Як підтримати онкохвору дитину. Поради Супрун


Дізнатися про те, що ваша дитина хворіє, — складно. Ще складніше чути звістку про рак. Щороку близько 300 тисяч дітей у світі отримують такий діагноз, а кожні три хвилини від нього помирає одна дитина.

Незалежно від того, скільки років вашій дитині, їй також буде страшно. У Міжнародний день онкохворої дитини ексміністерка МОЗ Уляна Супрун зібрала кілька порад щодо того, як допомогти дитині впоратися зі стресом, прийняти факт хвороби та стійко витримати лікування.

Якщо ваша дитина має рак, вам потрібно ґрунтовно підготуватися до лікування: прочитати про різні протоколи лікування, обрати лікарню та лікаря, поговорити з близькими та з самою дитиною. 

➡ Не приховуйте діагноз від дитини незалежно від її віку. Для того, щоби боротися з хворобою, дитина має знати, хто її ворог. Якщо дитина зовсім маленька, спробуйте переграти це у формі казки, де вона — лицар, що бореться зі злом. Тут є поради, як говорити з дитиною про рак залежно від її віку:

➡ Поставте себе на місце дитини: їй завжди погано, вона проводить багато часу в лікарні, навколо неї метушаться батьки та лікарі, але ніхто їй не говорить, що з нею. Погодьтеся, що дитина має право знати про те, що вона хворіє на рак.

➡ Якщо ви не знаєте, як підібрати слова, щоб сказати дитині про те, що у неї рак, порадьтеся з вашим лікарем, психологом або батьками інших дітей, які колись уже здолали це. Радимо не відтягувати із цим: що швидше дитина зрозуміє, що з нею коїться, то швидше вона буде готовою до лікування.

➡ Розповідайте дитині про хворобу так, щоб вона зрозуміла. Залежно від віку дитини, поясніть, що таке рак, як він з’являється та які основні ризики хвороби. Почніть з основної інформації і поступово додавайте нову. 

➡ Важливо пояснити дитині, що вона не винна у тому, що захворіла. Онкологічні захворювання не обирають кращих або гірших людей. Вони не зважають, чи добре дитина вчиться в школі, чи чемна з дорослими, а також чи правильно харчувалася.

➡ Будьте готові до будь-якої реакції дитини на звістку. Він або вона можуть злякатися, почати вередувати, плакати, кричати. Можуть навпаки закритися в собі. Діти запозичують модель поведінки у своїх батьків, а тому якщо ви будете стійко та спокійно зносити звістку, дитині буде спокійніше, адже вона бачитиме вашу впевненість.

➡ Допоможіть впоратися зі змінами. Ваше звичне життя та життя вашої дитини різко зміниться після того, як ви почнете лікування. Залиште місце для сімейних та дружніх ритуалів: снідайте разом, дивіться кіно, грайте в настільні ігри. Дитина має відчувати, що хоч побут і змінився, та близькі люди поруч і ви займаєтеся тим, чим займаються до хвороби.

➡ Відповідайте на всі питання дитини. Дітей цікавлять не протоколи лікування та вартість хіміотерапії, а чи одужають вони. Давати відповіді на питання “Коли я одужаю?”, “Чому це відбувається зі мною?” або “Чи я помру?” неймовірно складно, але ваша щирість та відвертість допоможуть дитині прийняти факт хвороби.

➡ Не звинувачуйте себе у тому, що сталося. Рак — серйозне випробування, яке не кожному під силу здолати. Дозвольте собі визнати, що ви втомилися і не маєте внутрішніх ресурсів продовжувати боротьбу. Допоможіть собі зібратися купи, аби ви змогли допомогти дитині пройти терапію.

Коли батьки не поруч, із дітьми працюють медсестри, лікарі та волонтери. В багатьох країнах культура такого волонтерства дуже розвинена: волонтери граються з дітьми, супроводжують їх на процедури та проводять час у палатах. В Україні також багато волонтерів відвідують лікарні. Зокрема, благодійний фонд Таблеточки збирає кошти на лікування онкохворих дітей й волонтери приходять до них в гості.

Будьте поруч зі своєю дитиною протягом усієї терапії, адже жоден лікар не зможе дати тієї підтримки, яку дасте їй ви. Якщо задачі лікарів — лікувати пацієнтів, медсестер — доглядати за ними, то основне завдання близьких на час лікування полягає у тому, щоби допомогти стійко здолати хворобу.