Ігор Дебенко: Під тиском громадськості зміни в країні — невідворотні
В інтерв’ю для газети «Галичина» директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, кандидат політичних наук, керівник прес-центру Штабу національного спротиву на Прикарпатті під час Революції гідності Ігор Дебенко розповів про новації підрозділу, який він нині очолює, зокрема, що зроблено для розвитку книговидавничої справи на Прикарпатті, популяризації української книги,
А також висловив припущення, чому зловмисники вчинили хакерську атаку на сайт ОДА, та, відповідаючи на запитання про найближчі українські перспективи, наголосив: з огляду на анонсовану децентралізацію чимало залежатиме від тих, кого вже в жовтні оберемо на місцях до органів місцевого самоврядування.
- Минуло півтора року від того часу, як вас призначили на відповідальну і стратегічну посаду — директора департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, куди, до речі, після завершення Революції гідності вас делегували активісти прикарпатського Майдану. Що за цей період вдалося реалізувати і як воно — з громадського середовища потрапити всередину бюрократичного воза?
— Власне, робота на держслужбі не стала для мене чимось абсолютно новим. Ще до Революції гідності мав чималий досвід роботи в органах місцевого самоврядування, працював у інформаційно-аналітичному відділі обласної ради, згодом очолював там же прес-службу, після чого з 2012 року працював в апараті Верховної Ради України помічником-консультантом народного депутата Олександра Сича. Відтак, коли Майдан переміг й постало питання зміни багатьох одіозних керівників, яких на місцях пов’язували із режимом Януковича, мене як керівника прес-центру Штабу національного спротиву на Прикарпатті громадськими середовищами Майдану було одностайно рекомендовано на посаду директора департаменту інформаційної діяльності. Хочу відзначити, що на той час координаційна рада Майдану об’єднала справді усі організовані громадські структури, які творили Майдан на івано-Франківщині. Відбувалися тривалі дискусії, обговорення. А оскільки до революції я постійно працював у цій сфері, маю відповідні фахові навички та досвід, жодних застережень не виникло ні в громадських активістів, ні в тодішнього новопризначеного голови ОДА.
Що стосується самого департаменту, то найперше, з чим зіткнувся, — із чималою розбалансованістю. Зрештою, ця риса загалом була характерною для всіх структурних підрозділів облдержадміністрації. Зауважу, що фактично одразу після приходу на посаду в департаменті обласне КРУ провело перевірку державних закупівель, в результаті чого лише за 2013 рік здійснено перерахунок вартості виконаних робіт та зменшено існуючу необррунтовану кредиторську заборгованість на загальну суму більш ніж півмільйона гривень. Сьогодні жодних заборгованостей взагалі не існує, а тендерні процедури проводять абсолютно прозоро та відкрито для громадськості.
Більше того, вся діяльність департаменту спільними зусиллями працівників здійснюється винятково у публічній площині, гласно й у взаємодії з представниками громадських інституцій. На жаль, попри Революцію гідності для багатьох структур це ще досі залишається радше міфом, аніж повсякденною реальністю.
- Все ж головне завдання нині — проведення реформ. Які кроки здійснено, які новації запроваджено в департаменті, котрий ви очолюєте?
— Відповідаючи на запитання, слід бодай у розрізі охарактеризувати основні напрями діяльності департаменту. Адже якщо ми ведемо мову про взаємодію з інституціями громадянського суспільства, то найперше слід зауважити, що при обласній державній адміністрації сформовано якісно новий склад громадської ради, до якої ввійшли представники 81 громадської організації, 50% з яких взагалі не належали до її попереднього складу. Сама ж громадська рада вже не відіграє ролі «непотрібного придатку», навпаки, створено умови для її ефективного функціонування, жодного адміністративного тиску на її діяльність не здійснюється. Свідченням значно більшої відкритості є й регулярні зустрічі голови ОДА з громадськістю, що проводять не для показу, а з метою реального з’ясування ситуації. Символічним є також і те, що, на відміну від практики попередніх років, облдержадміністрація не лише не ухиляється, а й часто виступає ініціатором видання спільних з обласною радою розпоряджень на вшанування тих чи інших дат і подій, які за правління Януковича, м’яко кажучи, просто замовчувалися. Це, зокрема, розпорядження про відзначення в області 72-ї річниці створення Української Повстанської Армії та Дня Українського козацтва; про вшанування Дня Гідності та Свободи, Дня Героїв тощо. Саме наш департамент ініціював розгляд на сесії облради питання про відзначення 14 жовтня Дня захисника України, а буквально напередодні за спільною пропозицією департаменту та громадської ради депутатський корпус обласної ради проголосував за оголошення 2016-го на теренах Прикарпаття Роком івана Франка. із 1 вересня ми також оголосили про початок реалізації проекту серед школярів та молоді «Календар покоління гідності».
У розрізі книговидання слід вести мову взагалі про цілковитий демонтаж встановленої свого часу системи відбору, фінансування та видання книг місцевих авторів. Нині розроблено та затверджено нове положення про порядок формування переліку книжкових видань, передбачених до випуску за бюджетні кошти, запроваджено відкритий для громадськості, авторів та видавців конкурсний відбір книг, їх публічне обговорення та рейтингове оцінювання за різними тематичними напрямами шляхом таємного голосування членів експертної ради. Саму експертну раду оновлено більш ніж на третину, до її складу запрошено відомих на Прикарпатті письменників, критиків, літераторів та громадських діячів.
У підсумку, якщо у 2013 році було видано лише 7 книжок, то вже у 2014-му — 15, а до кінця року сподіваємося видати всі 34 визначені експертною радою на 2015 рік книжкові видання. Відповідно, якщо у попередні роки обласну програму підтримки книговидання, а також програму захисту і розвитку української мови фактично не виконували, то нинішнього чи не вперше маємо можливість виконати їх у повному обсязі.
До цього треба також додати початок реалізації ініціативи формування у бібліотеках області «Електронної бібліотеки», а також створення робочої групи ОДА зі сприяння розвитку книговидання, члени якої уже подали до вищих органів державної влади низку пропозицій щодо поліпшення ситуації в цій сфері суспільної діяльності.
Що стосується інформаційної сфери, то зі створенням профільного міністерства департамент поряд із інформаційним супроводом заходів виконує також низку завдань у сфері інформаційного захисту та політики «єдиного голосу». Відзначу, що в 2015 році Держкомтелерадіо визнав офіційний веб-сайт івано-Франківської облдержадміністрації найкращим в Україні серед місцевих держадміністрацій. Що цікаво: у 2013-му ми посідали 23-тє місце із 25 можливих. Проведену нами роботу відзначила також громадська організація «інститут розвитку регіональної преси».
- Як відомо, недавно на сайт Івано-Франківської облдержадміністрації було вчинено хакерську атаку. Як ви вважаєте, з якою метою це було зроблено і чи виявили зловмисників?
— Україна вже більше року перебуває у стані незавуальованого конфлікту з Російською Федерацією. Військові дії тривають не лише на сході нашої країни, однією зі сфер такого протистояння є й інформаційна, де ведеться боротьба за свідомість громадян. Якщо порівнювати з тим, що було ще рік тому, то в Україні бачимо чималий прогрес. Однак технічно наші інформаційні системи все ж залишаються досить уразливими. Власне, це і підтвердив факт зламу офіційних веб-сайтів Львівської, а згодом й Івано-Франківської облдержадміністрацій. На щастя, спільно зі Службою безпеки роботу сайта вдалося дуже швидко відновити. Втім, сама поява облич Путіна та Лаврова, образливих антиукраїнських висловлювань буквально напередодні Дня незалежності України, поза сумнівом, не додали позитиву. Наскільки мені відомо, щодо факту несанкціонованого втручання правоохоронні органи порушили кримінальне провадження, ведеться розслідування. Залишається сподіватися, що порушників таки буде знайдено і вони належно відповідатимуть. Аналогічні атаки неодноразово здійснювали й на інші структури, а тому ці факти мали б стати добрим мотиватором для вжиття всіх необхідних превентивних заходів, на що, втім, потрібні дуже великі фінансові ресурси.
- Посада, яку ви обіймаєте, крім усього іншого, вимагає вміння знайти спільну мову з журналістами. Чи задоволені ви співпрацею зі ЗМі області і як загалом оцінюєте прикарпатську журналістику?
— Засоби масової інформації є четвертою й, вочевидь, найважливішою в напрямі контролю гілкою влади. Отож у взаєминах з колегами-журналістами чимало залежить від первинного сприйняття: якщо вибудовувати співпрацю й сприймати медіа як партнерів, то якихось проблем не виникає. Можу відповідально заявити, що за час мого перебування на посаді жодних конфліктів чи фактів втручання в редакційну політику комунальних ЗМі не було. Навпаки, своєю діяльністю намагаємось зламати стереотипи, що органи влади начебто постійно тиснуть чи, як було при Януковичу, намагаються просто цинічно купити лояльність медіа.
Що ж до якості прикарпатської журналістики, то вона, очевидно, зросла, як і соціальна відповідальність ЗМі, красномовним прикладом чого стала та ж таки Революція гідності. З другого боку, є об’єктивна реальність, і тим же медіа потрібно заробляти, щоби мати можливість утримувати колектив редакції. Методи такої діяльності, як і міру дотримання журналістських стандартів, кожен уже обирає відповідно до власного сумління.
- З огляду на те, що книговидавнича справа в Україні перебуває нині не в найліпшому становищі, що, зокрема, робить департамент для її розвитку та популяризації української книги?
— Лише протягом останнього року нам вдалося започаткувати та реалізувати цілу низку практичних кроків у напрямі підтримки, популяризації сучасної української книги, читання загалом. Щоб не бути голослівним, наведу приклад започаткованого департаментом фестивалю-презентації сучасної української книжкової продукції місцевих видавництв та авторів «Сторінками української книги». Захід було проведено минулого року до Дня української мови та писемності у фортечній галереї «Бастіон», а вже цієї осені плануємо запросити на фестиваль і видавців з інших міст України.
Доброю традицією стало також проведення різноманітних благодійно-просвітницьких акцій, спрямованих на акумуляцію сучасної української літератури й передачі її як благодійної допомоги на схід, в будинки-інтернати та інші соціальні установи. У цьому контексті слід виокремити, зокрема, нашу акцію «Книжкові мости єднають серця» та «Великдень української книги». За їх підсумками спільно з громадою області було сумарно передано в південно-східні області нашої держави понад 16 тисяч примірників різноманітної української літератури.
У рамках проведення нещодавньої VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ спільно з міською владою департамент організував презентацію творів місцевих видавництв на духовну тематику. Окрім того, це, звичайно, різноманітні презентаційні заходи — як, власне, самі презентації видрукуваних за бюджетні кошти літературних новинок, остання така стосувалася книги-фотоальбому про митрополита Андрея Шептицького, так і різноманітні круглі столи тощо.
Наразі триває збір пропозицій та зауважень громадськості щодо напрацьованої департаментом обласної програми підтримки книговидання на 2016—2020 роки. Плануємо ще цього року винести її на розгляд сесії обласної ради.
- Пане Ігоре, ви політолог, кандидат політичних наук, до вас як до авторитетного експерта часто звертаються журналісти за коментарями та інтерв’ю. Все ж із врахуванням того, що працюєте у виконавчій владі, чи впливає це якось на аналіз тих чи інших подій?
— Безумовно, процеси, в тому числі і політичні, які відбуваються і в яких ти маєш можливість тією чи іншою мірою брати участь, впливають на їх сприйняття, є більше їх розуміння. Однак якщо давати оцінку, при цьому намагаючись займатись політичним догоджанням, то, переконаний, краще вже мовчати. Мабуть, саме тому різноманітні видання, суб’єкти політичного процесу й далі звертаються за консультацією чи коментарем, розуміючи мою позицію, відвертість та здатність залишатись об’єктивним у оцінці суспільно-політичних реалій.
- Як активіст Майдану, як ви вважаєте, що змінилося у нашій країні в результаті Революції гідності та якими є найближчі українські перспективи?
— На Майдані ми стояли за своє безумовне право на повагу до людської гідності, за право на самовизначення, побудову вільної, некорумпованої демократичної моделі управління країною, яка б дозволила кожному реалізувати у ній свої здібності, не переживаючи за безпеку рідних чи загрозу бути притягненим до відповідальності за відмінні від чиїхось політичні уподобання.
Нам вдалося подолати видимого внутрішнього ворога, яким був режим Януковича, тепер уже більше року перебуваємо у протистоянні з ворогом зовнішнім — путінською Росією.
Але вести мову про перемогу Майдану без нещадної боротьби із внутрішнім ворогом, який є невидимим, — тотальною корупцією, неспроможністю до реальних, ефективних реформістських рішень — неможливо!
Сьогодні країна лише стала на шлях змін, у суспільства є розуміння їх об’єктивної необхідності. Втім, цей процес хоч і відбувається дещо повільно, все ж не є одномоментним і значною мірою залежить від політичної волі тих, хто одержав вотум громадської довіри. Переконаний: під тиском громадськості зміни невідворотні.
Що ж до найближчих перспектив, то з огляду на анонсовану децентралізацію чимало залежатиме від тих, кого вже в жовтні оберемо на місцях до органів місцевого самоврядування. Саме на первинному рівні реалізуються основні наші потреби — житлово-комунальні послуги, сервісне обслуговування, тут наші діти ходять у садок, навчаються у школах, тут зона нашого побутового комфорту, безпеки та благополуччя. Переконаний: до влади мають прийти молоді, фахові, нескомпрометовані особистості, спроможні тверезо оцінювати ситуацію, а не тупо піднімати руку, виконуючи захцянки своїх партійних бомз. Якщо інтереси громади, інтереси української нації домінуватимуть, ми одержимо шанс продовжити розпочате.
