Чому в Російській Федерації бояться федерації?
У 90-х роках тодішній президент Росії Борис Єльцин промовив свою знамениту федералістську фразу, звертаючись до регіонів країни: «Беріть повноважень стільки, скільки зможете». Нині в Росії ця фраза стала забороненою. Під заборону в Російській Федерації потрапило навіть саме слово «федерація» – як це не парадоксально може для когось звучати.
Федерація у Росії – це, як відомо, не видумка демократів, яких нині російські патріоти інакше як «дерьмократами» не називають. Федерація там існувала ще за радянських часів у вигляді РСФСР. Зрозуміло, що цей територіально-адміністративний устрій навіть близько не нагадував німецький бундес чи американські стейти. Федерація була суто на папері як декларація багатонаціональності республіки.
Лише якихось кілька років в Росії позначилися розвитком федералізму, коли Борис Єльцин був змушений поділитися владою з регіонами, котрі набирали сили, дозволити вибори губернаторів, запровадити інститут сенаторів.
Період такого-сякого федералізму існував не довго. Володимир Путін, ставши президентом, швидко зрозумів, що «повзуча» децентралізація може підточити могутню вертикаль влади. Він жорсткою рукою придушив найменші федералістські тенденції, позбавив регіони права обирати свого керівника, сенаторів перетворив на своїх васалів, федерацію фактично вихолостив.
Тепер логічним кроком мало б бути й вилучення самого слова «Федерація» з назви держави. Але на такий радикальний крок російський лідер ще не наважився. Хоча сам термін намагається поставити поза законом.
Це стало відчутним після того, як «суворі сибірські мужики» нарешті зважилися на те, щоб підняти власний голос на захист законних федералістських прав. Ентузіасти Сибіру зненацька вирішили, що мають «конституційне право на власні, більш незалежні від центру органи влади».
Хоча слово «зненацька» тут не зовсім пасує, радше їх спровокували (чи надихнули) на такий крок події в Донбасі. Раз в унітарній Україні знаходяться «активісти», котрі не лише виступають за свої федеральні права, а й готові зі зброєю в руках їх захищати, то у федеральній Росії й сам Бог велів. А тим більше, що Кремль так захоплено підтримує луганських і донецьких сепаратистів, використовуючи всі агітаційно-пропагандистські канали.
Тож, анонсуючи «Марш за федералізацію Сибіру», який мав би відбутися 17 серпня в Новосибірську, активісти не мали ні найменшого наміру порушувати конституційний лад в Росії. Як запевняли організатори акції: «Марш, навпаки, спрямований на непорушність конституційного ладу, зокрема за дотримання державою принципу федералізму, закріпленого в Статті 1 і 5 Конституції Російської Федерації».
Когось могло трохи шокувати основне гасло маршу: «Досить годувати Москву!». Але ж досі схоже гасло: «Досить годувати Кавказ!» не викликало особливого обурення ні суспільства, ні влади. Адже гасло цілком вписується в дух і букву федералістської концепції побудови держави, яка, нагадаємо, затверджена Конституцією РФ.
Не мало б викликати якогось спротиву й друге гасло: «Покажемо Москві Сибір!». Це щось на кшталт «Почуйте Донбас!». А те, що у когось зображення Сибірського федерального округу, намальованого на плакаті поруч з гаслом, викликає якісь еротичні асоціації, то це виключно його психотерапевтична проблема.
Сибіряки виступають за більшу економічну самостійність свого регіону, і мають на це цілковите конституційне право. «Багатий на корисні копалини Сибір існує як такий собі колоніальний придаток федерального центру», – зазначив у коментарі для радіо ВВС один з організаторів акції Артем Лоскутов. На його думку, Сибір отримує мізерно малу частину грошей з продажів тих ресурсів, які видобуваються на його теренах.
«Такий стан справ жодним чином не сприяє розвитку регіону. У Сибіру зовсім не відчуваються інвестиції зі зароблених від продажу копалин коштів у інші галузі промисловості, які змогли б працювати, коли тут скінчиться нафта чи інші природні ресурси. А це станеться раніше чи пізніше, і тоді ці регіони просто виявляться непотрібними Москві, закинутими», – пояснив сою позицію Артем Лоскутов.
Що це означає? Лише те, що сибіряки намагаються врятувати Росію від неминучого розпаду, процес якого раніше чи пізніше розпочнеться, якщо нічого в країні не змінити, якщо Москва й надалі намагатиметься нещадно експлуатувати регіони. Так що центр мав би лише підтримувати такі федералістські рухи.
Не до вподоби Москві була й ініціатива сибірських федералістів під час останнього перепису населення вписатися «сибіряками» в графі національність. Але це ж було б зайвим свідченням пропагованої й виплеканої Росією мультинаціональності й мультикультурності. Зрештою працівники служби перепису навідріз відмовили сибірякам у такому праві.
До речі, організатори сибірського маршу навмисно використовували в своїх прокламаціях ті ж терміни, що і російські чиновники та піддержавні ЗМІ, які підтримують прихильників самопроголошених терористичних республік на Донбасі. І в цьому контексті російська влада веде себе якось «дивно». Усупереч нею ж задекларованій відданості сепаратизму й федералізму в сусідній країні, вона в багнети сприймає «сєпаратистскіє папалзнавєнія» всередині власної країни.
Генпрокуратура Росії домоглася блокування груп «сибіряків» у соціальних мережах, а Роскомнагляд – видалення з інформаційних ресурсів повідомлень про їхні акції, інтерв'ю з активістами, статті про федералізацію Сибіру. Держдума Росії прийняла в остаточному читанні поправки до Кримінального кодексу, що передбачають посилення відповідальності за публічні заклики до сепаратизму. А російський президент Володимир Путін їх зразу ж завізував.
Зрештою заборонено було й сам марш. «Для забезпечення непорушності конституційного ладу, територіальної цілісності й суверенітету РФ в проведенні маршу відмовити», - йдеться у відповіді, підписаній заступником мера Новосибірська Геннадієм Захаровим.
