Жебрацькі хитрощі старого Станиславова

У сучасному Івано-Франківську до жебраків і безхатьків ставляться по-різному – від співчуття до відвертої ворожості.

Сто років тому ця проблема була для міста не менш актуальною, але з такими особами тоді поводилися значно суворіше, пише Західний кур'єр.

Міська преса зазначала, що жебраки тоді були вкрай нахабними: в разі відмови подати милостиню осипали перехожих прокляттями, надокучали їм не лише на вулицях, а й заходили до крамниць і ресторанів. У 1900 році якась старша жінка настирливо вимагала милостиню в перехожих у самому «серці» міста – на вул. Сапєжинській. Свій немалий «улов» вона зразу ж витрачала в найближчому шинку.

Щоб викликати більше співчуття, жебраки нерідко використовували дітей. На вулицях міста часто можна було побачити сильного та здорового молодого чоловіка, який просив милостиню разом з малою дівчинкою. Дитина час від часу падала на тротуар, удаючи голодне зомління, щоб викликати більше жалості в перехожих. Як стверджували свідки, всю зібрану милостиню молодик увечері пропивав. Відомою постаттю на станиславівських вулицях був і «епілептик» – жебрак, який удавав епілептичні напади. Його зазвичай супроводжувала дівчинка років восьми.

Поліційна статистика за 1912 рік повідомляє, що лише за перше півріччя того року за бродяжництво було затримано 638 чоловік. Злісних волоцюг поліція видаляла не лише з міста, а й навіть за межі Австро-Угорської імперії.