Вівчарство як інструмент розвитку для гірських громад


Вівці? А чом би й ні! На цих милих створіннях свої сімейні капітали створила не одна родина у Європі, а свій економічний розвиток та перспективу бачить не одна область в Австрії, Німеччині та інших країнах.

Як гірські території можуть розвиватись за рахунок відродження традиційних ремесел та історичних спеціалізацій демонструють практики окремих успішних фермерів у прикарпатських громадах. Одним з таких напрямків є вівчарство, як показує успішний проект фермера з Печеніжинської об’єднаної громади Василя Стефурака. Його господарство відвідали представники Івано-Франківського Центру розвитку місцевого самоврядування Руслан Панасюк, Максим Чопей та Ігор Мельничук, щоб на практиці побачити всі аспекти цього традиційного для гір виду спеціалізації та проаналізувати його перспективи для розвитку прикарпатських громад.

«Розвиток гірських територій сьогодні потребує більшої уваги, адже вони не мають можливостей промислового розвитку. Проте ще збережені традиції органічного землеробства і тваринництва, зокрема, вівчарства. Зараз вони можуть бути з успіхом відроджені та перетворені на розвиткові проекти», - зазначає директор ІФ ЦРМС Руслан Панасюк.

Статистичні дані засвідчують, що у 1991 році в області поголів’я овець нараховувало близько 30 тисяч, тоді як зараз це навіть не 2 тисячі овець. Проте вівчарство є досить перспективним напрямком, який зараз розглядають в контексті сімейних ферм. Їх створення, вважає радник з питань регіонального розвитку Ігор Мельничук, може допомогти вирішити проблему безробіття, яка досить гостро стоїть на гірських територіях.

«Для того, щоб сім’я могла працювати і забезпечувати себе, достатньо отари з близько 100 овець. Це один з виходів, коли люди можуть працювати в українських селах, а не виїжджати закордон. Адже саме зайнятість і наявність стабільних джерел доходу для мешканців забезпечує один з компонентів сталого розвитку території», - говорить Ігор Мельничук.

Він також наголошує, що є окрема програма секторальної підтримки ЄС для розвитку гірських територій, конкурс якої незабаром буде оголошений.

Саме шляхом підтримки сімейних ферм пішли у Європі. Це підтверджує досвід Австрії, який мав можливість вивчити Василь Стефурак, який також є головою Асоціації вівчарів Прикарпаття. Він – один з тих фанатів своєї справи, який готовий допомагати іншим. Своїм шляхом у цій сфері пішов іще один фермер, Євген Очеретяний, ще один засновник ферми і вівчар.

На думку Ігоря Мельничука, це зараз досить хороша ніша для створення невеликого власного бізнесу. Хоча, треба бути трохи «вар’ятом», щоб покинути місто, комфортний офіс і переїхати жити в село, бо тут треба саме жити і немало працювати.

А якщо для цієї галузі буде ще й державна підтримка, то це буде хорошим сигналом, що депопулізація сільських територій припиняється. Жити, працювати і вести бізнес на селі стане вигідно та престижно. Саме таким чином і з такою мотивацією можна повернути людей у села, якщо вони матимуть там роботу.

«Вівчарство передбачає дуже широкий спектр зайнятості. Це не лише розведення овець, це і м’ясопереробна галузь, і сироваріння. Також суміжна галузь, яка може створити велику кількість робочих місць, виготовлення виробів з овечої вовни. У нас, на Прикарпатті, є цілі села які з покоління у покоління займаються такими традиційними ремеслами», - говорить радник з питань децентралізації Івано-Франківського ЦРМС Максим Чопей.

На його думку, це може бути замкнений цикл виробництва з великою доданою вартістю та великою кількістю зайнятих людей. Маючи в Україні такі ресурси і традицію, гріх ними не скористатись. А особлива подяка таким фанатам як Василь Стефурак, який бачить у вівчарстві перспективу, розвиток, підтримують це своїми силами. Але як показує досвід Австрії, сподіватись на те, що ця галузь відродиться самостійно – утопія. В Івано-Франківській області Надвірнянський, Косівський та Верховинський райони мали свого часу тисячі гектарів території, вкритих полонинами. Зараз вони заростають, втрачаються природні властивості цього особливого середовища через те, що там не випасають ні овець, ні корів.

Цей напрям може стати одним з інструментів розвитку для гірських громад Івано-Франківщини, яких наразі є 10. На пошуку таких інструментів зараз зосереджує свою увагу Івано-Франківський Центр розвитку місцевого самоврядування, шукає кращі практики та буде поширювати їх.