Істерія Москви навколо візиту Варфоломія в Україну

У серпні на День Незалежності Україну відвідає Вселенський патріарх. Російські лобісти УПЦ МП розпочали “протести”. Чи надовго вистачить запалу адептів “русского міра”?

У принципі, віряни, духовенство та священноначалля ПЦУ цього очікували.

Штучних протестів УПЦ МП проти приїзду Вселенського патріарха Варфоломія, хвилі скарг на гоніння.

Очікували, але не боялися. Бо насправді у жодної людини, яка почувається набувачем Томосу та автокефалії, вже немає напруги та страхів. Сам візит Вселенського патріарха відбудеться.

А отримавши Томос, місце в Диптиху та благословення Вселенського престолу, всі стали просто жити, реформуватися, створювати перші церковні органи, вирішувати поточні проблеми (ковід таки багато що змінив), добудовувати храми, зрештою, вигравати суди різних інстанцій, у тому числі Верховний у праві громад, які перейшли до ПЦУ, на зміну підлеглості.

Відкату, якого так чекала Москва, не сталося. Але спроби продовжилися. До старих тем інформкампаній (гоніння, вимога скасувати закон про перейменування та зміну підлеглості) додалася ще одна. Протест проти приїзду Вселенського патріарха.

ПЦУ практично не реагувала, коли в грудні 2020 року біля Михайлівського люди, яких пов’язують із Медведчуком, зібрали мітинг, де учасники явно асоціального виду вийшли на протести проти патріарха Варфоломія. Протестанти – у найгірших традиціях замовних мітингів – були нульові в темі. Вони взагалі не знали про те, хто такий Варфоломій, кажучи журналістам щось на кшталт: це “наче мєсний патріарх, який разбіл вєру православную”.

Весна пройшла під знаком карантину, масових заходів не було. Канали, близькі до Медведчука, де регулярно говорили про “гоніння на Моспатріархат” пішли в небуття. І навіть було цікаво: як Москва відновить дискурс “гонєній”, де, з ким, у якій формі, і як нашарує туди невдоволення майбутнім візитом Варфоломія. В квітні керуючий справами УПЦ МП Антоній Паканич сказав, що візит його Всесвятості несе загрозу суспільній злагоді. А двома місяцями пізніше вони продемонстрували, як саме вони планують керувати церковною “злагодою”.

В кінці травня ЗМІ зафіксували приїзд в Офіс президента олігарха Вадима Новінського, який фінансує багатьох ієрархів цієї церкви. Як пізніше заявив Офіс, зустріч відбулася для “уточнення комунікаційної стратегії міжконфесійного діалогу”. Уточнення стратегії, так виглядає, не перетворилося на здачу ПЦУ з боку Банкової.

Бо “отвєтка” Новінського прийшла за кілька днів. На початку червня в соцмережах з’явився анонс руху Моспатріархату в Україні «Миряни» з запрошенням на молитовне стояння проти так званих “антицерковних” законів. Трансляції мітингу (“стояння”) стали чимось на кшталт театру абсурду. Жіночки з числа учасниць гордо заявляли журналістам, що вони – Московський патріархат, але при цьому завзято підписували листи проти закону, яким зобов’язувалося вказувати у назві церкви її пов’язаність із Московським патріархатом. Для протестів вибрали фундаменталістів, людей без критичного мислення, бо всі коментарі немолодих учасників зібрання зводилися до старих штампів. Окрім клейміння «безбожної влади», офіційним листом вимагали відкликати приїзд Вселенського патріарха.

Найстриманішу оцінку подібним крокам дав відомий богослов, клірик Московського патріархату Кирило Говорун, який викладає теологічні дисципліни у найкращих університетах світу. У останньому інтерв’ю він пояснив, що Москва і далі зацікавлена у тому, щоб в Україні був розбрат (так само, як всі попередні роки була зацікавлена у консервації розколу і лиш симуляції перемовин), бо це підтверджує тезу про «громадянську війну в Україні». Вірян (стимулюючи деяких грошима) продовжують накачувати наративами, щоб підбурювати українців до ненависті та несприйняття одне одного. Богослов висловив надію, що ця істерія (яка виникає, бо пастирі накручують людей) невдовзі завершиться.

ПЦУ тим часом по своєму готується до зустрічі Вселенського патріарха. Ні, вони не роблять зустрічних мітингів. Хоча, за бажання дати таку відповідь – мітинги ПЦУ були б геть іншими. На хресні ходи цієї церкви приходять молодь, волонтери, військові, вчені, журналісти, лідери громадської думки, колишні бранці Кремля. “Еліти” – це не церковне слово, а, скажімо так, – люди, за якими майбутнє і які формують дискусії та тренди.

Зрештою, якби стояло завдання дати інформаційну відсіч, ПЦУ могла б це зробити, так само публічно відновивши абсолютно ганебні сторінки історії співпраці кліру УПЦ МП та сепаратистів і росіян. Ну, уявіть собі серію відеороликів, де колишні віряни УПЦ МП (у тому числі з Донбасу, у тому числі бранці росіян) розповідають про свій деколи дуже травматичний досвід УПЦ МП. Могли би. Але не будемо. Бо який сенс?

На початку липня предстоятель ПЦУ Епіфаній організовує всеукраїнське паломництво в Манявський скит (старовинний монастир) на Прикарпатті. Краще помолитися разом, аніж скаржитися на когось. Чи не так? Та й зустрітися разом у Києві ми матимемо нагоду. Не на мітингу. На літургії. Бо ж Вселенський патріарх приїде вже зовсім незабаром.

Лана Самохвалова

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!