Хвороба приходить тихо. На Івано-Франківщині є 42,5 тисячі хворих на діабет

Минулої суботи, 14 листопада, світ традиційно відзначав День боротьби з цукровим діабетом. Івано-Франківськ не лишився осторонь, адже на Прикарпатті є 42,5 тисячі хворих на цю недугу.

Діабет називають по-різному – і чумою XXI століття, і солодкою епідемією, і невидимим ворогом. Це одна з найдавніших хвороб, проте й досі невиліковна. Єдиний позитив у тому, що такий діагноз – не вирок, він просто вимагає особ­ливого способу життя, пише Репортер

За визначенням лікарів, цук­ровий діабет – це захворювання ендокринної системи, якому характерне підвищення рівня цукру в крові. Є дві форми діабету. Пацієнтам із першою, а це лише 10 % хворих, потрібні регулярні ін’єкції інсуліну, бо його в крові замало. При другій формі гормон, який регулює кількість цукру в крові людини, неправильно використовується організмом. Тут уже підтримувати здоров’я треба спортивними навантаженнями, правильним харчуванням і таблетками.

«Я живу, як усі, – каже Ольга (прізвища просила не називати), якій вісім років тому діагностували діабет. – Пощастило, що хворобу виявили на ранній стадії. Головне – не забувати пити 1,5 літра води на день, збалансовано харчуватись і відмовитися від шкідливих звичок».

У світі від «солодкої епідемії» страждають 362 мільйони людей. За прогнозами науковців, через 20 років кількість діабетиків збільшиться до півмільярда. Причини – малорухливий спосіб життя, нехтування здоровим харчуванням, стреси тощо.

Не така страшна хвороба, як її ускладнення. Зокрема сліпота, відмова нирок або ж печінки, відмирання тканин, інше. Тому головне вчасно її виявити. Стежити за своїм здоров’ям насправді не складно, потрібно лише раз на півроку здавати кров на цукор та загальні аналізи крові й сечі, кажуть лікарі.

Симптомами цукрового діабету є підвищена спрага і часте сечовипускання, сухість шкірних покривів, втрата ваги, судоми литкових м’язів, порушення зору і свербіж шкіри.

В Івано-Франківську щороку проводять заходи до Дня боротьби з діабетом. Усім охочим вимірюють тиск, перевіряють рівень цукру в крові, надають консультації та рекомендують нові препарати. Цьогоріч для хворих навіть зробили розіграш. Серед 59 учасників жеребкуванням обрали шість переможців. Провідні діабетичні фірми подарували їм прилади для вимірювання цукру – глюкометри. Також планували нагородити двох «рекордсменів» області, які прожили з цим діагнозом уже 50 років. Для них навіть виготовили спеціальні медалі. Та головні гості, на жаль, прийти не змогли.

«В Україні на недугу хворіє понад мільйон людей, 200 тисяч із них вживають інсулін, – каже Володимир Гаврилюк, головний ендокринолог Івано-Франківської області. – На Прикарпатті є 42,5 тисячі пацієнтів, а 10 років тому було лише 22 тисячі. Дітей із діабетом в області – 340».

За словами Гаврилюка, 5,5 тисячі прикарпатців щодня вживають інсулін. Про забезпечення ліками ми поцікавилися в голови обласної спілки людей з цукровим діабетом Світлани Буценко.

«Інсулін залежним видають безкоштовно, проте – вітчизняного виробництва, його якість із імпортним не порівняти, – каже Буценко. – А от препарати, що знижують рівень цукру в крові, хворі купують самі, бо коштів на них у держави немає. Така ж ситуація і з глюкометрами, вартість яких понад 500 грн. Обласна адміністрація намагається забезпечити апаратами бодай хворих діток».

Як бачимо, проблема таки чимала. Кількість хворих зростає, багато люду й не здогадується про свій стан. Чи варто боятися лікарів та аналізів – риторичне питання.

Відомий діабетолог Міхаель Бергер казав: «Хворіти на діабет – це все одно, що вести автомобіль по жвавій трасі. Потрібно просто знати правила руху!».