Галопом навколо світу

Чи знаєте ви, що «золота лихоманка» в Азії не має нічого спільного із золотом, а унікальну екзотику можна побачити в Чернівецькій області? І ще: де скупчується увесь бруд світу, в якій країні вміють розважатися і де живуть найбільші ненажери? Усе це і значно більше знає відомий львівський блогер, підприємець і мандрівник Орест Зуб.

Всюди є банани

У далеких 90-х, коли більшість людей купували собі додому килими і стінки «Оксамит», мої батьки інвестували в освіту. Тож мої мандри почалися з міжнародних англомовних таборів у Словаччині для школярів. А більш свідоме подорожування продовжилося в студентський час і триває уже з десяток років, пише Галицький кореспондент.

Головний висновок, який я зробив за весь цей період – у будь-якій точці світу точно продаватимуть банани, будуть люди і бодай якийсь транспорт. Тож зараз я ставлюся до мандрівок значно простіше. Коли люди не подорожують, то часто думають, що за межами їхнього двору немає світу.

До Азії по кохання

Кожна країна може збагатити певним досвідом. Наприклад, шукати пригод варто в Індії, де з тобою постійно щось трапляється. Бажаєте небезпеки – вирушайте до латиноамериканських країн. Я пережив такий екстрим у Мексиці: прогулюючись місцевими пагорбами на окраїні, «пощастило» зустріти тамтешніх хлопців. Їхній ніж був доволі переконливим, тож я сильно не рипався і віддав усі свої пожитки.

Не буду оригінальним і скажу, що гурманам слід податися до Італії та Франції. Взагалі, люди в Південній Європі обожнюють смачно поїсти. Застілля після опівночі, коли всі «напихаються», мов гусаки, є для них звичним явищем. Також я б виокремив В’єтнам. Різнобарв’я фруктів, овочів, морепродуктів і м’яса за доступними цінами просто вражає. Ми їли «від пуза» щодня і при цьому ще й худнули, тобто їжа, окрім того, що смачна, також є якісною та здоровою.

По любовні пригоди більшість іноземців звикли вирушати до Азії. Там навіть існує такий термін «золота лихоманка» – коли чоловіки середнього віку з розвинутих держав їдуть до азійських країн, аби розважитися з тамтешніми панянками. Буває і навпаки: чимало японських жінок полюбляють вирушати в Індонезію та на Балі «на місцевих хлопців». Також я знаю, що європейські жінки приїжджають на Ямайку, аби скористатися послугами жигало. А романтика можлива в будь-якій країні. Як на мене, покататися на гондолі по каналу у Венеції є рівноцінним із прогулянкою на моторному човні в джунглях Лаосу. Головне – щоб поруч була кохана людина.

Прагнете екзотики? Обирайте Кубу. Але не туристичну. Традиційна Куба – це наче стрибок у минуле: майже не видно громадського транспорту, крамниць, немає доступу до інтернету. Хоча екзотику можна знайти зовсім поруч – у с. Біла Криниця Чернівецької області, що біля кордону з Румунією. Там живуть старовіри. Ці люди зберігають свої  традиції протягом 300 років, розмовляють старослов’янською мовою і сповідують віру, не модифіковану ще з часів Петра I.  

Запозичити сінгапурське диво

Якби я створив ідеальну країну, то запозичив би досвід кількох держав. У географічному плані мене цілком влаштовує приклад середземноморських країн Південної Європи. Гадаю, Хорватія – зразок ідеального ландшафту.

Якщо говорити про міжособистісні стосунки, то обираю Малайзію. Місцеве населення складається на 50% з китайців (буддисти), на 30% – з малайзійців (мусульмани) і решта – індійці (індуїсти). Тобто Малайзія – дуже різношерста країна в етнічному плані, й місцеві жителі довгий час «вирізали» одне одного цілими селами. Однак їм усе ж вдалося знайти консенсус, і вже протягом останніх 50 років ця держава стабільно показує економічний ріст. Це приклад чудової толерантності між різними расами.

Стосовно дотримання законів, обираю Сінгапур. До речі, недавно помер «батько» Сінгапура, засновник сінгапурського економічного дива, прем’єр Лі Куан Ю, який керував країною 31 рік. Він перетворив найбідніше болотяне царство на окраїні землі на лідируючий фінансовий центр світу. В перші роки правління в країні були проблеми навіть із доставкою питної води. Тепер у Сінгапурі найвищий рівень доходів на душу населення і найнижчий рівень злочинності в світі, найкраща система освіти і медицини, чудова інфраструктура. Лі Куан Ю часто повторював: «Якщо ви вирішили щось робити, то робіть це або добре, або не робіть узагалі». Особливо жорстким і незламним Лі Куан Ю був у боротьбі з хабарництвом.

У ставленні до роботи найкращим прикладом є німці. У цій країні не має значення, хто ти: бармен, офіс-менеджер чи юрист – робота виконується винятково якісно. Є відповідальність і дисципліна. Нікого не хвилює, що у тебе сьогодні поганий настрій, бо вдома поламався комп’ютер, або ти спізнився, бо в селі був «празник».

Розважатися вміють у латиноамериканських країнах. Там цінують кожну мить і відпочивають так, ніби роблять це востаннє.

Про китайських комуністів та індійських гуру         

Мені вдалося розвінчати чимало міфів про деякі країни. Більшість людей думають, що в Індії половина населення є духовними цілителями, які постійно сидять у позі лотоса, а інша половина їздить на слонах. Але такий спосіб життя ведуть, напевно, 0,01% населення. Насправді в Індії багато галасу і бруду. Хоча є окремі осередки, де практикують різні релігії і куди люди їдуть, начебто, знайти себе.

Інший міф: Китай – комуністична країна, де виробляють дешевий непотріб. Не погоджуюсь. Я щойно повернувся звідтіля, хоча подорожував лише у великих містах. Перш за все, виокремлю чудово організовану інфраструктуру, бізнес, транспортну систему. Все робиться швидко, ефективно і якісно, кожен працює, будь-який клаптик землі обробляють, і немає «злих комуністів».

Також побутує стереотип, що Балі – це райський острів. Більшість людей уявляє собі мальовниче узбережжя з розкішним пляжем… Я розчарую всіх: пісок там чорний (він вулканічного походження), у морі не покупаєшся, бо постійно великі хвилі, тому більшість туристів відпочивають біля готельних басейнів. А найголовніше – морська вода дуже брудна. Для Балі є звичною ситуація, коли ви заходите у море, а до ноги прилипає брудний целофановий пакет. Річ у тому, що острів розташований у такій частині світу, де проходять основні тихоокеанські течії, тому там скупчується весь світовий бруд.

Україна – це Сирія?

Останнім часом інтерес до України у світі дуже зріс через воєнні дії. Тепер згадка про нашу державу викликає в іноземців швидше негативні асоціації, пов’язані з небезпекою. Тобто для них Україна – це місце, куди зараз їхати не варто, її навіть порівнюють із Сирією. Я це вже відчув на власній кишені, адже веду свій сайт про подорожування в Україні. І він зараз дуже втратив у відвідуваності. Поки світові медіа не скажуть, що в Україні безпечно, ніхто сюди їхати не буде. А те, що лише 6% площі зайнято війною, нікого не хвилює. Більш інтелігентні іноземці розуміють, що в Україні зав’язаний значний інтерес Росії. Для більшості ж іноземців тут просто повсюди стріляють.

Просто зробіть це!

Серед практичних порад, які будуть універсальними для мандрівників, що вирушають у будь-який куточок світу, це, перш за все, мати мінімум речей. Яким би великим не був дорожній наплічник, він завжди буде повним. Тому візьміть якомога менший і напхайте все, що вміститься.

Обов’язково подбайте про страховий поліс. У мене було кілька випадків, коли страхівка дуже виручала, бо інакше довелося б самому заплатити кілька тисяч доларів. У всьому світі медицина дорога порівняно з нашою. І з лікарем «порішати» не вдасться.

Пам’ятайте, що всюди все можна купити, окрім деяких мусульманських країн. Наприклад, у Палестині і деяких районах Таїланду моя наречена так і не змогла знайти у продажу гінекологічних тампонів.

Досить корисним стане додаток до смартфона MAPS.ME, який не вимагає доступу до інтернету і пропонує всі карти світу.

Занадто не економте, бо скупий платить двічі, все одно наступить момент, коли доведеться викласти 200 доларів за день.

Побажання людям, які вперше планують тривалу подорож? Просто вийдіть із дому і зробіть це нарешті!