Важливо не тільки як, а й для чого. Тарас Прохасько поділився своїм поглядами про літературу

Коломию відвідав Тарас Прохасько із лекцією «Для чого ми пишемо».

Глуzд зібрав для Вас підбірку порад письма, якими український письменник, один із представників станіславського феномену та  журналіст, поділився із слухачами:

– потреба і вміння показати іншому те, що ти бачиш, відчуваєш, знаєш — є найголовнішим імпульсом зайнятися літературою.

– література — це універсальний діалог, який ведеться у часі та просторі. Вона є замінником дійсного контакту чи розмови з кимось, бо адресована значно більшій  аудиторії людей. Незважаючи на те, скільки буде читачів, все одно є розуміння того, що ти щось комусь передаєш і він має можливість це прочитати.

– для того, щоб почуватися впевнено в письмі, технологічні прийоми  чи методології не є основними. Вся історія літератури доказує: «Все найкраще є неправильним».

– найважливішим в літературі  є «момент особливого погляду». Не майстерність письма, а спосіб розказати так, як бачиш тільки ти. Ми всі прийшли сюди різними шляхами, прожили різні життя, нас по-різному виховували,  в нас різний темперамент та культура. Кожен із нас розповість про одне і те ж явище по-своєму. Це означатиме, що хтось бреше, адже стратегія людського бачення є індивідуальною.

– нав’язані уявлення про те, як має бути написана література, дуже мучать. Вони нівелюють літературу, бо забирають «момент особливого погляду».

– дуже важливо усвідомлювати, що все змінюється. Варто розглядати й інші точки зору, підходи, подивитися з іншого кута.

– література є часовим феноменом. Вона, як пружина, розкручується в часі. Тому потрібно зважати на часові сприйняття.

– більшість читачів озвучує собі твір у голові, проживає його своїм голосом. Літературний твір схожий до музичного, тому мусить мати ритм.  Важливо самому собі прочитати написане, усвідомити, як воно сприймається і звучить. Читач все одно перетворить прочитану інформацію з візуального сигналу в аудіосигнал.