Двадцять треті роздуми про націю та Українську державу
Мабуть у кожного українця, де б він не проживав, котрий думає хоч трохи про добро власної нації та держави, перед святкуванням річниць незалежності проявляються певні почуття та роздуми.
Так само у мене, і хоча здебільшого ці почуття та роздуми базуються на даних, насправді, кожна людина інтерпретує ці дані по-своєму, тому появляються різні враження, прояви почуттів, аналізи та висновки. Напевно, всі вони заслужені та варті нашої, як нації, уваги.
Як для мене, останній рік був для української нації та держави, мабуть, найбільш насиченим, як позитивними, так і негативними подіями. Внаслідок чого українська держава та нація, тобто та частина, яка залежна у своєму щоденному житті від фізичного добробуту цієї держави, а також та, котра живе відносно інакшим буденням, але черпає свою духовність від тої держави, збагатилися, але разом з тим зазнали серйозних поразок.
Відбулася третя революція від декларації про суверенітет (перша – «Студентська на граніті», друга – Помаранчева. Цим разом – під назвою Євромайдан, що саме по собі вказує на динаміку, але й також на брак стабільності. Цього року відбулися, напевне, найбільші демократичні вибори в історії молодої держави, але відбулося також чуже і вороже зазіхання на територіальну цілісність держави, яке поширилося на значній частині території Української держави. Сам Майдан окреслили як Революцію Гідності, бо, дійсно, це був прояв волі народу, а сам народ показав себе надзвичайно гідним, поміркованим, витривалим, але принциповим. У противагу, вороги Майдану показали зовсім інше обличчя людської поведінки.
В економічній площині не було і не могло бути росту, оскільки більше часу народ стояв на барикадах, а після, на додаток, треба було розбудувати тривалий час занедбану, а то і навмисно знищену оборону держави. До того ж здійснювалася злослива політика Росії щодо бойкоту українського продукту. Не можна не згадати і безсовісне та нахабне розкрадання народного майна, символом якого стало «Межигір’я». Не знаю, чи зможе вирівняти ці явища асоціація України з Європейським союзом, кредити Міжнародного валютного фонду та допомога країн-друзів України.
Мабуть випадково ці вагомі події відбулися у 200-y річницю народження духовного батька української нації, який присвятив своє життя, щоби пробудити український народ. Велич Тараса Григоровича у його невмирущості та актуальності навіть сьогодні. Для багатьох учасників Майдану закликом до дії, напевно, служили слова пророка: «Борітеся, поборeте», а Україна у 23-тю річницю віщує, що остаточно з перемогою над московським наїзником Україна стане «оновленою землею» без «врага, супостата».
Тому що, на 23-й річниці Незалежності держава Україна є демократичною європейською державою, яка, одначе, знаходиться у стані війни Все ж таки українська нація скріпилася у своїй єдності, Схід і Захід стали одним цілим, народ змужнів та виріс, поборов корумпований і ворожий режим та впровадив народну владу з демократичним устроєм, однак у меншому територіальному обсязі, з огляду на втрату Криму та воєнні дії у двох східних областях. Обов’язком кожного українця є – допомогти вигнати окупанта та зберегти Україну в її територіальній цілісності, такою якою вона була 24 серпня 1991 року.
Американський президент Джон Кеннеді у своїй першій президентській промові у 1961 році зробив звернення до духовності американської нації. Він доручив їй не ставити запитання, що держава може дати їм, а радше спитати себе, що вони, американці, можуть дати своїй державі.
Інтеграція в ЄС і членство в НАТО – основний захист від психопатів у Кремлі
Всенародно обраний український президент Петро Порошенко у своїй першій президентській промові у червні цього року сказав такі слова: «Наш народ ніколи не був таким сильним, як тепер. Але свобода не дається раз і назавжди. За неї треба постійно боротися. Мир, якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми належним чином не зміцнимо нашу безпеку. Щоб мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної бойової готовності. Ми повинні тримати порох сухим».
А завершив свою промову таким спостереженням: «Немає сумніву в тому, що ми здолаємо всі труднощі. Відстоїмо територіальну цілісність нашої держави, забезпечимо мир та спокій. Нас уже ніхто не оберне в рабів криміналу та бюрократії, в прислужників колоніальної влади. Нас підтримує цілий світ. За останні три дні я мав можливість пересвідчитись в цьому. Навколо ідеї незалежності, свободи, гідності, правової держави, європейської інтеграції об’єдналася вся Україна і все світове українство».
В реаліях географічного розташування України слова обох президентів говорять нам одне – всі українці, де б вони не жили, повинні «призвичаїтись до життя в умовах постійної бойової готовності», як психологічної, так і фізичної. Україна буде такою державою, якою ми, українці, її зробимо. Не обдурюймо себе, що росіяни наші друзі. Вони стануть не ворогами тільки тоді, коли ми будемо сильними. Ми не надіємось на окремі симпатії чи протекції інших держав. Наша ціль – повна інтеграція в Європейський союз і повне членство в НАТО, як єдиний, основний захист від психопатів у Кремлі.
Все, що має Українська держава, здобуто нашими українськими силами, кров’ю та потом, при допомозі чесних і добрих друзів, яких ми заангажували. Відзначення річниці незалежності – це ще одна нагода відновити свої національні зобов’язання перед Богом, нашим народом та його державою. Радіймо, бо наш народ вільний. Одначе, не дозволяймо собі та іншим легковажити нашою тяжко здобутою незалежністю. Слава Україні!
Аскольд С. Лозинський – колишній голова Світового конгресу українців, юрист
