Повільна «м’ясорубка»
Чи не щодня на Сході Україні гине хтось із тих, хто не лише на словах, а й на ділі – зі зброєю в руках – захищає незалежність нашої держави та її територіальну цілісність, хто виконує свою військову повинність перед українським народом. Може, це й надто пафосні слова, але так є...
Лиш у вівторок, приміром, загинуло семеро десантників. Причому, як стверджують військові експерти, це лише та цифра, котра «потрапила до ЗМІ». Насправді ж від рук терористів впало в тому бою нібито значно більше молодих вояків, чиїхось синів, братів, друзів. Зрештою, й поєдинку як такого не було – попросту на механізовану колону напали зненацька, з засідки. Але на війні – як на війні...
Утім, хоч як, а ця трагедія й попередні ті чи інші аналогічні випадки обростають чутками про некомпетентність командирів підрозділів ЗСУ, Нацгвардії, спецпризначенців МВС і СБУ, котрі беруть участь в антитерористичний операції (АТО), про зраду окремих військовопосадовців чи функціонерів Міноборони, про брак політичної волі офіційного Києва залагодити ситуацію на Донбасі й Луганщині радикально і в стислі терміни.
Власне, про в’ялість і низьку ефективність АТО, про численні провали в її стратегії й тактиці нині говорять усі – від тих же спеціалістів з таких справ до людей, далеких від уміння фахово оцінити обстановку в умовах «гарячого» військового протистояння. Принаймні про це свідчать нотатки в соцмережах. Кваліфікованого ж апогею такі коментарі, як на мене, досягли в інтерв’ю, що його дав якомусь із мас-медіа відомий експерт – координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук в середу. У всякому разі те, що він опублікував того дня на своїй сторінці у Фейсбуці, виглядає як вельми ґрунтовний аналіз результатів АТО.
Отож, на думку Дмитра, операцію з очищення «східних кресів» від терористів гальмує комплекс чинників – політичних, військових, економічних. За його словами, якщо під час подій у Криму ми не бачили чіткої позиції керівництва України, то тепер у діях влади чітко простежуються наміри розв’язати проблему з бунтівними регіонами. Проте є перешкоди іншого плану. Насамперед – міжнародний тиск. Так, Захід нас підтримує – і санкціями, й морально. Тачільна настанованаших західних партнерів – ніякогокровопролиття, а лише – переговори.
Але ж це нісенітниця, вважає Д. Тимчук. Домовлятися можна з тим, хто хоче йготовийвирішувати проблеми мовою не зброї, а дипломатії. А тих, що на запрошення до«національного круглого столу» відповідають терактами, потрібно ліквідовувати.Однак тут засторогою виступає друга суто політична проблема – Росія. Точніше, побоювання спровокувати надмірною зачисткою терористів збройне вторгнення з боку РФ на територію України.
Що ж до військових чинників, то, як вважає експерт, потрібно передусім змінити керівника АТО Василя Крутова. Як твердять ті, хто знає давно цього фахівця і працює з ним зараз, відтоді як він пішов зі служби в СБУ й дотепер його наче підмінили. Це мовби й не той чоловік, який був, і змінився він у гірший бік. Чого ж на його місце не призначають іншого? Як пояснює пан Дмитро, відповідних кадрів – і спеців такого ґатунку, й водночас патріотів, – в Україні попросту немає.
Заразом і попри те, що АТО очолює геть «не той» чоловік у її штабі найбільше питань нагромадили саме до армійських генералів. «Ці пани з їхньою паталогічною схильністю до брехні, показухи, з панічною боязню й найменшої відповідальності, невмінням вирішувати і найпростіші питання – професійно непридатні до участі в інформаційно-диверсійних війнах», – пише Д. Тимчук.
Загалом велика проблема і в тому, що наші силовики – насамперед армійські підрозділи,точніше, їхні командири всіх ланок, – психологічно не готові до бойових дій. Це продемонстрували вже події у Криму… Давно ж українці не воювали, тому й досвіду немає. Та ж сама історія і з правоохоронцями – вони доволі браво виступали проти беззбройних учасників Майдану. Та коли зайшла мова про добре навчені й озброєні групи бойовиків, з ними теж почалися проблеми. Як мовиться молодець проти овець…
Хоча спецназ МВС і СБУ та бійці Національної гвардії доволі успішно виконують завдання, стверджує пан Дмитро. Так чи інакше, а вони набувають цінний досвід ведення бойових дій, хоч і дорогою ціною. «Та я впевнений: якби на чолі АТО стояли адекватні генерали, ми мали б набагато менше крові й більше перемог», – переконує експерт.
Не обійшов Д. Тимчук і питання матеріального забезпечення «чинних військ», без чого АТО перетворилася на повільну м’ясорубку для них. «Уже на початку цих подій раптом з’ясувалося, що армія не має жодних запасів, – заявив він. – Армійські складипорожні – все тупо разікрали. До речі,нині ці злодійкуваті хлопці здебільшого сидять в тих самих кріслах у Міноборониів Генштабіі «працюють» собі й далі. Наразі я не вказуватиму їхніх прізвищ, але обіцяю: миїх назвемо поіменно». Та хоча гроші на придбання всього необхідного для ефективної спецоперації вже є, не все з того можна купити у вітчизняних виробників. І хоч Євросоюз і багато обіцяє, та поки що мало дає. Зрештою, й продати нам Європа нічого не може – з одного боку, «підтримавши» нас, в ЄС ввели, з другого боку, заборону на постачання до України продукції військового призначення. Як мовиться, отакої! Все «сприяння» Заходу – це звичайне лицедійство, каже Д. Тимчук. Тим-то вся надія, за його словами, лише на американців…
