Тарас Прохасько: Рота, підйом! Отставіть…
Новий блог відомого франківського письменника Тараса Прохасько на Збручі.
В такому разі я був максимально вільним за свідоме життя тільки два рази. Коли час не переривався ніякими вимірами, коли ні години, ні дні, ні навіть зміна дня і ночі нічого не означали, нічого не диктували, бо нічого було сподіватися від будь-якого пункту хронометрії. (Щойно зауважив, що в обох випадках були присутні буки – як дерева і як деревина.) Одного разу це було у ранньовесняному буковому лісі. Я лежав на дні холодного панцерника. Їди не було. Були увімкнуті на прийом усі чотири радіостанції. Перехрещений ефір заповняли якісь космічні або пренатальні шуми. Серед них колись я мусив почути, виокремити і зафіксувати коротке наперед невідоме закодоване послання, від якого залежало, що після нього будуть робити тисячі озброєних людей. Я сьорбав чефір, як живу воду, дихав мокрим запахом навколишніх буків і впустив шум у свої вени, щоби очікуваний сигнал, як тромб, на мить зупинив кровообіг. Вже потім з'ясувалося, що це тривало вісім днів. І також з'ясувалося, що цей показник ніяк неможливо застосувати до себе, бо просто відбулося ще одне життя, яке дійсно було одне, бо нема його з чим порівняти, більше нема такої мірки, такого хронометра.
У всіх інших періодах такої свободи не було. Натомість був розпорядок дня. Зрештою, у цьому сенсі періоди важливіші від днів. Хоч наш виміряний день є для нас єдиним притулком реального життя, дні все ж складаються у ще правдивіші відрізки – періоди з однаковим розпорядком, з визначеним ладом перебігу дня. Відповідно життя можна вичислювати не роками, а кількістю цих різних періодів розпорядку дня. І тим, як часто і наскільки суттєво вони міняються.
Якщо кожне людське життя можна подати як роман (а у кожному романі найважливішою є еволюція – зміни, розвиток, які відбулися чи сталися з певною особою за певний час), то кожен з періодів є повістю. Не даремно у повістях такими вагомими завжди є описи такого штибу: тоді вони кожного ранку…, вставали пізно…, вітрили помешкання…, на сніданок робили…, потім поливали квіти, читали газети…, і знов… аж до вечора…
Розпорядок дня – це така система (незалежно від того, чи вона сконструйована на певний період самим собою, чи нав'язана так званими обов'язками і обставинами, що залежать від потреб актуальних у цьому періоді інших людей), в якій зміна хоча би одного елементу означає перехід у інший період, у інше – відповідно – життя. За цими наборами розпорядків дня можна судити про кількість спробуваних розмаїтостей. Якщо розмаїтість взагалі варто розглядати як цінність, як показник присутності. Можливо, витримати у будь-який спосіб від ранку до ранку – з тим, що має бути у певні години або без того – це вже достатня чеснота.
Але є ще й таке. Одна моя вихователька хоч і була близькою з видатними галицькими націоналістами, клерикалами, богемістами і націонал-комуністами, найбільше захоплювалася сучасною європейською монархією. Власне від неї я у ранньому дитинстві дізнався про ретельний розпорядок дня англійської королеви. І зрозумів, що тоді, коли маєш свій розпорядок, то живеш так само, як англійська королева. Бо структурно нічого іншого у життя за розпорядком потрапити не може. Тож все залежить не від заданого ритму, а від періодичної його зміни.
Тарас Прохасько, Zбруч