Марія Байляк, біохімік, лауреат премії “Для жінок у науці”: Процес старіння можна сповільнити, але не зупинити

Наприкінці 2018-го в Україні вперше вручили премію «Для жінок у науці». Відповідно до умов її здобуття, три переможниці цьогоріч отримують по 120 тис. гривень, які зможуть витратити на власний розсуд.

Таким чином першу премію вибороли кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевского НАН України Наталія Щербань, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України Олена Ванєєва та кандидат біологічних наук, доцентка кафедри біохімії та біотехнології Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Марія Байляк.

Цим жінкам-ученим вдалося обійти понад 250 претенденток, що подалися на конкурс.

Серед організаторів всеукраїнської премії – компанія L'Oréal та ЮНЕСКО. Кореспондент Укрінформу поспілкувався в Івано-Франківську з Марією Байляк, яка зізналася, що винагороду отримала за досягнення в дослідженні процесу старіння. То що ж може допомогти українцям залишатися молодими, якими є перші ознаки старіння та як продовжити собі життя?

- Найперше хочу запитати, чи не збентежила вас премія, яка відзначає у науці виключно жінок, без чоловіків-учених?

- Спершу трохи збентежила. Втім, прочитавши вимоги конкурсу, я зрозуміла, що ця премія була організована, аби відзначити тих жінок, які працюють в галузі природничих, технічних та медичних наук. Саме в тих галузях, де жінок є менше. Бо жінки у науці є, але здебільшого вони працюють у гуманітарних та суспільних галузях. Очевидно, організатори премії вирішили у такий спосіб підтримати тих жінок, які взялися за більш складну науку: хімію, біологію, математику, інженерію. Плюс до того, жінкам у науці завжди важче працювати, ніж чоловікам. Особливо, коли є сім’я. Тоді жінці необхідно знаходити баланс між особистим життям і наукою. Інакше з чоловіками. Вони можуть себе повністю присвятити науці та кар’єрі, так само, як багато жінок присвячують себе сім’ї.

- Знаю, що ви взялися досліджувати процеси старіння.

- Насправді, премію «Для жінок у науці» я отримала не за конкретне дослідження. Я працюю в різних галузях. Але, дійсно, одна з них – дослідження процесів старіння. Це – частинка моєї роботи, якою займаюсь вже 10 років. Разом зі студентами та своїми наставниками ми вивчаємо, чи можливо сповільнити процеси старіння.

- То їх можна сповільнити?

- Так. Можна сповільнити, але – не зупинити повністю.

- Може, науці вже відомий еліксир молодості?

- Говорити про еліксир молодості сьогодні не можна. Такого ще ніхто не запропонував. Хоча, дослідження справді ведуться. Є напрацювання, підходи, перелік речовин, які можуть сповільнити окремий аспект старіння. Ми вивчали деякі природні речовини і їх здатність сповільнити певні вікові зміни та продовжити тривалість життя. Акцентували свою увагу на антивікових властивостях речовин рослинного походження та препаратів з Родіоли рожевої, відомої ще як Золотий корінь. Ще є Тирлич жовтий. Ці дві рослинки ростуть у нас в Карпатах. Крім того ми вивчали інші речовини, які утворюються в нашому організмі, але з віком їхня продуктивність знижується. Зокрема, дію кверцетину, рослинного фенолу, який є в цибулі, яблуках та інших фруктах і овочах.

- Тобто, аби зупинити процес старіння, треба вживати ці фрукти і настої з названих карпатських трав?

- Не зовсім так. Є геріатричні препарати, які людина приймає у старості, вони допомагають їй долати певні симптоми захворювання. Адже з віком знижуються фізіологічні функції організму, він стає більш сприятливим до захворювання, особливо після 50 років. Це один аспект. Втім, є інші препарати, які можна вживати до появи захворювання. Не в старшому віці, а в молодому. Речовини, які сповільнюють старіння, називають геропротекторами. Їх функція – запобігати старінню. У поважному віці їх теж можна вживати, але для того, щоб підтримати організм. Їх захисна дія тоді буде набагато нижчою. Ми спробували дослідити, чи варто приймати геропротектори з дитячого віку. Для цього працювали на модельних організмах: на плодовій мушці та дріжджах. З самого народження ми давали їм ці препарати, і вони виявились достатньо корисними для збільшення тривалості життя.

- Наскільки вони продовжили життя вашим піддослідним?

- Майже на 20 %. Але є нюанс – дозозалежний ефект. За певних концентрацій цих речовин ми отримували потрібний ефект. За вищих ефект виявився протилежним, - тривалість життя суттєво знижувалась. Тому тут дуже важливо знайти необхідну концентрацію цих речовин. Думаю, наші дослідження потребують продовження вже на ссавцях. Коли ми добре зрозуміємо фізіологію мишей, почнемо вивчати дію цих препаратів на них. Тоді можна буде говорити більш ґрунтовно про те, наскільки наші результати екстраполюються на людину.

- Чи карпатські рослинки можуть продовжити життя всім людям? Навіть тим, які не живуть у гірській місцевості?

- Якщо ми будемо давати препарати, які мають компонент цих карпатських рослин, людям з іншої місцевості, вони будуть діяти на них так само, як і на людей, які живуть у Карпатах. Але є ще один нюанс. Ті рослинки ростуть не лише в Карпатах, але й на інших територіях. Тому є питання, чи й вони даватимуть такий самий ефект. Наша команда учених зробила порівняння карпатської Родіоли та інших її видів, зібраних у країнах Європи. Дослідження показали, що Родіола, зібрана на іншій території, не дає такого ефекту, як та, яку зірвали у Карпатах. Тобто, місцевість, де росте ця рослинка, впливає на утворення в ній корисних речовин. І якщо вона росте на іншій території, кількість цих речовин може бути або меншою, або просто іншою. І це потребує дослідження.

- У що можуть вилитись ваші досліди? Це будуть креми чи ліки від старіння?

- Це можуть бути біологічно активні добавки, які рекомендуватимуть молодим людям із 25 років. Питання – як довго їх можна буде споживати. Не варто це робити постійно. Їх можна вживати місяць, а потім робити перерву. Тобто, ці препарати треба буде споживати з певною періодичністю. Крім того, препарати Родіоли можна додавати до кремів, і це вже практикують. Щоправда, в інших країнах. Це дає ефект омолодження шкіри. Я не раз зауважувала, що коли жінки чують термін «старіння», то в них це асоціюється відразу зі зморшками на шкірі. У науковців це має інше тлумачення. Втім, жінкам можу вже рекомендувати проти зморшок альфа-кетоглутарову кислоту, яку ми теж досліджували. В аптеках вона продається як добавка до тих препаратів, що додають енергії і рекомендують людям, які займаються спортом. Якщо вживати ці препарати, стан шкіри покращиться, як і її пружність.

- А що таке процес старіння у науковому розумінні? Які його симптоми? Чи правда, що постаріти можна й у 20 років, а можна залишатися молодим навіть у 60?

- Насправді старіння – це багатофакторний процес. На нього впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники, зокрема – генетика. На сьогодні у світі запропоновано понад 300 теорій старіння, кожна з них по-своєму правильна. Є теорії, які стверджують, що старіння – це запрограмований процес, інша група теорій стверджує, що це наслідок дії негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Тобто, через них в організмі виникають пошкодження, які з віком акумулюються, й організм старіє. Однозначним є те, що старіння - процес складний. Яка система органів старіє найшвидше? Це імунна система. У нас є залоза тимус, яка продукує лімфоцити, імунні клітини. Ось її відмирання починається у 12 років.

- То можна вважати, що ми старіємо з 12 років?

- Можна говорити про те, що у 12 років починається збій імунної системи. Згідно з іншими теоріями, процес старіння починається в 40 років, є теорії про старіння з 25 років. Усе залежить від того, що ми беремо за основу, за якими органами спостерігаємо. А от серед маркерів старіння організму є рухова активність. З віком вона знижується. Тому варто порівняти здатність до руху і фізичних вправ молодого та старого організму. Якщо у 40 років людина так само активно рухається, як у 20, то ми не можемо її назвати старою. Відповідно, й у 50 років можна залишатися молодим. А комусь навіть у 30 років важко рухатися, піднятися сходами, це означає, що в організмі відбулися зміни, які засвідчують процеси старіння.

- Теорія старіння спонукає говорити і про середню тривалість життя. Якою вона є в Україні?

- Середня тривалість життя в Україні жінок і чоловіків складає приблизно 71 рік. Це – не найвищий, але і не найнижчий показник у світі. Упродовж останніх 50 років середня тривалість життя зростає в усьому світі. Це пояснюють якістю медичної допомоги. Адже за останні роки суттєво знизилась дитяча смертність, смертність від вікових захворювань. Наприклад, із віком у людей розвивається гіпертонія. Як наслідок – інсульти та інфаркти. Медицина сьогодні може попередити ці хвороби, лікувати їх більш якісно, за рахунок цього зростає і тривалість життя. Втім, залишається питання його якості. Адже можна жити 100 років, але останні 30 – страждати. Тому сьогодні головне завдання науковців – не так збільшити тривалість життя, як покращити його якість, аби людина у 70 років почувалась на 30.

- А від чого залежить довголіття людини?

- Насправді, довголіття людини залежить від багатьох факторів. Зокрема і генетичних. Але зовнішні фактори теж впливають на довголіття. Якщо ми живемо на території, яка забруднена важкими металами та пестицидами і вживаємо їжу, забруднену домішками цих речовин, то це негативно позначиться на нашому здоров’ї. Адже важкі метали ослаблюють імунну систему людини, ми стаємо беззахисними перед вірусними та бактеріальними захворюваннями. Людина починає хворіти, це знижує тривалість її життя. Водночас, є чітка кореляція між стійкістю до стресів і тривалістю життя. Чим організм стійкіший до стресів, тим довше він буде жити. Це вже показано на різних живих організмах: від одноклітинних до ссавців.

- Існує думка, що більш стійкими до стресів є жінки, чи правда це?

- На стійкість до стресів впливає рівень статевих гормонів. Зокрема, в жінок – це естроген. Після 50 років його рівень суттєво знижується. У чоловіків цього гормону немає. Тому вони більш схильні до захворювань. Навіть інфаркти частіше фіксують саме у чоловіків, бо серце жінки захищають її гормони. Тому у світі існує тенденція, що жінки живуть довше.

- Не можу не запитати про ще одну з версій науковців, які говорять, що після 40 років варто працювати через день. Чи справді це підвищує працездатність людини?

- Ні. Я з цим не погоджуся. Вважаю, що працювати людина може щодня. Єдине, треба остерігатися перевтоми. До 40 років часто людина працює більше, ніж потрібно, не відпочиває. А має бути баланс між роботою і відпочинком. Якщо знайти цей правильний баланс, можна працювати й до 80 років, і це буде лише корисно для здоров’я. Коли ви працюєте фізично, зберігаються в тонусі м’язи, що забезпечують рухливість організму. Вкрай необхідно працювати ще й розумово. Навіть коли такої роботи немає, треба розв’язувати кросворди. Робота – це свого роду невеликий стрес для організму, який теж збільшує його опірність. Тому моя порада: працювати. Ще один аспект довголіття – перебувати у соціумі. Людина має розуміти, що вона є потрібною. Оте моральне задоволення є дуже корисним, бо тоді виділяються гормони ендорфіни, відомі як гормони «щастя», які мобілізують захисні ресурси організму до всього негативного. Людина почувається активною, життєрадісною і прагне жити. Доведено, що люди-оптимісти, які позитивно дивляться на світ, живуть довше.

- Може є ще якісь поради для того, аби жити довше?

- Ось кажуть, що малі діти часто хворіють і буцімто це дуже погано. Навпаки, добре. Бо після таких недуг в організмі утворюються імунні «клітини пам’яті», які фіксують контакт із патогенними речовини. Пізніше, навіть коли вже організм постаріє, ці «клітини пам’яті» залишаються. Завдяки ним організм постійно продовжує боротися, залишатися стійким до захворювань. Тому вітрянкою чи кором варто перехворіти у ранньому дитинстві, бо дорослий організм їх перенесе значно важче. У старшому віці імунна відповідь буде послабленою на ці недуги. Відтак до 12 років бажано дитину не ізолювати від світу, не ставити її у стерильні умови. Вони їй підуть не на користь, бо організм потім буде більш вразливим до різних факторів, а відтак, імовірність передчасного старіння зростатиме.

- Повернімося до ваших досліджень. Чи будуть вони продовжені? Що далі?

- Так, вони продовжуються. Тепер я з командою науковців досліджуємо мозок. Цей орган старіє найповільніше. Після 65 років у мозку людини виникають різні порушення: втрачається пам'ять, здатність до навчання погіршується. Буває, що розвивається хвороба Паркінсона чи Альцгеймера… Зараз ми почали роботу на мишках. У дослідженнях ми почали використовувати не речовини, а інший підхід – періодичне голодування. Знаємо, що у суспільстві є проблема переїдання. Буває, коли з’їдаємо більше, ніж потрібно. Так з віком людина набирає масу, і це не дуже добре відображається на її здоров’ї. Відповідно, багато вчених показали: якщо обмежувати себе у їжі, це буде корисно. Ось ми спробували подивитися, як спрацює обмеження їжі на мишках. Їм запропонували режим періодичного голодування: один день вони їдять, другий – ні. Так ми отримали цікавий результат. Усе залежить від періоду, в якому вони голодують. У молодому віці на здоров’я це впливає негативно: порушується функція печінки, імунної системи. Якщо голодування провести у старшому віці, стан організму покращується. Так само поліпшуються захисні його системи. Тобто, голодування є корисним. Знаємо, що здавна люди постили. Це означає, що вони самотужки дійшли до потреби голодування. Тепер можемо говорити впевнено, що це бажано і потрібно, бо тоді організм позбудеться надлишку речовин, оновиться, а отже, процеси старіння сповільняться.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото Юрія Рильчука