Попереду — боротьба, тривала і непроста

З нагоди другої річниці початку Революції гідності «Галичина» звернулася до відомих прикарпатців, які були активістами івано-франківського і столичного Майданів із запитанням: як змінила Україну й українців Революція гідності і яким вони бачать вплив Майдану на українську перспективу?

Василь Попович, керівник Івано-Франківського обласного штабу національного спротиву під час Революції гідності, голова обласної організації ВО «Свобода»:
— Як на мене, не всіх українців змінила Революція гідності. Умовно кажучи, активних було приблизно 20 відсотків, які брали участь у подіях місцевого і столичного Майданів. Ще зо 30 відсотків співпереживали з революціонерами біля телевізорів. А решті було і нині є байдуже, що відбувається в країні, оскільки для них основне — власна вигода.
Але саме завдяки Майдану нам вдалося змінити вектор зовнішньополітичного розвитку України, оскільки було усунуто від влади Януковича, який постійно тягнув Україну до Росії. Нині у нас європейське бачення, і ми рухаємося до Європи. Щоправда, державне керівництво пробуксовує на цьому шляху, не впроваджує належно реформи. Але українці ментально змінили вектор Української держави.
Українці стали відважнішими. З огляду на східну війну ми усвідомлюємо крихкість людського життя і розуміємо, що потрібно щось робити тут і тепер, залишити щось добре після себе на цій землі. Нині і добровольчий, і волонтерський рух зуміли об’єднати людей заради спільної високої мети. Ми живемо в час, коли є дуже багато героїчного чину в українській нації. Це доленосна революція. На Майдані пролилася українська кров, яка нині є моральним рушієм, що мав би підштовхувати Україну до істотних змін в ім’я пам’яті про героїчний чин воїнів світла.     

Петро ШКУТЯК, голова Івано-Франківської міської організації Блоку Петра Порошенка «Солідарність», доброволець батальйону «Айдар»:
— І Революція гідності, і війна змінили українців. Ми почали серйозніше і відповідальніше ставитися до країни, в якій живемо. Чимало молодих мудрих людей, усвідомлюючи вплив влади на суспільство, долучилися до її формування. Вони активно працюють для того, щоб наблизити настання позитивних змін. У всій Україні вже сформовано таке середовище активних людей. І, на моє переконання, вони будуть зростати і продовжувати свою роботу. 
Я впевнений, що з кожним роком наша держава розвиватиметься. Вона стане прозорішою і чеснішою. Уже нині люди почали переходити від популізму до реальних дій. 
А загалом Майдан об’єднав Україну. Не буде вже поділу на схід і захід, північ і південь, а буде поділ на тих, хто хоче і хто не хоче розвивати державу.

Василь ГЛАДІЙ, заступник голови обласної організації ВО «Батьківщина»:
— Революція гідності — найвизначніша подія в новітній історії України. Сама назва свідчить про те, що українці повстали не за політиків чи партії, люди вимагали гідного життя. Події кінця 2013-го — початку 2014-го років змінили багатьох українців, які зрозуміли, що за волю, свободу, справедливість, гідність потрібно боротися, а найвища цінність — це людина, тому держава має відповідати її інтересам.

На жаль, далеко не всі усвідомили незворотність змін. Це стосується  багатьох політиків, які живуть учорашнім днем. Влада використовує методи та способи попереднього режиму, забуваючи, що революція є наслідком її діяльності. Суспільство доведено до межі, тому, щоб врятувати ситуацію, потрібні швидкі, істотні зміни. Саме сьогодні на полях бою, на майданах, у наших головах будується нова Україна, твориться нова історія, формується нова свідомість. Безумовно, наша перспектива — це європейська Україна в широкому розумінні цього слова.

Сергій АДАМОВИЧ, доктор історичних наук, професор ПНУ ім. В. Стефаника:
— Революція гідності є класичною революцією, що привела до незворотних змін. Сьогодні суспільство невдоволене глибокою корумпованістю нинішньої політичної системи і безпросвітним продовженням війни, тим, що не покарано адептів режиму Януковича.  Однак слід розуміти, що в революційних процесах завжди є фаза контрреволюції, яку ми сьогодні і переживаємо. Після неї мало б відбутися остаточне закріплення ідей революції, а запоруку цього вбачаю в змінах у свідомості більшості українців. Безумовно, що нині відчутною є підтримка світової спільноти, яка теж має суттєві важелі впливу на нинішню політичну еліту і не допустить повної реінкарнації попереднього владного режиму.
Як невиліковний оптиміст сподіваюся, що Революція гідності в майбутньому стане для українців такою собі легендарною епохою, яка започаткувала рух країни в модерному напряму задля формування успішної України. Водночас Небесна Сотня та герої війни на сході  назавжди стануть застереженням від формування на теренах держави тоталітарного політичного  режиму.

Тетяна СОБОЛИК, редактор газети «Галицький кореспондент»:
— Вперше за історію незалежної України ми побачили, що навіть маючи владу, гроші і статус, ти все одно не всесильний. Прикладом цього став президент Янукович, який ганебно втік з країни і навряд чи колись сюди повернеться. Про цей повчальний приклад мусять пам’ятати всі наступні президенти та прем’єри, щоб не опинитися на місці Януковича.
Та, на жаль, позитивних змін ніхто не побачив. Навпаки. Люди, які повстали проти бідності, стали жити не краще, а ще гірше. А найстрашніше в тому, що ніхто не знає, коли все це закінчиться.
Із приємного зазначу таке: люди стали вільніші та витриваліші. Ми побачили сотні тисяч українців, які готові завтра загинути за краще життя своєї країни і стати прикладом для інших. Сподіваюся, Революція гідності — це тільки початок переломного моменту. А основна революція ще попереду. І настане вона тільки тоді, коли кожен українець прийде до неї в голові, буде боротися із байдужістю та захланністю, починаючи з себе.

Євген БАРАН, голова обласної організації Національної спілки письменників України:
— Я не називав би події листопада 2013-го — лютого 2014-го Революцією гідності. Це ще одна трагічна сторінка в історії  боротьби за національну державу, яка не завершилася. Люди — якась їх частина — змінилися і готові будувати іншу державу. Більша частина разом із чиновницьким апаратом, який розрісся до величезного спрута на державному тілі, не змінилася і не хоче змінюватися. Майдан показав людям, що вони можуть бути іншими і жити в іншій країні. Ті, хто пройшов Майдан, навряд чи повернуться назад. Вони не будуть мовчати, хіба що їх  знищить чиновницька номенклатура, яка об’єдналася з кримінальним олігархатом. Попереду — боротьба, тривала і непроста. І те, що активна частина народу готова до цієї боротьби, — головна заслуга Майдану 2013-2014 років.

Наталія ЧАПЛИНСЬКА, психолог, громадська діячка:
— Передовсім українці почали усвідомлювати себе як націю, що проживає в самостійній державі з повним розумінням власної гідності і незалежності. 
Після подій на Майдані розпочався найболючіший процес в історії нашої держави — це сепарація від «старшого брата», що супроводжується бойовими діями, кров’ю, втратами. Водночас народжується нове мислення, що Україна є державою, відокремленою від «старшого брата».
Також важливо, що з’явилася віра у зміни. Не зважаючи на дрібні конфлікти, ми йдемо до спільної мети. Щодо майбутнього, то наші діти будуть точно знати, що вони є українцями, які живуть у незалежній державі. Адже вони отримали дуже добре щеплення від «старшого брата». Молодь готова до змін, які грядуть.