Коли бойова міць росії почне стрімко падати? Звіт військових аналітиків

Вони зазначають, що Росія розраховує здобути перемогу в Україні до 2026 року, однак все буде залежати від рівня міжнародної підтримки Києва і стану російської армії, пише ВВС.

"Росія, як і раніше, має стратегічну мету підпорядкувати собі Україну. Зараз вона вважає, що здобуває перемогу. Умови капітуляції, які нині пропонують російські посередники, включають відмову України від території, яка вже перебуває під контролем Росії, а також Харкова та, в деяких варіантах, Одеси; згоду не вступати до НАТО та керівника держави, затвердженого Росією. Єдина значна поступка, яку пропонує Росія, полягає в тому, що те, що залишиться від України, може вступити до ЄС", - пишуть автори.

На їхню думку, процес, за допомогою якого Росія має намір досягти такого результату, складається з трьох етапів - продовження тиску по всій лінії фронту, спроби зламати рішучість міжнародних партнерів України продовжувати надавати військову допомогу, а також подальші наступальні операції, які принесуть успіхи на полі бою. 

"Потім ці успіхи планують використовувати як важіль тиску на Київ, щоб змусити його капітулювати на російських умовах. Горизонт планування для реалізації цих цілей, який є базовим для формування російських сил та промислового виробництва, передбачає, що перемога має бути досягнута до 2026 року", - зазначають експерти.

Російська теорія перемоги є правдоподібною, якщо міжнародні партнери України не зможуть належним чином забезпечити ЗСУ ресурсами, пишуть автори статті. 

Однак якщо партнери України продовжать надавати достатню кількість боєприпасів та надавати підтримку в навчанні, то Росія навряд чи досягне значних успіхів у 2025 році.

Російська армія розпочала 2023 рік із дуже дезорганізованою армією в Україні, яка налічувала приблизно 360 000 військовослужбовців. Однак станом на початок 2024 року угруповання військ РФ на окупованих територіях налічувало 470 тисяч військовослужбовців.

При цьому експерти зазначають, що росіянам бракує підготовлених офіцерів, здатних координувати великі формування.

Російське угруповання військ продовжує зазнавати значних втрат, але попри це збільшується. Хоча широкомасштабного наступу наразі не відбувається, російським підрозділам доручено проводити менші тактичні атаки, які, як мінімум, завдають постійних втрат Україні та дозволяють російським силам захопити й утримати позиції. 

Що стосується бойової техніки, то російське угруповання військ має приблизно 4780 одиниць ствольної артилерії, з яких 20% — самохідні; 1130 РСЗВ; 2060 танків; та 7080 інших бойових броньованих машин, в основному з МТ-ЛБ, БМП і БТР. 

Їх продовжують підтримувати 290 вертольотів, зокрема 110 ударних вертольотів і 310 швидкісних реактивних літаків. 

Водночас автори звіту відзначають дефіцит боєприпасів в російській армії, що обмежує її можливості використовувати цю техніку, а також брак пілотів із достатнім досвідом для виконання ключових місій. 

Загалом експерти вважають, що хоча якість російських сил навряд чи підвищиться, поки ЗСУ продовжуватимуть знищувати сили супротивника, росіяни зможуть підтримувати стабільний темп атак протягом 2024 року.

Автори статті також розглядають можливості російської промисловості підтримувати поточні воєнні операції та зазначають, що Росія значно мобілізувала свою оборонну промисловість, збільшивши робочі зміни та розширивши виробничі лінії на наявних потужностях. 

Також вона знову ввела в експлуатацію заводи, які раніше були законсервовані. Це призвело до значного збільшення обсягів виробництва, зокрема танків та балістичних ракет "Іскандер". 

Однак, попри ці досягнення, Росія стикається зі значними обмеженнями в довговічності та надійності свого промислового виробництва. Серед танків та інших бойових броньованих машин, які постачають армії, приблизно 80% не є новими, а натомість відремонтованими та модернізованими з російських військових запасів. 

Експерти зазначають, що хоча Росія може підтримувати стабільний обсяг виробництва до 2024 року, вже в 2025 році вона зіткнеться з тим, що військова техніка потребуватиме набагато серйознішого відновлення, а до 2026 року вона вичерпає більшість своїх наявних запасів. 

Оскільки кількість відремонтованої техніки зменшується, промислові потужності можуть зосередитися на створенні нових платформ, але це обов’язково означатиме значне зменшення кількості техніки, яку постачають військовим.

Іншим вразливим місцем Росії у виробництві зброї, зокрема ракет, є велика залежність від західних компонентів. Попри те, що Росії вдалося забезпечити постачання необхідних компонентів через неузгоджений підхід Заходу до санкцій, більш узгоджений підхід до протидії російській оборонній промисловості може порушити її лінії постачання. 

Навіть за наявних проблем із запровадженням санкцій вартість компонентів для російського оборонного сектора зросла на 30%, і РФ вдалося лише стабілізувати поставки, а не розширити їх, попри додаткові інвестиції в цю галузь.

Але найсерйознішою проблемою для Росії автори статті вважають виробництво боєприпасів. Російська промисловість не може забезпечити потреби, які, за словами міноборони країни, необхідні для досягнення значних територіальних здобутків у 2025 році. Крім того, міноборони Росії не вірить, що зможе суттєво збільшити виробництво в наступні роки, якщо не створять нові заводи та не вкладуть кошти у видобуток сировини з терміном виконання понад п’ять років.

Це означає, що для належного забезпечення ресурсами збройних сил Росія повинна – у короткостроковій перспективі – ще більше вичерпати свої запаси боєприпасів, більшість із них при цьому перебуває у поганому стані. 

Щоб додатково компенсувати нестачу, Росія підписала контракти на постачання та виробництво з Білоруссю, Іраном, Північною Кореєю та Сирією. Хоча постачання снарядів з Північної Кореї допоможе Росії в 2024 році, воно не компенсує значну нестачу 152-мм боєприпасів у 2025 році. 

Експерти доходять висновку, що якщо партнери України продовжуватимуть надавати ЗСУ достатню кількість боєприпасів і навчальну підтримку, Росія навряд чи досягне значних успіхів у 2025 році. 

При цьому після 2026 року почне суттєво знижуватися бойова міць Росії, а російська промисловість до цього часу може бути сильно підірвана, що погіршить ситуацію для країни у довгостроковій перспективі.