Експерти: що чекає Україну в найближчі дні?
Російська служба Бі-бі-сі звернулася до експертів з проханням висловити свій прогноз щодо того, що може статися в Україні в найближчі дні.
Лідери опозиції України заявили на прес-конференції в понеділок, що серед їхніх вимог - відставка силовиків і розформування спецпідрозділів, які розігнали мирний протест на Євромайдані.
Тим часом, за словами представника прем'єр-міністра Миколи Азарова Віталія Лук'яненка, сам прем'єр проводить консультації з приводу врегулювання ситуації.
Лук'яненко продовжує наполягати, що вводити надзвичайний стан в країні не потрібно. "Для такої великої країни, як Україна, де події відбуваються не тільки на трьох центральних вулицях Києва, потреби в надзвичайному стані немає", - сказав він.
Російська служба Бі-бі-сі звернулася до ряду експертів з проханням висловити свій прогноз щодо того, що може статися в Україну в найближчі дні.
Володимир Фесенко, Україна
Те, що відбувалося в неділю, і те, що значною мірою відбувається в понеділок, зовні дуже нагадує події 2004 року, просто в інших формах і з іншого приводу.
Я думаю, керівники силових структур зробили дуже серйозну помилку: вирішили провести акцію з силового залякування. У підсумку вони викликали нову хвилю обурення і нову хвилю протесту.
А далі ситуація може розвиватися за різними сценаріями. Вже звучать такі оцінки - мовляв, починається нова революція. І революційний сценарій у вигляді нехай навіть мирного захоплення влади - відсторонення від влади президента та уряду - такий сценарій залишається на порядку денному.
У вівторок напевно буде масовий тиск на парламент, який повинен провести фінальне засідання. Будуть, напевно, вимагати відставки уряду. Деякі депутати правлячої фракції вже вийшли з її складу, обговорюється питання формування нової парламентської більшості. Але багато депутатів будуть, по-моєму, коливатися, чекатимуть, на чиєму боці буде перевага, хто переможе.
В даний момент складається відчуття, що склалась якась рівновага. Кардинальної переваги немає ані у влади, ані в опозиції. Порушити цю рівновагу можуть агресивні дії або з однієї, або з іншої сторони - що в рівній мірі є головним дестабілізуючим чинником.
У зв'язку з цим обговорюють і ризик силового сценарію: введення надзвичайного стану. Така можливість існує.
Але, за конституцією країни, оголошення надзвичайного стану має бути затверджене парламентом. Парламент зараз знаходиться на території, яка контролюється опозицією, мітингувальниками. Якщо раптом зроблять виїзне засідання парламентської більшості, і воно затвердить надзвичайний стан, то опозиція це не прийме, мітингувальники це не приймуть.
Чим небезпечний цей сценарій? Будь-яка спроба використання сили проти Майдану - це шлях до громадянської війни і до розколу країни, ось що треба розуміти. Це дуже ризикований сценарій, коли застосовують силу проти такої кількості людей, і коли є різні настрої в окремих регіонах країни, треба розуміти, що це загрожує розколом.
І ситуація може піти в більш складному напрямку, ніж це було в 2004 році. Тому варіанти компромісу, в тому числі перевиборів - це мирний спосіб вирішення нинішніх політичних протиріч.
Думаю, зараз найголовніше - почати пошуки політичного вирішення нинішньої кризи. Звучать заклики до міжнародних посередників, як і в 2004 році. Між представниками правлячої партії та опозиції є недовіра, їхні інтереси кардинальним чином розходяться, тобто потрібні посередники, які допомогли б знайти компроміс.
Йдеться, в першу чергу, про представників Євросоюзу, наприклад, той же Олександр Кваснєвський, який відігравав велику роль у пошуку компромісу в 2004 році, будучи співголовою місії Європарламенту.
Але питання вибору посередника має вирішуватися узгоджено, обома сторонами. Можливо, потрібний "круглий стіл" за участю громадськості та різних політичних сил, який міг би взяти на себе деякі перехідні функції.
В усякому разі, треба шукати компромісні моделі. Це шанс вийти з цієї кризи мирним шляхом, тому що силові дії можуть дестабілізувати ситуацію.
Вадим Карасьов, Україна
Те, що відбувається - це не революція, це, швидше, передреволюційна ситуація: є криза верхів, розкол усередині правлячої команди з приводу того, як далі керувати країною, куди її направляти, куди йти. Йде боротьба між силовиками і прихильниками політичних методів врегулювання кризи. Це робить владу неконсолідованою в розумінні і сприйнятті нинішньої ситуації.
Є й криза низів - низи не хочуть жити по- старому. Вони вимагають змін, продовження європейського курсу країни.
Проте опозиція в порівнянні з 2004 роком виглядає слабше. Опозиція поки що не взяла під контроль вулицю: ми були свідками проявів радикалізму, які зіграли на руку владі та виявилися несподіванкою для опозиції.
Штурм будівлі адміністрації президента нагадував чимось білоруські події в грудні 2010 року, коли влада спровокувала штурм урядових будівель, що дало привід Лукашенко ввести надзвичайний стан, посадити опозиціонерів тощо.
Однак в Україні таких подій очікувати навряд чи варто, тому що для цього треба контролювати ЗМІ.
По-друге, в цей час на Майдані Незалежності вже стояли, як мінімум, п'ять сотень тисяч. Якби не було Майдану, то, напевно, можна було б пограти в цей білоруський варіант. Але всі розуміли, що біля будівлі адміністрації розігрують провокаційний сценарій, а справжній сценарій громадянського протесту був на Майдані Незалежності.
До того ж, Україна в порівнянні з Білоруссю таки демократична країна, тут звикли розв'язувати кризи політичними методами. В Україні на відміну від Білорусі опозиція легальна, парламентська, її представники мають депутатську недоторканність. Українських опозиціонерів не можна посадити у в'язницю, як дисидентів.
Якщо ж говорити про подальший розвиток подій, то потрібно згадати, що "помаранчева революція" на якомусь етапі перейшла під контроль політичного класу, який і виробив компроміс і дав можливість країні вийти більш-менш безболісно з кризи.
Цього разу такий діалог поки не вийшов. Чому? По-перше, влада ще не така слабка, щоб "прогнутися" під вимогами опозиції та учасників масових протестів.
По-друге, зараз ставка буде зроблена на те, щоб потягнути час. Адже можливо, що енергія Майдану буде наростати, в тому числі і по всій країні, або протести схлинуть. У будь-якому випадку для влади буде сигналом - або йти по якомусь силовому сценарію і починати перехоплювати ініціативу, або все ж таки піти на поступки, на компроміс, випускати пар.
Думаю, що до кінця тижня буде зрозуміло, чи зможе опозиція наростити протест і почати диктувати владі умови компромісу. Інакше влада скористається падінням протестної активності і зможе продиктувати свої умови виходу з кризи.
Але до Нового року це все одно має вирішитися, бо люди не будуть в Новий рік стояти на Майдані, потім почнуться студентські сесії і канікули, так що в будь-якому разі студенти роз'їдуться, накал протестного руху почне спадати.
Заклики до інших гравців, таких як Росія і США, втрутитися в те, що відбувається в Україні, ні до чого не призведуть. Більше того, вони небезпечні, вони можуть призвести до розколу країни і втрати територіальної цілісності.
В українського політичного класу і суспільства є ресурси, щоб вирішити кризу самостійно.
Олександр Морозов, Росія
Є три фактори, які впливають на найближче майбутнє цієї політичної кризи.
Перше - це те, що у Януковича є шанс персонально уникнути катастрофи, якщо йому вдасться якимось чином перекласти на когось відповідальність, хоча цей шанс дуже слабкий.
Другий момент полягає в тому, що це не Майдан 2004 року. Видно, що є якісь інші риси і, швидше за все, сам по собі протест буде поступово втрачати силу, тобто буде більш рутинним, ніж під час "помаранчевої революції". Цього разу вже немає тієї енергії, яка була тоді, але головне, вже видно, що у цього протесту немає лідера.
Якщо тоді був альянс Ющенко-Тимошенко, і це був досить-таки яскравий альянс, то на даний момент там немає фігури, яка б цю "революцію" очолила.
Саме тому те, що відбувається, швидше схоже на події в Москві на Болотній, ніж на "помаранчеву революцію" 2004 року.
Але при цьому, звичайно, українці є набагато більш енергійними і темпераментними, ніж москвичі, тому накал, звичайно, більший, ніж той, що був у Москві.
Я думаю, що Янукович, рятуючи себе, може зараз піти на дострокові вибори, і це сценарій, який йому самому не загрожує. Зовсім не факт, що Партія регіонів зазнає якоїсь нищівної поразки і зникне з політичної сцени. Ні, Партія регіонів і при дострокових виборах увійде до парламенту.
Але навіть такий поворот подій буде дуже важливим, адже з політичної кризи у всіх східно-європейських країнах виходять через дострокові вибори. Це нормальна практика, і її треба вітати.
В інтересах Януковича, звичайно, утриматися при владі, але, може бути, дострокові вибори до Верховної Ради України не будуть для нього серйозною загрозою, бо там не очевидні інші фігури на даний момент.
Там є Кличко, він ніби популіст, але поки не дуже ясно, чи в змозі він зібрати голоси. Це одна сторона, а друга важлива сторона полягає в тому, що ніяких домовленостей з Москвою немає. Є деякі припущення, що вони є, і є на них орієнтації, але реальний зміст цих домовленостей неясний...
Більше того, Янукович виходить із ситуації, не давши ніякої згоди на вступ до Митного союзу або, тим більше, в Євразійський простір, в майбутній Євразійський союз. Від розмов про те, що йому Путін пообіцяв гроші, він легко відхреститься, бо ніде ніхто цього йому не обіцяв; це були припущення експертів.
Дмитро Орлов, Росія
Подальший розвиток подій в Україні залежить від ряду факторів. По-перше, від того, наскільки енергійно діятиме Янукович, причому в різних аспектах: з точки зору публічного свого позиціонування та просування власної позиції. Поки, як ми спостерігаємо, з цим великі проблеми.
По-друге, від того, наскільки консолідованою буде виконавча влада; наскільки її органи і підрозділи (у тому числі правоохоронні) виконуватимуть накази Януковича.
По-третє, дуже важливо, яку програму сформулює коаліція Яценюк, Кличко і Тягнибок, чи зможе вона стати стійкою; чи доб'ється вона відставки Януковича і проведення дострокових виборів.
Ще один фактор - яким буде вплив Євросоюзу і, зокрема, Німеччини. Тобто тут безліч факторів на вході.
На мій погляд, найбільш вірогідні два сценарії.
Перший - відносно стабілізації ситуації на горизонті 70 днів за умови, що Янукович діє більш активно, ніж зараз, показує свою готовність робити якісь дії, оприлюднити програму розвитку економіки, пов'язаної з Митним союзом, або якось інакше, коротше кажучи, формулює якусь більш-менш переконливу стратегію для населення. Це один варіант.
Другий варіант, це в умовах слабкості влади посилюється коаліція трьох політиків і, відповідно, політичних сил, що стоять за ними, і нестабільність в Україні наростає, відбувається безстроковий страйк, множинні акції.
У цьому випадку просто період нестабільності зросте, але, на мій погляд, вимоги дострокових виборів, президентських і парламентських, все ж таки їм реалізувати не вдасться, навіть на горизонті місяця.
Олександра Гужон, Франція
Наявна деяка схожість з подіями часів "помаранчевої революції", ті ж багатотисячні демонстрації, спроби захоплення адміністративних будівель тощо.
Однак головна різниця в тому, що в 2004 році на кону була доля виборів, що вже мали місце. І головна вимога полягала в тому, щоб визнати їх результати недійсними.
Зараз же йдеться про вибори, яких чекають. І те, чи відбудуться вони, залежить зараз від влади, від уряду і президента. Змінити політичну еліту в такій ситуації буде важче, ніж у часи "Помаранчевої революції".
Передбачити, як розвиватиметься ситуація зараз, дуже важко.
Однак можна згадати, що в 2004 році Янукович був кандидатом, який зазнав поразки. Напевно, він не забув, що в той час політична еліта не зуміла вчасно передбачити прийдешні події і недооцінила масштаби протестів.
У підсумку влада втратила контроль над розвитком подій. Так що чинна влада, напевно, озирається на події дев'ятирічної давнини і робить відповідні висновки.
І ми не повинні упускати той момент, що на цьому тижні очікується зустріч українського керівництва з представниками Москви.
А от чи буде у Віктора Януковича можливість нових консультацій з представниками ЄС, я не впевнена, адже Євросоюз - це така організація, де все планують заздалегідь, і організувати зустріч так швидко навряд чи вдасться.
Якщо говорити про можливий розвиток подій, можна сказати, що українській еліті самій належить вибирати свою стратегію поведінки.
Одна з причин, чому Янукович не підписав угоди з ЄС, полягає в тому, що йому потрібні гроші для президентських виборів 2015 року, і у нього вже є в цьому сенсі фінансова підтримка від Росії.
Швидше за все, він не очікував, що так багато людей вийдуть на вулиці протестувати проти його зовнішньої політики.
