Про хворого сусіда
Чи гріх воювати? Таке запитання певний час "варилося" в моїй голові. Врешті, воно дійшло до кипіння і довелося поставити його "компетентним органам", себто церковним діячам.
- Воювати - гріх. Обороняти Батьківщину – обов'язок, - серйозно відповідає мій старий знайомий отець Григорій.
- А вбивати, вбивати гріх? - перепитую я.
- Вбивати - гріх. Але на війні – або ти, або тебе. Третього, на жаль, не дано, - нахмуривши лоба, відповідає священик.
Війна і смерть. Ці два слова доповнюють одне одного, вони є одним цілим. Смерть, звичайно, існує сама по собі, а війна без смерті – не зовсім війна. За якихось півроку ці слова стали невід’ємним компонентом у словниковому запасі українців. У когось вони викликають страх, у когось відважність, у когось відчай, але війна є війною і кожен сприймає її, як уміє.
Згідно з даними ООН, за час боротьби на сході загинуло щонайменше 1129 цивільних. За останніми цифрами РНБО, під час АТО загинуло 325 військових.
Все вище згадане є офіційними даними. На фронті кажуть, що реальні цифри кардинально інші. Найгірше, що людські життя тепер перетворюються у статистику. Колеги мене зрозуміють: кожного дня вмирають по декілька військових, ми більше не «охкаємо і ахкаємо» - ми просто подаємо новину: "загинуло, поранено, захопили, втратили". Війна притуплює почуття, вона знищує сентименти і робить нас холодними і прагматичними.
Сюрреалізм – офіційно військового положення не прийнято, війна нікому не оголошена, де-юре її на нашій землі навіть немає. Втім, всі знають, що де-факто все не так. В першу чергу знають ті, хто залишають все і йдуть в боротьбу, ті, які щодня вмирають, і ті, які щодня втрачають батька, сина, коханого.
Гібридна війна – чомусь її назвали саме так. Чесно-кажучи, автор цих рядків дуже темний у військовій справі, але я не до кінця згідний із таким поясненням того, що відбувається на Донбасі. Як на мене, події на сході можна охарактеризувати, як війну з тінню Росії. Або війну Володимира Путіна проти незалежної України.
Володимир Путін. Про нього сказано так багато, але водночас нічого. Ми не знаємо, що в нього в голові, за великим рахунком, ми ще не знаємо ким він є насправді.
У моєму розумінні Путін є збірним образом. Це більшість росіян – засліплені і "вивищені". Вони "вищі" за всіх на світі, мовляв: "Америка – гі*но, ЄС – гі*но, а ми – нація, ми росіяни, ми переможці".
Вже ні у кого не виникає сумнівів, що проти українців воюють російські найманці. Вони ледь не офіційно отримують зарплатні з кишень російських громадян. Причому, згідно з даними обізнаних людей, отримують немало – зустрічаються випадки, коли один день платні терориста дорівнює місячній зарплаті українського військового, а часом і більше.
Певна річ, немає доказів, що всім цим займається президент РФ, але, очевидно, він, як мінімум, цього не забороняє.
Володимир Путін – загарбник, безпечна людина, яка руйнує і ламає чужі життя. Йому подобається принижувати інших. Він хворий. Але для цієї хвороби існує нездорове середовище. Це середовище йому створили безпосередньо росіяни, адже 86% цього народу - тяжкохворі.
Назву цієї недуги у 1886 році ввів німецький психіатр Ріхард фон Крафт-Ебінг у роботі «Psychopathia sexualis». Головний її симптом – насолода внаслідок приниження та заподіяння страждань комусь. Садизм.
Ви скажете, що це маячня? Давайте по-іншому.
Підтримка Володимира Путіна у Росії на сьогодні складає вище згадані 86%. Його рейтинг підскочив на 10% внаслідок анексії Криму, і він тримається на цьому ж рівні, коли держава залишається спонсором тероризму. Ну що це, як не садизм?
Сліпота, брехливі ЗМІ і глобальна пропаганда? Так, вона впливає на суспільну думку, але при великому бажанні можна завжди знайти різні джерела інформації, навіть в Росії. Просто треба захотіти чути. А хочуть росіяни чути? З мого особистого досвіду – ні.
Ну добре, погоджуся, це ще не доказ. А як щодо цього? Згідно з даними Левада Центру, близько 30% росіян беззаперечно будуть підтримувати свою владу в разі конфлікту між нашими державами. 39% відповіли, що «скоріш за все підтримуватимуть дії РФ». Це ще не все. В опитуванні Левада Центру стосовно терористичних організацій «ДНР» І «ЛНР», 58% росіян відповіли, що необхідно надати сепаратистам військово-технічну підтримку для боротьби з «київською хунтою».
Хіба ж це братній народ? Образа, яка зібралася за весь цей час… Її не викинеш у сміття, ми різні, і ми не зможемо цього пробачити.
Чи винен у таких настроях Путін? Як на мене Путін увібрав у себе всі хиби справжньої Росії. Володимир Путін - це і є реальна Росія.
Я раніше вважав, що Російська Федерація може стати демократичною, коли Володимир Володимирович піде у кращі світи. У цього народу відкриються очі, вуха і все, як книжка пише.
Тепер я думаю інакше. Нічого подібного не станеться. Бо росіянам потрібен цар. Культ царя застряг у їхніх генах, вони по-іншому не вміють жити. Прийде інший Путін, Сталін і т.д.
Їм потрібно ненавидіти і принижувати, а демократичний лідер собі цього не дозволить. Їхня історія застрягла в минулому, і з цього минулого вони вже не виберуться. Іншими словами, ми живемо по-сусідству з недругами, людьми, які не бажають нам добра. Ми живемо поблизу з хворими. І у нас є два варіанти: або виходимо з цим сусідом на контакт і страждаємо від його нездорового впливу, або просто відгороджуємося величезним парканом і всіма можливими способами уникаємо садиста.
Але проблема є ще й в іншому. Ми дозволяли сусідові залишати на нашій території його речі. Ми дозволяли йому тримати у нас його сміття, якісь непотрібні інструменти, стару техніку, рваний одяг та інше барахло. Справа дійшла до того, що його речі завалили наші, і ми вже не знаємо де чиє. Буває так, що випадково вдягаємо його драну футболку для роботи на грядці, читаємо його пожмакану книжку, дивимося DVD, яке він кинув нам у двір. Врешті, ми стаємо схожими на нього. Ми споживаємо ті продукти, від яких він став хворим.
Тож Україні потрібно навчитися жити з ворогом за великим парканом. Але спочатку треба вигнати ворога із себе самого: заборонити російські серіали і пропагандиські фільми й літературу, вимкнути їхні шоу і концерти, на кшталт "Золотой грамофон". А далі: відмовитися від російських свят, заборонити виступи російських артистів, які підписувалися під «листом подяки» Путіну за Крим, в тому числі Депардьє і Сігала, заборонити виступи музикантів, які обспівують "Росєюшку-Московушку". А за рахунок цього, врешті, початки займатися власним продуктом і розвитком української культури.
Миру не настане, доки брат, що встиг стати ворогом, продовжуватиме лізти у наші справи.
