Благодійність на франківських вулицях

Неважко помітити, гуляючи вулицями весняного Івано-Франківська, волонтерів зі скриньками для збору коштів. Складається враження, що це новий тренд – збирати кошти на чиюсь користь. Альтруїзм у найкращому прояві.

Хоча не так – цих людей просто неможливо не помітити. Адже волонтери з написами про благодійність, в яскравих футболках чи накидках, з прозорими пластиковими скриньками ледь не на кожному куті.

Варто зауважити, що вже деякий час волонтерів-альтруїстів було значно менше. Вони на певний період і зовсім зникли з вулиць міста. Це, мабуть, було частково пов’язано із посиленою увагою ЗМІ до такого масового прояву благородності. Чи то благодійності.

Ще одне, що слід згадати і на чому акцентувати увагу – не всі благодійники, які на вулицях збирають «зі світу по нитці», використовують зібране на користь когось. Проте, завжди хочеться вірити в краще, в щирість і порядність людей. Тому жителі міста, проходячи попри такі скриньки, неодноразово зупиняються й залишають кровно зароблені гривні в пластикових ящиках. А хто не зупиняється, проходячи повз, відчуває вину за те, що не допоміг ближньому. А тим паче – дитині.

Кореспондент «Бліц-Інфо» поцікавився в волонтерів, на яких засадах вони працюють. На що хлопчина-студент відповів - роботу таку вибрав, щоб допомагати іншим. Працює він на добровільних засадах, час роботи, чи то збору – теж визначає самостійно. Гроші йому виділяють лише на обід – приблизно 15 гривень в день. Як зазначає хлопець, все чесно, гроші, зібрані протягом дня, віддають організаторам. Ті, в свою чергу, дійсно допомагають хворим дітям. Організація, зі слів волонтера, громадська, створена простими жителями для допомоги іншим. Скільки за день збирає, хлопець теж не відповів, адже скринька запломбована і розпаковують її організатори в кінці дня.

Показує й документи з історії хвороби дитини, копії договорів. А також наголошує на необхідності перевіряти такі документи в інших волонтерів, оскільки є багато шахраїв.

Та все ж виникає думка, чи все так чесно і законно з будь-якою організацією по збору коштів. Адже багато хто афішує адресу в Києві. Тож перевірити достовірність поданої інформації в районі не так і просто. А номер телефону чи навіть сайт не гарантують чистоти намірів того ж таки благодійника.

Насторожує й той факт, що раніше волонтери зі скриньками на шиї ходили від певних організацій. Після тимчасового зникнення – з’явилися зовсім інші. То де ж поділися попередні – допомогли всім нужденним чи виконали програму-мінімум по збагаченню?

Висновок, нажаль, напрошується не дуже втішний. Тим паче, що бажаючих збирати гроші нині більш ніж вдосталь. І, зрештою, благодійність мала би бути добровільною. То чому ж її нав’язують на кожному кроці?