Микола Рожко: Навчити медика онлайн – неможливо

Цього року Івано-Франківський національний медичний університет (ІФНМУ), як і вся Україна, постав перед викликом. Невідома світу хвороба, пандемія, карантин. Викладачі консультували владу, працювали в лікарнях, студенти пішли добровольцями до відділень, які боролися з вірусом.

Страху немає, каже ректор ІФНМУ Микола Рожко. А що є і що буде, він розповів Репортеру.

– Пане Миколо, як університет переживає карантин? Студентів з осені не поменшало?

– Не критично, але так. Крім того, нам менше дали й держзамовлення. Також вплинув обов’язковий бал ЗНО з математики – 150, він відрізав десь 30 % потенційних студентів.

Та загалом вступною кампанією ми задоволені. На сьогодні набрали 750 українців, вже маємо понад 30 іноземців і 130 запрошень. Останніми роками робили акцент на Індії. Вони своє ЗНО здають 15 вересня, тож скоро мають приїхати. Думаю, наберемо достатньо.

Більше тішуся, що ми зберегли людей – студентів, викладачів. Бо ж вірус не розбирає. Але жодна людина не була звільнена й жоден не пішов у відпустку за свій рахунок – лише ті, хто вже сам хотів. Працювали всі підрозділи, крім того, багато викладачів у лікарнях боролися з вірусом.

– І студенти волонтерили?

– Так, багато з них проявили свою громадянську позицію. Ми їх, звісно, підтримали. Багато й перехворіли – і викладачів, і студентів. На жаль, трьох працівників ми втратили. Але в лікарнях вони не працювали, мали важку форму діабету.

Пандемія торкнулася всіх. Та нам ще дуже допомогли наукові лабораторії, які ми відкрили раніше. На сьогодні маємо їх 11. Зокрема, це лабораторія полімеразних реакцій – так, це ПЛР, про яке нині знають усі.

Недавно доповідав на вченій раді, то за три тижні ми зробили 87 ПЛР, вісім виявили позитивних. На імуноглобулін М (показує гостру фазу захворювання) – 270, з них п’ять з підвищеним рівнем. На імуноглобулін G (це коли люди вже перехворіли і мають стійкий імунітет) – 156 тестів, 28 людей мали такий показник.

Жодної комерції тут немає – тестуємо лише своїх працівників і студентів, і то безкоштовно. У нас понад 15 тисяч людей, то є кого тестувати.

– Карантин ускладнив навчання?

– Рік закінчували онлайн, провели атестацію. Трохи сумно, що не відбулося урочисте вручення дипломів, як це було завжди, але загалом справились.

Втім, навчити медика лише на комп’ютері – неможливо. Тому робимо все можливе, щоб студенти ходили на кафедри. Розвели їх за розкладом, зменшили кількість у групах. Виконуємо всі вимоги. Наприклад, якщо треба, аби кожен студент для допуску на кафедру мав ІФА-тест – ми це робимо.

Обладнання закупили на мільйони гривень. Обов’язково: температурний скринінг, обробка рук, у корпусах стоять рекуператори, кварцеві лампи, усі викладачі на кафедрах мають щитки.

Усім іноземцям, які приїхали, хоч це й не було прописано, зробили ІФА. Іноземні студенти для нас дуже важливі. Бо якщо їх не буде, я не зможу з такою впевненістю говорити про фінансовий стан університету.

– А можете говорити впевнено?

– Щодо фінансів – так. Ми не маємо ні копійки заборгованості: ні по зарплаті, ні з відпусток, ні з допомоги на оздоровлення. Як платили премії чотири рази на рік, так і платимо. На сьогодні в плані фінансів університет забезпечений (стукає кулаком по дерев’яному столу – авт.).

Більше того, ми дуже активно допомагали й допомагаємо кафедрам, які є на базах лікарень. Наприклад, у міській лікарні № 1, що на Матейка, є кафедра загальної практики і сімейної медицини післядипломної освіти. Купили туди апарат ШВЛ, а це понад 600 тис грн. Для університетської клініки купили кисневі концентратори…

Минулоріч університет заплатив до міського бюджету близько 100 млн грн податків. І роботи зробили й робимо багато: новий корпус на Бандери, ремонт морфологічного корпусу на Шептицького, гуртожитки, кафетерії, спорткомплекс з басейном на Пасічній, житло для викладачів на Північному бульварі – усе самі та власним коштом.

– Зважаючи на важливість іноземців у плані фінансів, вони мають преференції у навчанні?

– Звісно, ні. Не справляєшся – додому. За мою каденцію вже, напевно, близько тисячі відрахували. Хоча на всіх українцях, а це десь 6000 студентів, університет заробляє приблизно 180 млн грн, і 1800 іноземців – ті самі 180 млн.

– Як думаєте, тепер у навчанні медиків не треба більшого акценту на інфекціях?

– Я був недавно на зустрічі ректорів з міністром і головним санітарним лікарем, то нам дорікнули, що за останні п’ять років ніхто не випустив ні одного вірусолога. Але ж ніхто й не виділяв на це державні місця! Мало того, санітарно-епідеміологічну службу знищили, головний санітарний лікар нині – генерал без армії.

Я казав: дайте нам можливість набрати дітей, зменшіть прохідний бал, зробіть такі умови, щоб їх прийшло, наприклад, 30, ми їх візьмемо на медичний факультет і будемо вчити цієї спеціальності. Відповідь була унікальною: якщо ви таке можете зробити, то робіть. Але я без держави цього робити не можу!

І то нас вперше за сім років зібрали на спілкування з міністром, до того не питали. В Україні і так величезна проб­лема з медичними кадрами, а буде ще більшою. Але я не хочу далі про це говорити, бо то більше політика. А моє завдання – вчити студентів, розвивати науку й робити все для того, щоб розвивався університет.

У нас сьогодні 120 докторів і 600 кандидатів наук, 400 доцентів. ІФНМУ – лідер в Україні серед медичних вишів у багатьох напрямках.

Але в той же час, коли на лікарів спустили всіх собак, то перед тими дітьми, які прийшли до нас вчитися, ще треба схилити голову. За те, що вони перебороли весь негатив, страх і пішли навчатися медицині. Бо це дуже непроста професія.

– Університету цьогоріч 75 років. Святкувати будете?

– У нас цілий рік присвячений цій даті, зокрема різні наукові конференції, багато заходів. Випустили книжку, сподіваюсь, усім сподобається. Ось зараз взялися за створення лабораторно-клінічного центру дослідження гемостазу. Але, власне, урочистого святкування ще не було. Ми обговорювали, чекаємо покращення епідситуації. Треба зібрати урочисту вчену раду, раду ветеранів, привітати, аби люди відчули, що про них пам’ятають. Бо це важливо – і їм, і нам.

Але я не бачу тут проблеми. Щойно ситуація покращиться – може, взимку чи навесні – але ми обов’язково це зробимо.

Автор: Андрій Філіппський

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!