Чи можна територіально розширити Крим?
Вперше думку про необхідність адміністративного злиття Криму та Херсонської області висловив лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, коли Меджліс був змушений провести виїзне засідання в Херсонській області. На перший вигляд ця ідея виглядає наївною, але вона ілюструє те, чого сьогодні потребують кримські татари – запасного аеродрому.
Навряд чи доцільно говорити про об’єднання всієї Херсонщини з Кримом. Скоріше мова може йти про те, щоб невелику частину області, наприклад, Генічеський район, тимчасово передати Кримській автономії. На практиці це буде навпаки – Крим передадуть Геничеську. На цій території можна було б розмістити державні структури, яким Україна надала б повноваження з вирішення проблем півострова, а можливо, і взагалі органи влади, альтернативні самопроголошеному кримському урядові.
З історичної точці зору додавання до Криму шматочка землі не було б протиприродним - достатньо лише згадати про межі Кримського ханства або про існування Таврійської округи у складі Української держави на чолі зі Скоропадським. Розширення Криму могло б стати і головною відповіддю на питання, як допомогти кримським татарам за межами півострова.
Херсонщина в нових умовах
Ще до того, як російська сторона заборонила голові Меджлісу Рефату Чубарову в'їжджати в Крим, було зрозуміло, що росіяни спрямують репресивний апарат проти непокірних представників кримськотатарського народу. Завдяки розширенню Криму за рахунок частини Херсонщини Меджліс міг би ефективно працювати на непідконтрольній Росії території, зустрічатися з представниками іноземних делегацій, що направляються в Крим, проводити з'їзди Меджлісу та Курултаю за участю національних лідерів.
Кримським татарам, які вирішили бігти від російської окупації, потрібно десь осісти. Виділення земельних ділянок під забудову на Херсонщині та наступна підтримка переселенців були б найбільш зручним варіантом для вирішення цього питання. По-перше, це близько до чисельних родичів, що залишились на півострові. По-друге, в одному лише Генічеському районі є кількатисячна кримськотатарська община. По-третє, цей регіон не настільки привабливий, щоб люди вирішили поміняти Крим на Херсонщину, не маючи на це по-справжньому серйозних підстав.
Зрозуміло, що окрім землі потрібно створити необхідні умови і для того, щоб люди могли знайти роботу на новому місці. Стратегію розвитку Херсонщини потрібно буде доповнити з врахуванням нових реалій, які допоможуть знайти робочі місця. По-перше, анексія курортного Криму відкрила великі стимули для розвитку туристичної Херсонщини. По-друге, з’явився фактичний кордон з озброєним сусідом, який потрібно зміцнювати – а це будівництво і знов таки робочі місця.
Більшість кримських татар не зможе голосувати на наступних виборах, але це не значить, що вони не мають бути представлені в українській політиці. І хоча можна не сумніватися, що на позачергових парламентських виборах багато політсил будуть раді знайти для Джемілєва місце в своєму списку, кримські татари потребують більшого представництва у владі ніж один Мустафа-ага у Верховній Раді. Багато розмов ходило про необхідність створення Міністерства по справах Криму і створення посади віце-прем’єра по Криму, але ці питання відклали в довгу шухляду. Хоча в цьому плані цінний кожний день. Зараз кажуть про створення на рівні Кабміну Служби по справах Криму. Було б логічно і правильно, якщо б в її керівництві була людина, рекомендована Меджлісом.
Релігійні конфлікти майбутнього
Не можна забувати і про релігійний аспект. Вочевидь кримським мусульманам потрібно буде протистояти планам Кремля підпорядкувати до цього незалежний Кримський муфтіят одному з духовних управлінь мусульман в Росії, наприклад, Раді муфтіїв Росії. Розширення Духовного управління мусульман Криму на материк могло б допомогти в цій боротьбі. ДУМК має представника в Києві, але потрібен більш міцний зв’язок, щоб було зрозуміло, що кримські мусульмани – частина ісламської умми України.
Значна частина кримськотатарських переселенців сповідує нетрадиційний чи консервативний іслам. Зараз вони осіли в різних регіонах України. І хоча наразі місцеві жителі ставляться до них доброзичливо, в майбутньому співіснування мусульманської громади зі спільнотою, яка до неї не звикла, може призвести до певних ускладнень. В цьому питанні знов ж таки було б зручно для всіх сторін, якщо релігійні переселенці змогли б знайти землю і роботу на одній території, де потім могли б, наприклад, без перешкод побудувати мечеть.
Запасний аеродром потрібний і для кримськотатарської мови, на наукову підтримку якої з боку російської влади навряд чи варто розраховувати. Те ж саме можна сказати про підтримку національної преси, але враховуючи аудиторію, нажаль цю проблему не вирішити створенням інтернет-ЗМІ, що буде виходити кримськотатарською. Щодо науки, то серйозним кроком в цьому напрямку стали плани по відкриттю в Київському національному університеті ім. Шевченка факультету кримськотатарської мови. Але, мабуть, однією мовою наукова підтримка не повинна обмежуватися. Правильно було б відкрити кафедру історії Криму в одному із вишів України. І відкрити, якщо не університет, то хоча б філію українського вишу у Херсоні, де знов таки ввести кафедри історії Криму та кримськотатарської мови і літератури. В ньому могли б навчатися ті кримські абітурієнти, що хочуть отримати українській диплом, і працювати ті кримські спеціалісти, яким важко дихати повітрям анексованого півострова. І було б правильно, якщо кримськотатарські переселенці на Херсонщині мали б можливість навчати своїх дітей рідній мові, починаючи з першого класу.
Між українцями і кримськими татарами в різні моменти історії були часи об’єднання і часи ворожди. Сьогодні на тлі того, що Україна все більше втрачає Крим, важливо ще одне: акцентувати увагу в історичних, освітніх і публіцистичних працях, що у кримських татар і українців була, є і буде спільна історія.
