Як вберегтись від сибірки: Поради прикарпатських медиків


На території Івано-Франківської області нараховується 179 стаціонарно неблагополучних пунктів в 14 районах.

Вільна від забруднень спорами сибірки територія Рожнятівського району та Яремчанська зона. Останній випадок сибірки серед людей було зареєстровано в Коломийському районі в 1946 році, пише Бліц-Інфо з посиланням на Івано-Франківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України.

Сибірка (міжнародна назва хвороби Anthrax) - особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зооантропонозів, спричиняється спороносною паличкою сибірки перебігає залежно від місця проникнення збудника, у шкірній - 98% або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній) формі - 2%.
 
«Антракс» характеризує основний клінічний прояв хвороби - неболюче ураженням шкіри, що оточене локалізованим або широким набряком в одній із стадій папули або пустули, яка в подальшому перетврюються в струп чорного кольору. 
Збудник сибірки, Bacillus anthracis — грампозитивна бактерія —паличка, що утворює внутрішню спору та є аеробом. 
 
Вегетативну форму виявляють в організмі хворих або померлих від сибірки тварин і людей. Вегетативні форми швидко гинуть без доступу кисню, під дією традиційних дезінфікувальних засобів або при кип'ятінні. Спори дуже стійкі до умов зовнішнього середовища, у воді можуть виживати декілька років, у ґрунті зберігаються десятиліттями, а при автоклавуванні (+110градусів C) гинуть лише через 40 хвилин.
 
Сибірка передається через контакт з резервуаром (джерелом), яким є травоїдні тварини та грунт. Шкірна форма сибірки – це найбільш часта форма хвороби. Вона набувається через прямий контакт із спорами, що проникають у шкіру через порізи та подряпини. Її, як правило, можна побачити у людей, які забивають тварин або у тих, хто працює із шкірою тварин, яка заражена спорами сибірки. Спалахи шкірної форми сибірки також виникали через передачу інфекції укусами мух.
 
Якщо вживається м’ясо тварини інфікованої сибіркою, люди можуть мати кишкову форму хвороби або, якщо бактерія росте у роті, то розвивається орофаренгальна форма.
Якщо спори сибірки вдихають, вони можуть рости у лімфатичних вузлах середостіння, спричиняючи легеневу або медіастінальну інфекцію сибірки.
 
Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2–3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб. Захворювання починається гостро: в перші години —температура тіла різко підвищується до 38–40°С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.
 
Ознаки сибірки: сильний головний біль; висока температура; загальне нездужання; карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри); сильні колючі болі у грудях  та задуха (у разі легеневої форми); діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі, блювота з домішками крові (у разі кишкової форми).
 
Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами, тоді захворювання має важкий перебіг і може призвести до смерті хворого.
 
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. За найменшої підозри на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація.
 
З метою профілактики захворювання на сибірку рекомендується:
  • купувати м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
  • люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;
  • виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами;
  • забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
  • упорядковане захоронення трупів тварин;
  • ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
  • контроль захворюваності тварин;
  • знищення заражених трупів тварин;
  • щеплення тварин проти сибірки.