За всю історію реставрації над дверима, що на вулиці Грушевського,7, працювали найдовше.
Почалась історія з фотографії часів 2-ї світової, на якій угорські вояки, які увійшли в місто перед німцями, стояли прямо на вулиці Грушевського, а позаду виднілись двері, зазначають на офіційній сторінці ініціативи "Франківськ який треба берегти".
З огляду на те, що за привідкритою дверкою на сходах проглядаються тіні кованих елементів, активісти зрозуміли, що двері були скляними. В часі їх "зашили" металом, а пізніше гіпсокартоном, які було ой як непросто майстрам "розшивати". Крім того, за довге життя дверей (а їм 114 років) накопичилось чимало роботи по виготовленню втрачених і дуже пошкоджених елементів - "завитушки" внизу дверних полотен і центрального декоративного елементу на притворній планці, відсутньої однієї латунної ручки.
Окрема історія зі склом. З цією крихкою частиною дверей реставратори завжди відчувають професійний виклик - адже це фактично перше, що б'ється і нищиться. То й не дивно - після двох світових воєн збереглось не багато вітражно- скляних витворів. І якби ж то існували архівні документи і описи - це б дуже полегшило роботу. Тому найбільше завдання - делікатно і згідно відповідному історичному часу і стилю вписати нове засклення.
"І ще важливий момент, щоб до кінця усвідомити наскільки трудомістка і клопітка робота майстра по заскленню передувала такому результату - 185, 185 шкелець довелося вирізати, кожне обробити і вставити в раму дверних полотен! Уявляєте?Чудо майстри з золотими руками - що ще тут додаш?",- йдеться в дописі.