Три способи зустріти Новий рік у Карпатах

На центральній площі Яремче ось-ось почнуть монтувати новорічну ялинку. Пухнаста смерека висотою метрів 15 скоро запалиться різнокольоровими вогнями, додаючи різдвяного настрою курортного карпатському містечку, який і без того у багатьох асоціюється з новорічними відпустками і канікулами.

Гостей на свята в Карпатах очікують багато, про що говорять помножені в кілька разів цінники і закрита бронь в готелях. Після успішного літнього сезону місцевий турбізнес розраховує на ще більший новорічний ажіотаж. І готовий запропонувати найрізноманітніший асортимент зимових видів відпочинку - від традиційних гірських лиж і різдвяних колядок до екстремальних походів у гори, пишуть reporter.vesti-ukr.com

Драгобрат: За пухляка на вершину Карпат

- На звичайному кросовері? Підніміться, якщо машину не жало, - не сильно обнадіяв мене по телефону господар Однією з турбаз на Драгобраті. Мій автомобіль з постійним повним приводом і значним для свого класу дорожнім просвітом в 205 мм здається немічним в порівнянні з удалими УАЗик, які легко обходять його на крутому підйомі. Дорогу із закарпатського селища Ясіня на полонину Драгобрат тиждень тому буквально змило сильною зливою. Тільки що її відкрили після ремонту, але дорогою вона як і раніше вважається дуже умовно - вузька, кам'яниста, з глибокими коліями. Внизу, де немає снігу, підйом дається відносно легко, але на висоті, коли під колесами з'являється лід і снігова каша, я починаю шкодувати, що не подбав про ланцюгах протиковзання. Не дарма її називають «дорогою мужності».

- А в пік сезону тут затори бувають, як в Чикаго. Більше 100 машин-перевізників, не рахуючи приїжджих, - стверджує господар туристичного комплексу «Оаза» Петро Грапенюк. Він зустрів мене на засніженій терасі ресторану на висоті 1400 метрів, біля нижньої станцією свого бугельного витягу Leitner. Ця канатна дорога довжиною 860 метрів на схилі гори Близниця ще не працює, але лижний сезон на Драгобраті вже стартував. З минулих вихідних тисячеметровий бугель бази «Вершина Карпат» тягає лижників на гору Стіг. А в найближчі дні запрацює більшість з восьми великих і чотирьох малих підйомників самого високогірного гірськолижного курорту України. Навіть без систем штучного засніження схилів Драгобрат щорічно змагається зі знаменитим Буковелем, хто з них відкриється першим, і в цьому його основна перевага.

- Сюди їдуть ті, хто не боїться ураганних вітрів і любить натуральний сніг. Він у нас іноді до червня лежить. Сезон катання триває півроку. Це дуже екзотичне місце, - хвалиться Петро Петрович. Вперше він сьорбнув Драгобратського екзотики 40 років тому ще дитиною, коли тренувався у спортивній школі. Тоді з інфраструктури на полонині був тільки туристичний притулок. З 2002 року майстер спорту Грапенюк займається тут гірськолижним бізнесом - побудував канатну дорогу, відкрив цілорічну готель з рестораном, сауною, пунктом прокату спорядження та іншими сервісами. Зараз йому доводиться конкурувати з 70 іншими турбазами і міні-готелями, які в загальному забезпечують 3000 ліжко-місць. Одним з головних постачальників лижників і сноубордистів для них є київська компанія «Адреналін».

- Буковель в нашій країні поза конкуренцією за багатством інфраструктури та якістю доглянутих трас, а на Драгобрат їдуть любителі фрірайду, тобто катання по сніговій цілині, - пояснює гід Інна Чернова, фахівець «Адреналіну» по Драгобрату. - Не кожен новачок вирішиться з'їхати з такої гори. Зате травматизм нижче, адже падати доводиться не на лід, а на глибокий пухкенький сніжок. І зіткнень менше, оскільки траси широкі і великих натовпів на них не буває. А ціни значно нижчі.

Недоліком Драгобрату багато хто вважає відсутність єдиного абонемента на підйомники різних власників, у кожного з яких свої тарифи. Це не від жадібності, а через часті перебоїв зі світлом, які не дають забезпечити надійну роботу сервера з єдиною базою даних, запевняє власник «оази» Петро Грапенюк. Гід Інна Чернова ТАКОЖ попереджає, що на Драгобраті треба бути готовим не тільки до суворої погоді. Тут немає банкоматів, а банківські картки до оплати приймають лише в декількох закладах. Всього пара кіосків торгує найпростішими продуктами і предметами гігієни. Специфічні ліки треба також брати з собою, а в медпункті можуть хіба що заклеїти подряпину. Більшості автомобілістів доведеться залишити свої машини на платних стоянках в Ясіні і вдатися до недешевим послугам перевізників на всюдиходах УАЗ-452 або ГАЗ-66 (80-100 грн за місце). Проте першу партію любителів фрірайду Інна привезе на улюблений курорт в найближчі вихідні. А до Нового року готує їм «адреналінову» вечірку танцю і музики да Колиба.

- Тут менше кітчу, менше понтів, люди більш впевнені в собі, нікому нічого не доводять. Всі ми тут Драгобрат і драгосестри, - пояснює свій вибір завзята сноубордистка. - Якщо Буковель порівняти з модним гамбургером, то Драгобрат - це карпатська юшка.

Ворохта: У самоволку на Говерлу

- Якщо вам не вистачає адреналіну гірських лиж, ми придумаємо для вас розваги поекстремальнее, - обіцяє інструктор з гірського туризму Володимир Смеречинський. 57-річний спортсмен проживає в Ворохті - невеликому курортному селищі, відомому своїми австрійськими арочними віадуками, дерев'яною церквою Різдва Богородиці і старовинними різьбленими віллами. Кілька померкла останнім часом спортивна слава селища грунтується на комплексі лижних трамплінів, на яких тренуються стрибуни і навіть проходять міжнародні змагання. Гірськолижна траса всього одна, та й та дуже скромна, 500-метрова - для новачків. Любителям гострих відчуттів місцеві турфірми також пропонують політати з вітерцем на сноутюбах, помісити бруд квадроциклами або сходити в екстремальний похід. Володимир водить туристів по горах і взимку.

- Можемо навіть вийти з вами на Говерлу, - пропонує свої послуги інструктор. - Виїжджаємо раніше, до світанку. Їхати всього 20 км, але дорога така, що взимку іноді тільки всюдихід пройде. Якщо гарна погода і пухнастий сніг, особлива підготовка не потрібна. Достатньо мати теплий одяг, нормальні трекінгові черевики, бахіли, балаклаву, рукавички, трекінгові палки, воду і бутерброди на перекус. Підйом може зайняти до чотирьох годин. Але все залежить від погоди. Якщо метеостанція попередить про лавинної небезпеки, похід доведеться скасувати.

- А новорічну ніч на Говерлі можете влаштувати?

- У нас там невеликий памятнічек варто. 31-го люди пішли, 1-го їх знесли. Карпати, знаєте, вони хоч низенькі й маленькі, але це гори. Самовпевненості не люблять. Гарантувати, що в новорічну ніч буде гарна погода, я не можу. А якщо вам хтось інший пообіцяє, не вірте.

Пожижевська, Брескул і Говерла - три вершини вишикувалися в рядочок над дорогою до самої високогірної навчально-спортивній базі «Заросляк» біля підніжжя найвищої гори України (+2061 м). Дорогу перегороджує шлагбаум. Значного виду чоловік у камуфляжі представляється Михайлом Дедерчук, черговим інспектором Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділу Карпатського біосферного заповідника. Пропонує сплатити екологічний збір - 20 грн з людини. На КП всіх, хто в'їжджає на територію заповідника просять пред'явити паспорт, зареєструвати транспортний засіб, вказати кількість людей в групі і передбачуваний час повернення. Видають карту-схему з правилами поведінки та номерами телефонів екстрених служб. Попереджають, що в зимовий період підйом на Говерлу можливий тільки у супроводі представника гірської пошуково-рятувальної групи. Самовільні виходи не допускаються.

- Якщо погода хороша, люди не блудять. А під час туману, коли видимість 2-3 метра, навіть досвідчений може не розібратися, переплутати стежку і спуститися в Закарпатті, - пояснює інспектор. - За зиму обов'язково буває кілька випадків. І на Новий рік незареєстровані групи часто ходять в самоволку, пробираються обхідними шляхами повз КП. А адже зараз, якщо заночувати в горах без багаття, можна і замерзнути. Свято святом, а про заходи безпеки в горах забувати не можна. Помилок вони не прощають.

Дякую за інформацію і обіцяю повернутися влітку, коли для походу в гори не потрібний буде інструктор.

Дорога:

Серед безлічі маршрутів з Києва до Яремче немає однозначно кращого. На самому короткому - через Любар, Ланівці, Збараж (600 км) - багато розбитих ділянок. Найбільш якісний - в обхід Львова та по свіжовідремонтованій дорозі Н-09 через Рогатин - набагато довший (730 км). Ми рекомендуємо перевірений маршрут через Дубно, Тернопіль, Бучач (670 км). Деякі проблеми у вигляді вибоїн і колійності вас очікують тут тільки між Кременцем і Тернополем. Чисте час у дорозі спокійним темпом без караних перевищень швидкості - близько дев'яти годин.

Верховина: Де починається Різдво

«Ось Жаб'є, гуцульська столиця», - цитує Івана Франка напис на пам'ятному знаку у вигляді трьох трембіт на гірці з каменів в центрі Верховини. Саме так, трохи неблагозвучно, називався цей крупний карпатське селище до тисяча дев'ятсот шістьдесят два роки. Кажуть, і зараз ця місцевість на вист 620 метрів над рівнем моря відрізняється підвищеною вологістю, отчого тут багато жаб. І це трохи дивно, адже саме в тутешніх краях вміють хмари розводити руками.

- У тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять році на перший фестиваль «Червона рута» у Чернівцях був офіційно запрошений забезпечувати хорошу погоду мольфар Михайло Нечай. Тоді він і прославився на всю Україну, - каже про свого земляка Верховинка Галина Михайлюк, екскурсовод музею гуцульської магії. У невеликому зрубі на території бази відпочинку «Водограй Карпат» потріскують запашні ялинові дрова в каміні. На поличках розставлені банки з зіллям і заспиртованими зміями. По стінах розвішані ікони і пучки сушених лікарських трав: гірська арніка, тирлич жовтий, або джінджура, золотий корінь, який називають «карпатським женьшенем». Галина бере зі столика дерев'яний хрест із заточеними кінцями.

- Такими осиковими хрестами користуються хмарнікі, які вміють зупиняти дощ. «Прімівнікамі» називають тих, хто змовами кров зупиняє. Інші користуються різними корінням, зіллям, настоянками - це знахарі. Їх і зараз ще можна зустріти в Карпатах - та тут неподалік живе баба Василина. А найсильніші - це мольфари, люди з незвичайними здібностями, які бачать майбутнє і читають думки. Таким був Нечай. Шкода, не залишив після себе учнів.

До останнього карпатського мольфара, кажуть, приїжджало багато відомих людей. Зокрема, про гуцульських обрядах і віруваннях його докладно розпитував кінорежисер Сергій Параджанов перед зйомками «Тіней забутих предків». Дерев'яна хата, в якій режисер жив під час зйомок у 1963-1964 роках, перетворена на музей. Екскурсії в ньому більше 10 років проводить мешканка Верховини Галина Мокан. Але сьогодні вона знайомить мене зі своїм новим проектом:

- Хата-зграя, по-вашому сироварня, - господиня відчиняє двері у двір, де бігають овечки, а в спеціальній прибудові висить над відкритим вогнем казанок під кришкою. - Тут робимо справжній полонинський сир будз, як пастухи в горах. На половину казанка - 3 літри молока. Додаємо кляг зі шлунка молочного ягняти. Внизу горить багаття, молоко гріється, сир вариться, а я поки вам хату покажу.

Почорніле від часу будова віком близько півтора століть перевезли по колоди із гірського села Бистриця. В одній половині господиня влаштувала музей гуцульського побуту, а в іншій -дегустаціонний зал. Якраз готується зустрічати чергову туристичну групу - ставить у піч на вугілля деко з пластом жовтого тіста.

- Це буришнік такий - книші гуцульські з картоплі з бринзою в середині. Також на столі буде юшка з білої буряка з копченим ребром, кулеша з грибним соусом, сало, будз, квашенина і обов'язково трохи джінджуровкі - самогонки на нашому гуцульському корені. На свята нам часто замовляють театралізовані дійства - обряд гуцульського весілля або вечорниці на Андрія з ворожінням. На Різдво вже замовили. Ні щоб до церкви спочатку сходити - з ранку їм подавай дегустацію.

Різдво в Карпатах гуцули святкують з особливим колоритом. Ця самобутня етнографічна група українських горян в умовах часткової відірваності від цивілізації зуміла зберегти свою культуру і звичаї майже без змін. У гуцульської столиці Верховині майже у кожного в будинку є національний костюм, який-небудь музичний інструмент і традиційний гуцульський топірець бартка - і зброю, і посох для прогулянок по горах, і атрибут багатьох обрядів. Всі народні і великі релігійні свята тут відзначають зі змістом, яскраво і дуже музично. Особливо Різдво.

- Ідуть 12 колядників і скрипаль - все в гуцульській зимовому одязі, все з дзвіночками, з топорцамі, - описує музикант Микола Іллюк те, що зазвичай відбувається в святвечір на численних садибах, де відпочивають туристи. - Спочатку під вікнами виколядовивают плесо (танцювальну колядку -. «Репортер»). Далі заходять в хату, сідають за стіл і господині заспівують:

Ой, дєкуємо Господу Богу, дай Боже!

Дай же вам Боже шєстє, здоровлє!

Господу Богу й господареві дай Боже!

Дай же вам Боже шєстє, здоровлє! -

І все 12 підспівують. Гості теж можуть приспів підхопити. Коли всі разом заколядують, хата аж дихає. Можуть потанцювати з господинею і гостями. Потім помоляться Богу, вийдуть на двір і трембітою сповіщають, що йдуть до наступного будинку.

Сам Микола, керівник народного колективу «Гуцули», ходить з колядницьких партіями як скрипаль. Але володіє і багатьма іншими музичними інструментами. У своєму будинку на схилі гори, недалеко від центру Ворохти, він створив музей гуцульського побуту та мистецтва «У трембітаря». Тут зібрані всі 150 музичних інструментів, які в ходу на Гуцульщині - від найпростішої тилинка (сопілки з одного дірочкою) до традиційної волинки і унікальною гуцульської колісної ліри. На всіх інструментах господар може зіграти. А відвідувачам пропонує майстер-клас з гри на трембіті - довжелезній трубі, яка стала символом Ворохти і всієї Гуцульщини.

- Гірські люди дуже музичні, - пояснює Микола своє захоплення. - Якщо гуцул ні на чому не вміє грати, то повинен співати чи танцювати. Адже це не просто розвага. Гуцульська коляда - це молитва Богові. Раніше колядки були про природу, про тварин. А коли Ісус Христос прийшов на землю, люди стали колядувати про його народження, нести благу звістку.

Давні язичницькі вірування і християнські цінності прекрасно уживаються на Гуцульщині. Їх мікс створює неповторний верховинський колорит, який можна відчути тільки тут і тільки протягом двох тижнів після Різдва. Може, це тому, що верховинці на 620 метрів ближче до Бога?

Говерла

48 ° 9'37''N, 24 ° 30'2''E

смт Ворохта, ур. Чорногора

Найвища вершина України (2061 м) розташована на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, належить гірському масиву Чорногора. Назва перекладається з угорської як «сніжна гора» (сніг на вершині часто лежить до середини літа). Найпростіший маршрут на вершину починається від спортбази «Заросляк». Потрібна реєстрація в контрольно-рятувальній службі.

Похід на Говерлу:

- Послуги гіда - від 1 000 грн;

- Таксі з Ворохти - від 250 грн;

- Екологічний збір - 20 грн.

Ресторан «Стара Ворохта»

48 ° 17'24''N, 24 ° 33'41''E

смт Ворохта, вул. Д. Галицького, 66

+38 (067) 555-10-05

Режим роботи: 10:00 - до останнього відвідувача

Старі фотографії, мисливські трофеї і предмети побуту розповідають про життя гуцулів. Тут готують найправильніший банош і грибну юшку.

Середній чек: 160 грн

Кулеша по-гуцульськи

Крім популярного баноша, в Карпатах готують і інші прості страви з кукурудзяної крупи. Найпоширеніше з них - кулешу, тобто крута кукурудзяна каша мамалига (), зварена на воді. Особливий насичений смак і ситність їй надають солона овеча бринза і топлене сало зі шкварками.

Музей гуцульської магії

48 ° 8'11''N, 24 ° 49'8''E

смт Верховина, вул. Жаб'євський Потік, 66а, б / в «Водограй Карпат»

+38 (096) 567-58-89

Режим роботи: за домовленістю

Екскурсії проводяться для груп від 4 чоловік

Вартість квитка: 15 грн

Музей «Хата-зграя»

48 ° 8'40''N, 24 ° 49'34''E

смт Верховина, вул. Жаб'євський Потік

+38 (097) 759-90-33

Режим роботи: за домовленістю

Екскурсії проводяться для груп від 10 осіб

Вартість квитка: 15 грн

Майстер-клас і дегустація: 80 грн

Музей «У трембітаря»

48 ° 9'36''N, 24 ° 49'17''E

смт Верховина, вул. Черемшини, 11а (під'їзд з вул. Шевченка)

+38 (097) 484-53-80, (096) 270-74-22

Режим роботи: за домовленістю

Вартість квитка: 20 грн

Ресторан «Бабай»

48 ° 16'29''N, 24 ° 59'14''E

с. Яворів, присілок ної

Режим роботи: 11: 00-23: 00

Найяскравіше заклад в околицях Верховини оформлено корявим деревом. Замовте «Бабая в горщику» (деруни з м'ясом, грибами і сиром з печі).

Середній чек: 100 грн