Як в Україні прожити на мінімальну зарплату і не померти з голоду

Прожити на 1147 гривень на місяць нелегко, але «Вести» разом із ще 1,5 мільйона українців це зробили

Зараз мінімальна зарплата в Україні - 1147 грн. За даними Міністерства соцполітики, на ці гроші живуть 1 789 000 осіб - в основному це вихователі, двірники, ліфтери, прибиральники в держустановах. Це 14,7% працездатного населення країни, але левова частка з них основну частину зарплати отримує в конвертах. Варто зауважити, що раз на рік мінімалка зростає - до січня цього року вона була 1134 грн, а з грудня зросте до 1218 грн. І якщо в регіонах, маючи власну квартиру, на ці гроші прожити складно, але все ж можливо, то в столиці такої зарплати вистачить тільки на те, щоб в буквальному сенсі не померти від голоду.

В якості експерименту кореспондент «Вістей» місяць жила на мінімальну зарплату.

ПОБАЧЕННЯ ГАРАНТУЄ БЕЗКОШТОВНУ ВЕЧЕРЮ

З вирахуванням плати за комунальні послуги на місяць у мене залишилося 1000 грн, тобто на тиждень це - 250 грн. Вже через день життя на ці гроші я зрозуміла, що для людей з мінімальною зарплатою є два варіанти - розподіляти гроші по днях (35,70 грн на день) і мати можливість купувати собі мізерні обіди, або максимально економити весь тиждень і хоча б трохи гуляти у вихідні. Я вибрала другий варіант, а це автоматично означало, що готувати мені доведеться самій. Виявилося, що якщо відмовитися від м'яса, купити в магазині кілограм картоплі (3,40 грн), капусту (1,80 грн), десяток яєць (10 грн) і помідори (7 грн), можна спокійно, але одноманітно прожити цілий тиждень. З помідорів та яєць я робила яєчню вранці, а варену картоплю і тушковану капусту брала з собою на роботу. Вечеря, як радить приказка, вирішила залишати ворогові. Ще 45 грн пішло на подарунок на іменини подруги (баночка з жувальними цукерками, яку я сама загорнула в обгортковий папір). 13 грн після довгих коливань я все-таки віддала за персики. Витративши таким чином 80 грн за п'ять робочих днів і не відмовляючись ні від яких частувань від колег, я зекономила 170 грн на розваги у вихідні. Звичайно, ні про яких походах на концерти або в заклади не могло бути й мови. Відпочинок для тих, хто живе на 250 грн на тиждень, - це посиденьки в парку з дешевим шампанським (28 грн) і плиткою «Оленки» (8 грн). Хоча без культурного збагачення теж не обійшлося - за 40 грн я сходила в Музей Булгакова. Решта 94 грн закінчилися швидко і якось непомітно - морозиво, вода, незапланований проїзд у маршрутці, як виявилося, здатні «з'їсти» величезну частину бюджету.

На другому тижні ентузіазму у мене поменшало. По-перше, вийшов новий випуск мого улюбленого журналу, який коштує 47 грн, і такої розкоші я собі дозволити не могла. По-друге, у мене порвався улюблений босоніжок, і його ремонт (ще 40 грн) теж був мені не по кишені. На довершення всіх невдач довелося ще купувати проїзний на метро (95 грн) і оплачувати інтернет (40 грн). Зате радістю став приїзд подруги з іншого міста з сумкою, повною їжі. Так я зекономила гроші на обідах (у підсумку вони пішли на ремонт босоніжка) і час на готуванні. Разом на вихідні у мене залишилося 115 грн, які відкрили мені світ безкоштовних і майже безкоштовних розваг. Я вирушила з друзями і половиною кілограми несмачного винограду (10 грн) на пляж, а потім, замість походу в кіно, ми влаштували кіноперегляд удома з кавуном (8 грн). За 16 грн я купила сосиску в лаваші, ще за 18 вирішила «помажорити» і випити фраппе на Контрактовій, за що відразу ж і поплатилася, тому що кава прямо у мене з-під носа вкрала бабуся-бомж. Гроші, що залишилися довелося витратити на продукти на наступний тиждень: 3,40 грн - на картоплю, 4,49 грн - на перець, 7 грн - на помідори, в 5 грн обійшлися баклажани, в 4 - цибуля, 1,80 довелося віддати за капусту , 17 грн - за півкіло курячого філе. З цього всього я зробила овочеве рагу, щоб брати його з собою на роботу, і зварила борщ, щоб їсти вдома.

Третя тиждень почався з очікування її кінця. У перший же день я побачила в магазині кільце-ромашку, яке продавалося зі знижкою 50% і коштувало всього 50 грн. Його неможливо було не купити, і я не втрималася. Вдома, як ніби змовившись, одночасно закінчилися зубна паста (10 грн коштує найбільший і одночасно найдешевший тюбик у світі, який я знайшла!), Пральний порошок (ще 8 грн) і засіб для миття посуду (9 грн). Скучили за цукеркам (хоча кожен день мене пригощали ними і ще купою всього колеги по роботі), я купила півкілограма за 35 грн. Чай на роботі у мене скінчився ще тиждень тому, але навіщо купувати, якщо можна попросити? Ще на 10 грн я купила яблук. Поневірялася так п'ять робочих днів, я витратила 122 грн і вирішила, що можу собі дозволити сходити на ранковий сеанс у кінотеатрі в суботу (всього 30 грн). У ті ж вихідні я відкрила для себе український фастфуд, в якому можна набрати собі в тарілку різних салатів (правда, вони частково несмачні) до країв, і за все це заплатити всього 12 грн. Знову ж, відмінна їжа - київська перепічка (5,50 грн). А ще мені пощастило, тому що в ті вихідні я ходила на побачення, а це гарантувало безкоштовну вечерю. Надихнувшись цією думкою, я все-таки купила свій улюблений журнал, а що залишилися 33 грн знову витратила на картоплю, капусту, яйця і помідори і зрозуміла, що готувати мені набридло.

Четверта тиждень пройшов порівняно легко, адже світло в кінці тунелю був такий близький. Я навіть майже не економила: двічі купувала на роботу йогурт (18 грн). Обіди у мене були, ранкова яєчня залишалася в силі, а вечеряти я вирішила кавуном (9 грн). Один раз серед тижня ми з подружкою випили пляшку вина (в магазині на неї була акція, і вона обійшлася нам по 17 грн з людини + ще по 10 грн на виноград). Вдома у мене закінчилися кави і цукор, і довелося купувати нові (42 грн). У вихідні я навіть змогла поїхати за місто до подруги на шашлики (60 грн на їжу та 16 - на проїзд у Ірпінь і назад). У другій вихідний я каталася на байдарках в парку (30 грн), а гроші, що залишилися витратила на воду, фрукти та поповнення другої картки телефону. Коли все закінчилося, я зітхнула з полегшенням і зрозуміла, що бути бідною і журитися через неможливість полагодити босоніжок в 25 років зовсім не так весело, як ділити куплений на останні гроші хот-дог на двох, коли тобі 19 - вік, як ніяк , не той.

Як і радив багато років тому Вінні-Пух, похід в гості рятує від голодного вечора і спокуси витратити гроші.

Багато прекрасних способів зберегти вміст гаманця таять в собі ринки - Зіпсували і обрізані фрукти і овочі, як і надбиті і злиті в баночку яйця, стоять на кілька гривень дешевше, ніж звичайні.

Ранкові сеанси в кіно - як мінімум на 20 грн дешевше, ніж вечірні.

Після 22:00 в багатьох супермаркетах починаються 50-відсоткові знижки на кулінарію.

У будь-якому місті є секонди, на яких за 50 грн можна оновити гардероб на весь сезон. Причому якщо добре покопатися, то можна знайти навіть речі з бирками.

Інна щодня їздить на роботу з Боярки до Києва. Працює Інна прибиральницею в одному з столичних вузів, і її зарплата - 1100 грн. При тому, що сім'я жінки складається з п'яти чоловік - її батьків (обидва отримують мінімальну пенсію) і двох синів-студентів, грошей не вистачає катастрофічно. «Я підробляю прибиранням квартир. Працюю без вихідних, а єдиний мій відпустку раз на рік - це коли я дня три валяюсь з грипом і температурою під 39 будинки », - сумно розповідає Інна. Велика частина доходу цієї жінки, за її ж власним твердженням, «спускається в унітаз»: «Ми витрачаємо гроші в основному тільки на їжу та проїзд. Одяг купуємо вкрай рідко, про техніку я взагалі мовчу. За межі маршруту Боярка - Київ я востаннє виїжджала років десять тому », - каже Інна. Вона економить на всьому, на чому тільки може: «Я, наприклад, розробила собі дешевий маршрут на роботу. Можна їздити на маршрутці з Боярки, потім на метро, ​​а потім знову на маршрутці, і це 12,50 грн в один кінець, а я їжджу на електричці і потім - на міській електричці. Витрачаю на шлях 6,20, причому іноді виходить заплатити тільки за дорогу в один кінець (один раз пробиваю квиток у вагоні, а другий раз - по штрихкоду), і це завжди велика удача для мене. Продукти Інна купує на ринку близько ж / д станції «Дарниця». «Наш ринок в Боярці - це як ваша Бессарабка. Все дуже дорого! Я купую у нас на ринку сир по 25 грн, картоплю беру в мішках на всю зиму - так дешевше. Не купувала б м'ясо, але чоловіки в будинку без нього не можуть. Так що беру яловичину за 40 грн, і дуже рятує курка », - розповідає Інна.

КРЕДИТ НА НАВЧАННЯ

Щоб оплатити навчання одного з синів на контракті, Інні довелося брати кредит у банку: «До цих пір його віддаю - по 300 грн на місяць. Влітку діти намагаються підробляти, але обом якось не щастить. Офіційно їх нікуди не беруть, а на роздачі листівок кілька разів кидали - просто не віддавали гроші », - зітхає жінка. Одяг собі вона майже не купує: «Я акуратно її ношу, тому все, що ви зараз на мені бачите, куплено 5-7 років тому. Ну тільки от туфлі взяла в минулому році за 200 грн. Дітям купую щось нехай рідко, але якісне. Кросівки за 200 грн «полетять» у моїх хлопчиків через тиждень. Тому ми всією сім'єю накопичуємо гроші - відкладаємо з бабусиної пенсії, моєї зарплати і можемо раз на рік купити взуття за 800 грн », - каже Інна. У цій родині майже не буває свят: «Ми відзначаємо фактично лише Новий рік. На дні народження просто збираємо гроші, щоб людина могла щось собі купити. А запрошувати ораву людей, годувати їх і напувати - ні, це не для нас ». До речі, сама Інна їсть дуже мало: на сніданок вівсянку на воді, в якості обіду бере з собою на роботу яблуко або грушу. Єдина мрія цієї жінки - поїхати у відпустку. «Хоч в ліс, хоч в тундру. Головне - щоб мене ніхто не чіпав, просто валятися цілими днями і ні про що не думати », - каже Інна.

22-річна киянка Ніна живе з батьками і працює психологом у дитячому садку. «Я працюю не на цілу ставку, а на 0,75, тому зарплата у мене - 1000 грн. Прожити на ці гроші неможливо, тому зараз я збираюся звільнятися і шукати нову роботу. Хочу бути менеджером з персоналу та на ставку менше, ніж 3000 грн, і то для старту, не піду », - рішуче заявляє Ніна. 400 грн зі своєї зарплати дівчина віддає батькам, решта витрачає на себе. «Економити доводиться жорстко. Я завжди ходжу за продуктами зі списком, щоб не купити щось непотрібне. Найчастіше ходжу на ринок, бо там дешевше. Вибираю за власним принципом: саме адекватне з найдешевшого. На роботу їжджу на трамваї, так що, в порівнянні з маршруткою, це кожен день економія в 2 грн », - каже дівчина.

Обіди на роботу Ніна бере з дому: «Вранці я їм сир і п'ю каву з молоком. На обід беру з собою найчастіше курячі битки і яку-небудь кашу. У вихідні зазвичай варю суп або борщ - на курячому бульйоні або зовсім без м'яса », - говорить вона. По закладах вона майже не ходить - влітку з друзями гуляють на вулиці, взимку збираються у когось вдома. Одяг Ніна купує дуже рідко і в основному на секонд-хендах або під час знижок у магазинах. «Пальто та взуття ношу по кілька років», - додає дівчина. Відкладати гроші у неї не виходить. «Правда, два рази за цей рік, який я тут працюю, нам давали премію на свята - по 300 грн. Її я відкладала і потім витрачала на подарунки друзям на дні народження. Зазвичай витрачаю на це не більше 100 грн », - поділилася Ніна. До речі, до роботи психологом в дитсадку вона була офіціанткою: «Там у мене була зарплата 2000 грн і плюс від 100 до 400 грн« чаю »щодня. У мене навіть виходило відкладати, і я купила собі телефон за 1300 грн. Але потім я вирішила, що потрібно попрацювати за фахом психологом. Зараз мрію поїхати відпочивати за кордон, але з нинішньою роботою це неможливо », - зітхає Ніна.

А ЯК У ІНШИХ КРАЇНАХ?

У Росії мінімалка становить 5205 руб. (1266 грн). «Я працюю медсестрою на неповну ставку в Челябінську. Рятує те, що живу з батьками і гроші витрачаю тільки на свій одяг і дрібні витрати. При цьому 3000 віддаю мамі кожен місяць. Одяг купую в кінці сезону, коли в магазинах великі знижки, десь два рази на рік. У відпустку їжджу на дачу. Зараз збираю гроші на курси масажу (потрібно 8000 руб.), Щоб мати можливість підробляти », - розповіла нам Марина Клименко.

Мінімальна зарплата в Білорусі - 1395000 рублів (1255 грн). «За комуналку за однокімнатну квартиру плачу взимку 150 тис., влітку - 100 тис. Живлюся кашами і влітку - овочами, м'ясо можу собі дозволити пару раз на місяць. Одягаюся тільки в секондах. Загалом, жити можна, але дуже скромно », - каже Поліна Суровцева, яка працює екскурсоводом у музеї.

У поляків мінімалка - 1317 злотих (3361 грн). «Продукти коштують приблизно так само, як в Україні, тому якщо не шикувати, то жити можна краще, ніж у нас. Наприклад, я можу раз на тиждень сходити повечеряти в недороге кафе і витратити на це 23 злотих (60 грн), ходжу в басейн за 95 злотих на місяць (240 грн). Одяг купую один раз на сезон, але, звичайно, чекаю знижок », - розповів Ярослав Капленко, який переїхав з України до Польщі вчитися і підробляє там продавцем в книжковому магазині.

А от у Молдові мінімальна зарплата ще менше, ніж в Україні, - 800 леїв (502 грн). Її розмір не переглядався ще з 2009-го. «У мене в Молдові живе тітка. Каже, що в останній рік все дуже подорожчало - хліб коштує 3,80 лея, 1 кг свинини - 80 леїв, огірки і помідори - по 30 », - розповіла нам Євгенія Тмур із Запоріжжя. - Тітка купує продукти тільки на ринках. У супермаркетах все в два рази дорожче. Ліки теж дуже дорогі, тому взимку вона намагається їсти часник, щоб не застудитися. До речі, минулого року вона затаритися ліками в Запоріжжі і відвезла їх із собою, так роблять і її знайомі, які їдуть в гості в Україну ».

Набагато скромніше всіх з пострадянських країн живуть в Киргизстані - 850 сомів (140 грн), Таджикистані - 200 сомоні (340 грн), Вірменії - 45 тис. драмів (900 грн), Узбекистані - 91 530 сумів (350 грн). Для порівняння: буханець хліба в Узбекистані коштує 500 сумів (1,9 грн), найдешевша пляшка горілки - 8000 (30,6 грн), а 1 кг м'яса - 13 000 (50 грн).

Найбільша кількість чиновників, зважаючи на чисельність населення, станом на 1 січня цього року припадає на Чернігівську, Кіровоградську, Житомирську, Сумську та Тернопільську області.

Це випливає зі статистики, що її надало Національне агентство України з питань державної служби, повідомляє Тиждень.

 За даними агентства, у Чернігівській області загальна кількість державних службовців і посадовців органів місцевого самоврядування становить 11 тис. 963 особи, тоді як кількість населення регіону, за офіційною статистикою станом на 1 січня, – 1 млн 77 тис. 800 осіб. Тобто на кожну тисячу населення – 11 чиновників.

Крім цього, 10 чиновників на тисячу осіб населення зафіксовано у Кіровоградській області (кількість державних службовців і посадовців органів місцевого самоврядування – 10 тис. 109, населення – 995 тис. 200 осіб), по 9 – у Житомирській (чиновників – 12 тис. 246, населення – 1 млн 268 тис. 900 осіб), Сумській (чиновників – 10 тис. 769, населення – 1 млн 143 тис. 200 осіб) і Тернопільській (чиновників – 9709, населення – 1 млн 77 тис. 300 осіб) областях.

Нагадаємо, за даними Національного агентства України з питань державної служби, загальна кількість держаних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в Україні становить 372 тис. 856 осіб станом на початок цього року. Найбільше з них жінок – 285 тис. 765, що становить 76,6% загальної кількості.