«Похований живцем»: історія десантника, який 41 добу провів під завалами

Неймовірну історію порятунку воїна розповіли у фонді Повернись живим.

«Останні два тижні нічого не їв, — згадує Владислав Молодих, боєць 71 окрема єгерська бригада Десантно-штурмових військ ЗС України. — Води не було, тому топив сніг. Понад усе хотілося пити, але холод теж був нестерпним». Владислав та його побратим зайшли у бліндаж, але вийти із нього вже не змогли — ворог закидав їх гранатами. Їхні укриття штурмували три доби поспіль, але все було марно.

 «Вони засипали наш вихід, щоб ми не вилізли, а зверху зайняли позицію, — розповідає Владислав. — Там рядом хата розлетілась, пів входу вже було засипано, а інше вони самі закидали балками та цеглою».

З того дня наші захисники були «поховані живцем» під землею. Ворог навіть не знав, що Владислав не один. Вимагали здаватись, але воля десантників була непохитна — тому загарбники вирішили їх не діставати, а просто присипати… Перші два тижні харчувались сухпаєм, а потім їжа закінчилась. Весь цей час вони потрохи розчищали завали та зробили прохід, через який зміг вийти побратим Владислава. Але як тільки він виліз — пролунали три черги… На щастя він вижив, хоча був поранений. А Владислав продовжив чекати на допомогу, яка прийшла через два тижні.

Весь цей час він нічого не їв і розтоплював сніг, щоб підтримувати власне життя. Нарешті, він почув свій позивний — хтось гукав його над завалами. Він — дочекався!

Чорний від глини та окопних свічок, Владислав ледве стримував сльози, коли побачив своїх. Перше, що він зробив, коли прийшов до тями — подзвонив мамі.

Згадуючи цей моторошний досвід, Владислав ділиться мудрістю: «Віра і не треба здаватись, і все буде нормально. Все можна пережити».

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!