Ігор Дебенко: Я не проти існування Угринівської ОТГ, але це суперечить логіці децентралізації

Дискусія щодо перспектив Угринівської ОТГ Тисменицького району – продовження її самостійного існування відповідно до оновленого Перспективного плану або можливого спільного майбутнього у складі Івано-Франківської ОТГ, що останнім часом досить активно обговорюється у публічній площині – не вщухає.

Схоже, крапку у цьому питанні буде поставлено лише Міністерством регіонального розвитку громад і території України, до компетенції якого і відноситься реформа децентралізації й затвердження остаточних перспективних планів кожної з областей. Продовжуючи висвітлювати тему, газета Галичина опублікувала інтерв’ю з депутатом обласної ради, головою постійної комісії з питань міжнародного співробітництва, євроінтеграції, інвестицій та розвитку туризму Ігорем Дебенком, позиція якого щодо стану справ та майбутнього Угринівської ОТГ дисонує з позицією керівництва самої громади.

Ігоре, минулого тижня облдержадміністрація оприлюднила доопрацьований варіант проєкту перспективного плану формування територій громад області. У ньому Угринівська ОТГ Тисменицького району значиться окремо, відтак можемо сказати, що питання вичерпане?

Для початку хочу подякувати редакції, що приділяє увагу цьому питанню й намагається дотримуватися балансу у дискусії, що розгорнулася. Одразу зауважу, що ніхто, я в тому числі, не піддає сумніву право Угринівської ОТГ на самостійне існування. За більш ніж 2 роки громада довела, що може бути спроможною й облдержадміністрація цілком закономірно підтвердила це у проєкті оновленого перспективного плану. Саме цей документ піде на затвердження у Кабінет Міністрів України, який і прийматиме остаточне рішення.

На вашу думку, Кабінет міністрів може прийняти інше рішення?

Важко насправді прогнозувати. Те, що остаточний адміністративно-територіальний поділ, який затверджуватиме Кабмін може відрізнятися від поданого проєкту визнають і в облдержадміністрації. Якщо зміни і будуть, то очевидно вони будуть точкові, оскільки Міністерство регіонального розвитку громад і територій України (Мінрегіон) зробило все, аби на місцях були максимально узгоджені позиції й що головне – не було конфліктів між самими громадами. Однак, якщо ми говоримо саме про Угринівську ОТГ, то очільники міністерства неодноразово відправляли дану громаду на додаткові консультації. Схожа позиція і в окремих парламентарів. І вони мають рацію! Адже сьогодні маємо вести мову про логіку самої реформи децентралізації.

Аргументуйте?

Відповідаючи, необхідно передусім пригадати як створювалася Угринівська ОТГ, оскільки це питання від самого початку лежало передусім у політичній площині. У 2015 році, коли місцеві експерти з децентралізації напрацьовували перший перспективний план, з розробки якого, власне, і стартувала реформа, дана громада як окрема одиниця не передбачалась апріорі. Згодом Кабмін Гройсмана у односторонньому порядку все ж погодив її, а питання, подейкують, лобіював особисто тоді народний депутат Михайло Довбенко. Івано-Франківська обласна рада, яка при першому варіанті перспективного плану, ще мала можливість впливати на його формування, неодноразово впродовж 2018-2019 років висловлювала застереження щодо логіки утворення цієї ОТГ. Та поїзд здавалось уже поїхав...

Однак, у 2019 змінилась президентська влада, а з нею і майже вся виконавча вертикаль. І в листопаді-грудні ОДА в складі вже нового керівництва відповідно до доручень Мінрегіону напрацьовує оновлений, остаточний перспективний план з огляду на необхідність завершити реформу у 2020 році. І нове керівництво, незважаючи на існування громади ось уже впродовж двох років, демонструючи вочевидь державницьку позицію, напрацьовує проєкт, за яким села Угринів та Клузів відносяться таки до Івано-Франківської об’єднаної громади.

Після цього, як зазначають в кулуарах посадовці, знову втручається так зване політичне лобі і вже наприкінці грудня ситуація змінюється й проєкт із Угринівської ОТГ все ж їде на захист в Мінрегіон. Втім, там в цілому один з кращих проєктів перспективного плану двічі відправляли на доопрацювання, зокрема в частині майбутнього існування Угринівської ОТГ.

Представники Мінрегіону на чолі з В'ячеславом Негодою аргументували позицію малою, ледь не критичною площею, чисельністю населення і включеністю в систему соціальних послуг Івано-Франківська.

З цим важко не погодитися. Більше того, за методологією ця громада чи не одна з найменших за площею, чисельністю населення і так званим «коефіцієнтом спроможності» серед усіх громад області. На противагу опоненти часто-густо закидають про рівень доходів на одного мешканця. Втім, у цьому аспекті справедливо як на мене відзначив міський голова Івано-Франківська, зауваживши, що включеність в систему обласного центру дозволяє бути спроможним гіпотетично і мікрорайону Позитрон, якщо б той захотів відокремитися. Але ж де логіка і здоровий глузд?

Але ж першочергова добровільність?

Щоб ще раз розставити крапки: я жодним чином не проти Угринівської ОТГ, однак вважаю, що її існування в умовах, коли Івано-Франківськ сьогодні об’єднює не лише прилеглі села, а й ту ж Колодіївку, Добровляни, Узин, Тисменичани Надвірнянського району, суперечить логіці самої реформи децентралізації й тим принципам, що закладались її ініціаторами. Угринів практично повністю включений в систему послуг Івано-Франківська – освітніх, медичних, соціальних і так далі. Якнайкраще це характеризує ситуація з мешканцями багатоповерхівок на Тролейбусній, коли в одному дворі є 4 будинки, один з яких відноситься до Івано-Франківська, три інші – до Угринова. Бракує ще кордон встановити в цьому дворі! Хоча, якщо оцінювати висловлювання голови ОТГ пана Вівчаренка щодо «сепаратистів», то чим «лихий» не жартує.

Що маєте на увазі?

Я б також хотів поцікавитися, що має на увазі і як взагалі може Голова ОТГ порівнювати чималу частину власної ж громади з сепаратистами на сході нашої країни, які хочуть до Росії?? Ці цитати сьогодні масово тиражуються у медіа. Наскільки взагалі етично, морально на 6 році війни з Росією, коли сотні наших героїв віддали життя за соборність Української держави, продукувати такого роду образи й нісенітниці.

А щодо добровільності, щоб завершити попереднє питання, вважаю, що майбутнє своєї громади мають визначати передусім самі її мешканці. Не сільський голова, староста чи депутати в односторонньому порядку. Лише громада. І якщо ми сьогодні ведемо мову, що в 2017 році громади сіл Угринів і Клузів визначились й добровільно прийняли рішення про об’єднання, то я лише підтримую таку ініціативу.

Але чому керівництво ОТГ не засвідчить це відповідними результатами волевиявлення? Якщо відповідні широкі консультації проводились, чому ж тоді сьогодні чуємо не лише позицію мешканців частини багатоповерхівок на Тролейбусній чи Хіміків, але й вулиць Самостійна та Козацька, які висловлюють прагнення жити в Івано-Франківській ОТГ?! Сумарно це десятки, якщо не сотні сімей. Тому не так все однозначно і яскраво, як нам хочуть намалювати.

Ігоре, напередодні ви на своїй сторінці у Facebook написали розлогий пост за результатами аналізу використання коштів керівництвом ОТГ, чим спровокували шквал емоцій в самій громаді. Після цього Вас ледь не звинуватили, що прагнете розвалити Угринівську громаду зсередини?

Ні звичайно, однак вважаю, що кожен член громади має право знати як, скільки і на що витрачається кожна копійка бюджету – чи йде вона на користь громаді, а чи лише окремим особам. Щодо звинувачень, то такі справді лунають, але охарактеризувати це інакше як маразмом я не можу. Моя дружина – депутат Угринівської ОТГ і обрана, до речі, саме від вище згаданих трьох будинків на Тролейбусній, оскільки ми проживаємо саме в тому дворі. Власне, ми просто відстоюємо права наших сусідів, в той час як керівництво ОТГ бажає вдавати, що не помічає проблеми. Більше того, звертається з постійними запитаннями, хто мене закріпив за їх ОТГ? Очевидно, якщо б знали законодавство, то таких нісенітниць навіть не звучало б! А звинувачення у намаганні розвалити громаду, як можна спостерігати, адресуються кожному з депутатів сільської ради, які мають відмінну від голови точку зору. Не здивуюся, якщо після публікації інтерв’ю в тому ж фейсбуці піде чергова хвиля брехні і маніпуляцій.

Щодо використання бюджетних коштів. На останній сесії Угринівської ОТГ розглядався звіт про їх використання у 2019 році. Проєкт цього звіту, хоч і з порушенням вимог законодавства про публічну інформацію, все ж було оприлюднено на веб-сайті сільської ради. Його я й проаналізував, але під іншим кутом зору відповідно до оприлюднених показників.

Так от, за результатами аналізу здійснених видатків ОТГ з більш, ніж 28,3 млн. грн. коштів загального фонду – 20% або 1/5 (!) всіх коштів іде на забезпечення діяльності сільського голови і всіх посадових осіб селищної ради. Для порівняння – на всю систему соціального захисту і соціалку загалом – 2,69%, охорону здоров’я – близько 4%, фізичну культуру і спорт – близько 2,6%, культуру і мистецтво – близько 4,58%. В сумі - менше 15%. На сільську раду - 20%! Нормально?

Хто зна?! Все в порівнянні.

Безумовно. Так от на забезпечення діяльності сільської ради, окрім заробітної плати апарату, на що пішло 2.6 млн., 0.577 млн. нарахувань, керівництво ОТГ спрямувало 58.8 тис.грн. на компослуги й аж 762.452 тис.грн. на, вдумайтесь (!) канцтовари, пальне, програмне забезпечення та страхування авто, ще 273.997 тис.грн. - на картриджі і їх заправку, касове обслуговування, програму Медок, чистку домоходу й ремонт авто. В сумі - 4.273 млн.грн з оприлюднених у звіті 5.690 млн.грн. Куди поділись ще 1.4 млн.грн. громади⁉ У звіті про бюджет керівництво ОТГ проінформувати не повважало за потрібне або забуло…. Одразу скажу, що подав з приводу цих речей подав запити у сільську раду, щоб чітко усвідомити скільки конкретно, куди і кому було сплачено коштів.

І так по кожній із сфер. До прикладу, ЖКГ. 615.5 тис.грн. пішло на вивіз ТПВ, 200.2 тис.грн. - на оплату вуличного освітлення, 165.0 тис.грн. - на господарські товари, щебінь, указник населеного пункту тощо. І 3,21 млн.грн. - на встановлення дорожніх знаків, приєднання до електромереж, ремонт вуличного освітлення і поточний ремонт вулиць. Жодної конкретизації немає – на яких вулицях, на яких дорогах і об’єктах були зроблені ці роботи у звіті не повважали за потрібне уточнити. Зрештою, у пості все написано детально. Ще більш детально проінформую громаду, коли врешті отримаю відповіді на запити на публічну інформацію, а також інформацію від правоохоронних органів щодо можливого допущення порушень законодавства при підготовці і проведенні сесій сільської ради й прийнятих рішень.

Втім, на моє суб’єктивне враження, судячи із звіту, керівництво радше воліє повідомляти громаді лише те, що вигідно. А те про що змушене - прагне подати максимально завуальовано. Можливо цьому є причини?

Звісно, легше лити воду на млин, приміром тієї ж обласної ради, ніж пояснити чому так і не було витрачено на заповітне каналізування невикористані на кінець року кошти бюджету? Для цього були причини в підрядчику, кошти тримали, щоб не допустити кредиторської заборгованості по зарплатах чи просто планувалось зробити ударний акцент на 2020 рік і перед жовтневими виборами знову порозривати дороги, демонструючи напоказ стаханівські темпи?? Хотілося б почути факти, а не гіпотези, припущення і голослівні звинувачення.

Бо так виглядає, що в той час коли очільники звинувачують інших в абсурдних прагненнях розвалити громаду зсередини, саме воно, може скластись враження, насправді її і розвалює - цілеспрямовано або ж в силу власної обмеженості.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!