Історія 22-річного бійця Іллі Корнійчука, який пройшов пекло і тепер допомагає родинам загиблих

У перші ж дні повномасштабного вторгнення, залишивши цивільне життя, він добровільно став на захист держави. Воював на найгарячіших напрямках, пережив два поранення, але не зламався. Сьогодні він продовжує службу, допомагаючи тим, хто втратив найдорожче. Наступна історія – про 22-річного військовослужбовця Іллю Корнійчука.

Кілька років тому Ілля Корнійчук, військовослужбовець 109-го батальйону бригади «Едельвейс», навіть не уявляв себе на фронті. Він навчався у Хмельницькій педагогічній академії, мріяв про цивільне життя, можливо, про власну кав'ярню, пише "Бліц-Інфо" з посиланням на ОТБ "Галичина".

«Я навчався у Хмельницькій педагогічній академії на вчителя. Своє життя якось з військовим я не базував взагалі. Хотів там відкрити свій якийсь заклад такий, там думав, може кафе якесь чи там кав'ярню.»

Ранок 24 лютого застав його в гуртожитку. Шок швидко змінився усвідомленим рішенням: взяти до рук зброю. Спочатку Ілля потрапив до Добробату, але як тільки з'явилася можливість, підписав контракт. Свій вибір зупинив на 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, мріючи потрапити в елітний підрозділ.

Свій перший бойовий вихід Ілля пам’ятає до найменших деталей – це був постійний мінометний обстріл, що не припинявся ні на мить.

«Просто кров стигнула в жилах, але оцей просто якийсь такий незрозуміла така обстановка була, бо ти йдеш і от весь твій час, пока ти йдеш там тою дорогою – це просто міномет мете, що з нашої сторони, що з ворожої, не припиняли роботу»

Внаслідок удару дрона військовий отримав перше поранення, після півроку лікування повернувся на фронт. Але згодом, 30 вересня, його зачепило вдруге. Наслідком стало порушення функції правої руки.

«І після цього 30 вересня мене вже другий раз затрихсотило. Наразі в мене порушення функції правої руки, працювати я нею не можу, але в подальшому залишаюсь і працюю в своєму батальйоні.»

Найважче на війні, зізнається Ілля, це втрачати побратимів. Одним із найболючіших моментів стала загибель його командира взводу, який загинув у 10 кілометрах від фронту.

Попри поранення, Ілля не припинив свою службу. Тепер, залишаючись у своєму батальйоні, він працює з родинами загиблих та зниклих безвісти, підтримуючи їх у найважчий час.

Однак, мрія про повернення на передову до своїх побратимів не покидає 22-річного захисника.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!