Канадський біохімік у Франківську розповів про глобальне потепління і клонування людей

«Батько змушував мене працювати на фермі, бо не вважав науку роботою», – канадський біохімік Кеннет Сторі у Франківську.

Кеннет Сторі – професор Карлетонського університету Оттави (столиця Канади). Відомий у світі біохімік та фізіолог приїхав до Івано-Франківська, аби прочитати лекцію студентам ПНУ імені Василя Стефаника. Виявляється, науковець, який вів документальні серії на каналі Discovery, давно знає про існування нашого міста, більше того, має кілька десятків публікацій, написаних спільно із професором, доктором біологічних наук Володимиром Лущаком, повідомлє Репортер.

За інформацією нью-йоркського Інституту наукової інформації, Кеннет Сторі входить до 1% найбільш цитованих вчених світу

Що привело у Івано-Франківськ, як давно співпрацюєте з університетом?

Я добре знаю Володимира Лущака, він завідувач кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук у цьому виші. Я познайомився з ним, ще коли ми були молодими. Разом реалізували дуже багато проектів, переважно вони стосувалися біохімії та фізіології тварин, також – дослідження дріжджів, бактерій, а ще адаптації організмів до дії токсикантів і несприятливих чинників довкілля. Моя лекція для студентів у Франківську – саме про адаптацію живих організмів до глобальних змін клімату.

Що для вас означає біохімія? Що саме вивчаєте?

Я вивчаю молекулярні особливості функціонування білків та генів, аби зробити життя людини кращим. Ми, для прикладу, досліджуємо роботу серцевого м’яза.

У більшості працюємо із тваринами, але фактично усі наші дослідження пов’язані з функціонуванням людського організму. Вивчаємо, яким чином організм може пригнітити метаболізм (обмін речовин, – Авт.), а після ослаблення повернутися до нормального стану. Наші дослідження мають стосунок до багатьох проблем здоров’я людини.

Як змінилася ця наука з часів Карла Нейбера, який першим вжив термін «біохімія» ще минулого століття?

Насправді прогрес шалений. Ми дослідили не лише, як функціонують базові системи організму, а й глибоко проникли у регуляторні організми. Я говорю, наприклад, про мікро-РНК, яка частково допомагає «вмикати» чи «вимикати» органи. Щороку проводять нові молекулярні дослідження і ми дуже глибоко занурились у розуміння механізмів функціонування живого – не окремих молекул, а саме регуляторних мереж.

Чи є зворотня сторона медалі – «білі плями» у біохімії, щось не надто пізнане або мало досліджене?

Ймовірно найскладніша і найменш вивчена річ – це здатність мозку запам’ятовувати інформацію, як він її зберігає, особливо, яким чинок мозок отримує інформацію для користування. Адже при запам’ятовуванні відбувається висока активність мозку, після чого мозок пасивний і виглядає, ніби не працює, але через якийсь час знову отримує інформацію. Саме це найцікавіша галузь, у якій нам варто працювати, де нас очікує ще дуже багато нового.

Чи досліджуєте клонування клітин?

Ми цікавимось хіба трансплантацією. Але проблема у тому, що аби орган прижився поза організмом, його потрібно максимально охолодити та підтримувати тривалий час у життєздатному стані. Більше того, після пересадки орган треба ще й оживити. Серце, наприклад, поза організмом людини може «жити» до чотирьох годин. Є тварини, які у стані гіпометаболізму (понижений обмін речовин – Авт.) виживають упродовж років. Тому головна наша ціль – зрозуміти й вивчити біохімічні та фізичні організми. Миші, щурі, лемури, примати, кажани чи ведмеді – я вмію понизити метаболізм у них усіх. Наше завдання – зрозуміти, чому одне серце може жити поза організмом кілька годин, а інше – місяці чи роки.

А що скажете про клонування людей?

Ми не можемо й не повинні клонувати людей. Якщо ти клонуєш людину, вона не буде тим, ким була раніше. Клон не матиме пам’яті, у мозку не буде нічого, крім порожнечі.

Хто із біохіміків вам найближчий та чому?

Звісно біохімія має своїх засновників. Спочатку були одні люди, які збирали навколо себе однодумців, а продовжували дослідження ще інші. Найближчими для мене є мої студенти, багато з них стали професорами і працюють у цій науці та продовжують робити те, що робив я.

Ви писали про адаптацію живих організмів до температури. Чи впливає глобальне потепління на них?

Глобальне потепління дуже негативно впливає на живий оргнізм. Тварини, яких я досліджую, мусять впадати у сплячку чи навіть замерзати, але вони мають механізми, які дозволяють їм виходити із цього стану та повертатись до нормального життя. Через глобальне потепління вони можуть не впадати у спячку, через такі зміни вони просто загинуть.

Над чим більше працюєте саме зараз?

Те, що ми робимо зараз, називається епігенетика. Окрім генетики, коли все визначається геном, послідовністю ДНК, є ще пам’ять між поколіннями, це і є епігенетика. Перший день вашого життя – це не чистий аркуш, адже організм у своїх генах несе інформацію про життя предків, це так зване метилювання ДНК (модифікація молекули ДНК без зміни її нуклеотидної послідовності – Авт.). Ці речі генетикою вивчити неможливо.

Чи відрізняються українські студенти від канадських?

Українські значно працьовитіші за канадських. У Північній Америці студенти не так зацікавлені у вивченні чогось, переважно вони вступають до вишів, бо не хочуть працювати.

Як вважаєте, чи мають українські студенти можливість розвиватися тут у науці?

Я написав багато статтей спільно з українським студентами, і вони бездоганні. У Канаді високі стипендії та зарплати, цього в Україні, на жаль, немає. Студенти повинні слухати своє серце, а не мозок. Якщо ви «горите» наукою і працюєте багато – це висока мотивація і ви доб’єтесь усього. Навіть якщо немає потрібних умов, маєте бути сильними і робота дасть свої результати.

Якою була ваша перша робота і чим займались раніше?

Я працював на фермі. Це було важко й виснажливо, але батько змушував мене це робити. Він казав, якщо я буду вченим, то маю працювати на фермі, бо не вважав науку роботою.

Що вам найбільше подобається у вашій роботі?

Я люблю свободу, яку нам дають польові дослідження. Лабораторії, студенти, адміністратори, експерименти – все це добре, але мені цікавіше поїхати до Мексиканської затоки чи Червоного моря Саудівської Аравії, взяти матеріал, привезти його у лабораторію та досліджувати – це та свобода, яка мені подобається.

Яких тварин найчастіше використовуєте для своїх досліджень?

Жаби. Вони цікаві тим, що можуть повністю замерзати, а потім повністю відновлювати свою життєздатність.

Які науки, крім біохімії, вас цікавлять?

Друга наука, яка мене захоплює, – це нейробіологія, дослідження на молекулярному рівні.

Чим займаєтесь поза роботою?

Моя дружина працює зі мною у лабораторії, тож ми однакові. Коли приходимо додому, теж працюємо. Окрім науки, цікавлюсь живописом і музикою.

Чи слідкуєте за подіями на сході нашої країни?

Насправді Канада дуже мало знає про проблеми інших країн. Ми сприймаємо Росію як природного ворога. Але Канада несе мир, ми проти війни. Краще обійматись, аніж воювати.