В Коломиї пайовиків залякують і шантажують?

В попередньо­му числі тижневика "Коломийські Вісти" стат­тею «Політика – політикою, а люди, як завжди, залишилися винні і… без проплаченого еліт­ного житла» журналісти розпочали жур­налістське розслідування що­до довгобуду на вул. Палія у Коломиї.

Там засновники коопе­ративу «Аквамарин» (на час йо­го заснування в 2006 році ними були діючий міський голова Ігор Слюзар та його перший заступ­ник Тарас Яворський) пообіця­ли пайовикам побудувати еліт­не житло всього за кілька років, а відтоді минуло цілих п`ять.

До того ж будівельні роботи давно припинилися, у будинку немає ні вікон, ні дверей, а дах лише у мріях пайовиків… А без покрів­лі, як відомо, за негоди будинок може почати руйнуватися. Та й зима з морозами і сніговіями не за горами…

Не минуло і дня після зустрі­чі пайовиків (яка відбулася, на­гадаємо, минулого вівторка і на якій був присутній особисто го­лова кооперативу «Аквамарин» пан Іванюк), як присутній по­страждалий пайовик, а точні­ше особа, яка захищає інтере­си у цій справі своєї хресної ма­ми п. Торби, а також ініціатор довести історію з довгобудом до логічного завершення, отри­мала, можна сказати, погрозу.

Отож пані Торба уже наступно­го дня, в середу, знайшла в своїй поштовій скриньці лист від го­лови кооперативу «Аквамарин» про термінову сплату протягом липня місяця (кінцевий термін – до 30 липня) всього залишку боргу за куплену п`ять років то­му квартиру в будинку на вул. Палія, інакше ж її виключать з членів кооперативу. З отрима­ним листом пан Сергій (так зва­ти захисника п. Торби й ініціа­тора зібрань пайовиків) відра­зу ж звернувся до нас, бо інак­ше, ніж на погрозу та шантаж (закрий, мовляв, свого рота й не лізь, куди тебе не просять), це не виглядало. Так принаймні він вважає.

До того ж пан Іванюк на згаданій зустрічі спитав у пана Сергія, чиї інтереси він пред­ставляє та як його прізвище, на що той назвав прізвище сво­єї хресної пані Торби. Хоча за цю омріяну квартиру жінка вже сплатила майже 20 тисяч дола­рів США ще тоді, на початках будівництва. Хто і коли поверне ці гроші їхньому вкладникові? І чи повернуть їх взагалі? І тепер знову вимагають внести понад 82 тис. гривень, так написано в листі.

Але чомусь голова коо­перативу не вказав, на що кон­кретно будуть використані ці гроші та не підтвердив це заві­реними нотаріально документа­ми. Можливо, пайовик повірив би та вніс потрібну суму, адже вже й так вкладені чималі гро­ші. Але на продовження будо­ви потрібні мільйони, до того ж і не одна сотня тисяч, щоб роз­рахуватися з виконавцями ро­біт, заборгували й майже сто ти­сяч за цеглу…

Про все це розпо­вів нам пан Сергій і додав: «Усі внесені нами гроші просто ав­томатично з`їдять борги, а будо­ва як стояла нерухомо, так і да­лі стоятиме, а нам тоді що – да­лі гроші (лише які?) давати, щоб далі «годувати» засновників ко­оперативу?!».

Люди просто втомилися чека­ти, вони втратили довіру до за­сновників «Аквамарину», які на початках будівництва так солод­ко роздавали обіцянки про гар­не елітне житло в перспектив­ному мікрорайоні, збудоване за короткі терміни.

Все це, як те­пер показує життя, виявилося банальною брехнею. Кому ж ві­рити і до кого йти за порадою чи допомогою, коли ті, хто їхні чи­малі внески забрали та не зна­ти, за яким призначенням вико­ристали, тепер обіймають керів­ні посади в мерії: один – голо­ва міста, другий – його перший заступник, і тепер вони просто не хочуть розмовляти з людьми (хоча мали б відповідно до по­сад та регалій людям служити, бо обрали ж їх на ці посади са­ме люди!)

На черговій зустрічі минулої п`ятниці постраждалих у цій афері (інакше це важко й назва­ти) пайовиків зібралося більше, ніж зазвичай, хоча ще далеко не всі. Хтось не знав про зустріч, адже й теперішнє місцепере­бування тих людей невідоме, бо ніде взнати, оскільки спис­ку пайовиків, тобто членів коо­перативу, ніхто нікому на руки не видає.

То й не знати, як тих людей знайти та як їх повідоми­ти про наступні збори та зустрі­чі. Минулої п`ятниці люди та­кож звернулися в Реєстраційну палату із запитанням, чи зареє­стровані постраждалі як пайо­вики цієї новобудови та чи є во­ни членами кооперативу (згід­но із законом, повинні бути за­реєстровані!).

Відповідь шоку­вала – такої графи навіть немає, а членами кооперативу зареє­стровані лише троє засновників «Аквамарину». І все! «А які ж документи на руках маєте?», – запитую присутніх. «Практично жодних, – відповідають, – окрім платіжних про сплату грошей та статуту…». Отакої! Але, як завжди, довірилися. Та й пові­рили не зайдам, а своїм, місце­вим, коломийським… І це зо­всім не смішно, бо люди справ­ді «втрапили у халепу». Тепер треба шукати якийсь вихід.

На останній зустрічі вирішили ще раз прийти до тих засновників, які стояли 2006 року біля керма кооперативу, тобто теперішньо­го мера Коломиї Ігоря Слюзара та його першого заступни­ка Тараса Яворського, і вкотре спитати про свої гроші та но­вобудову. Хоча, як бачу та чую з виступів пайовиків на остан­ньому зібранні, багато хто з по­страждалих ще й боїться щось зайве сказати.

Зрозуміло, їх за­лякали, що виженуть з коопе­ративу, не віддадуть гроші і т. д. Мабуть, таких заляканих па­йовиків (якщо взагалі не з вули­ці, придуманих і куплених) обі­цяв привести мені на одній із зустрічі голова кооперативу пан Іванюк. Але ще й ставив умову, мовляв, усіх цих, що є на зустрі­чі, пайовиків тепер немає бути при розмові. Але ж ситуацію й без будь-яких свідчень лю­дей видно неозброєним оком! Новобудова перетворилася на довгобуд з багатьма невідоми­ми. Задача нелегка, але з логіч­ним завершенням.

А поки що обдурені люди написали лис­ти до тих, хто мав би їхні пра­ва захистити, а саме: уповнова­женому Президента з прав лю­дини Валерії Лутковській, упо­вноваженому Президента з прав дитини Юрію Павленку та голові Івано-Франківської ОДА Михайлові Вишиванюку.

А ще звернулися за допомогою до наших народних обранців – народних депутатів України Дмитра Шлемка та Олеся Донія. І, звичайно, шукають досвідченого адвоката, який би захистив їхні права.

Коломийські Вісти