже розтягнута, або тріснула раніше, під час занять спортом, наприклад. Добре скористатися лубрикантом. І обов'язково треба скористатися презервативом. Бо швидше за все партнери раніше не перевірялися.

І не треба сприймати секс тільки як проникнення. Сексом може бути все, що ви хочете ним вважати. Навіть просто потертися щічкою об щічку.

Щодо порно. Інтернет у нас розвивається, а відтак і доступ до порно отримати все легше. За минулий рік за даними рейтингу сервісу PornHub українці "виросли" на 11 позицій як його активні користувачі. Чи треба і як боротися з легким доступом до порно для дітей в Україні?

Якщо є можливість обмежити доступ до інтернету дітям до пубертатного віку, принаймні, це було б добре. Але скоріше за все такої можливості немає. Інтернет велетенський, реклама різна. Банери онлайн-ігор з оголеними дівчатами є на різних сайтах. Тому ми можемо лише підготувати дітей до цього. Як я казала: що порно – це не реальне життя, але це нормально і воно лише для дорослих, і його дітям дивитися не можна. Та навіть дорослим не варто ним зловживати. А дитині воно може навіть нашкодити. Батьки точно знають, як про це говорити. Але варто перебороти в собі оцей сором.

Але деяким батькам дійсно важко підібрати слова. Простіше налякати чимось на кшталт "волосся на руках виросте". Чи є десь перелік, база цих "правильних слів"?

Звісно, є. І у нас на сайті є. І нещодавно на The Village Україна, і на the Бабель виходили тексти про це. Там є поради як говорити про різні аспекти сексуальності. Але варто власне з раннього дитинства не замовчувати, а говорити дитині – так, секс є, але він для дорослих. А дитині він може зашкодити і травмувати на фізичному, емоційному, психічному рівні. Навіщо себе травмувати, коли можна в цей час позайматися чимось цікавим і корисним — погратися з друзями, почитати книжку? Але міфи "про волосся" поширювати не варто. Бо це травмує дитину, залишається в пам'яті надовго, і вона сама потім поширюватиме цей міф на інших, неправильно інтерпретуватиме і травмуватиме когось. Наприклад, побачивши в іншої дитини якесь волосся, скаже: "О, ти порно дивишся!". І це вже – причина для булінгу.

Найкраще давати правдиву інформацію, орієнтовану на певний вік. І якщо пояснювати дитині різні аспекти через доброту і емпатію – вона це почує і сприйме як належне.


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 11.01.2019 15:18