Про поляків у Франківську і франківців у Польщі: розповідають Анджей Леуш і Мар’я Осідач
Польща для українців давно стала воротами в Європу і «адвокатом» в Євросоюзі. Для багатьох – місцем праці. А ще – навчання, шопінгу і відпочинку.
А що таке Україна для поляків? Як живеться польським громадам в українських містах? Про це на прикладі Івано-Франківська Sotka говорила з поляками Мар’єю Осідач та Анджеєм Леушем, керівниками франківського Центру польської культури і європейського діалогу.
Поляки в Івано-Франківську
Перепис населення у 2001 році показав, що в Івано-Франківську мешкало близько двох тисяч етнічних поляків. Скільки їх сьогодні – точно невідомо.
Але польська спільнота досить активна. У місті працюють шість громадських організацій, у статутах яких прописана підтримка польської культури, мови та традицій.
Найстарші серед них – Обласне Товариство польської культури імені Францішка Карпінського і Товариство польської культури «Пшиязнь». В кожному приблизно по дві сотні учасників. «Пшиязнь» понад 25 років опікується цвинтарем у Чорному лісі.
Польсько-українська молодіжна організація «Млоди Станіславув» вже 7 років розвиває стосунки між молоддю Польщі і України. Роблять спільні тренінги, майстер-класи, навчання та поїздки для обміну досвідом.
Громадська організація «Родина польська і Європа», заснована 3 роки тому, допомагає відновлювати втрачені родинні зв’язки. В місті зареєстроване ще Польське товариство імені Анджея Потоцького. Існує близько 10 років, однак активність його членів спорадична.
Найбільш активним в Івано-Франківську «представництвом» Польщі є, безумовно, Центр польської культури та європейського діалогу. Створений у 2013 році, він став платформою для взаємодії всіх польських організацій.
«Ми не є організацією, яка налічує кілька тисяч членів, ми відкриті для всіх. До нас приходять і поляки, і українці, і представники єврейської громади. Ми відкриті до різних національностей. Ми відкриті для всіх, хто цікавиться нашими проєктами і подіями», – розповідає директорка Центру Мар’я Осідач.
Тут організовують здебільшого культурно-мистецькі події, публічний інтерес до яких у Франківську зростає.
Головне завдання Центру – працювати на підтримку і розвиток українсько-польських стосунків та популяризацію польської культури.
Відносини України та Польщі: може бути краще
За останні роки між Україною і Польщею було підписано чимало двосторонніх угод з культурних проєктів. Так, два роки тому створена польсько-українська рада обміну молоді. Є гарні приклади спільних освітніх проектів, скажімо, відновлення обсерваторії на горі Піп-Іван Чорногірський, яким займаються Прикарпатський національний та Варшавський університети. Левову частку фінансування проєкту взяла на себе Польща.
Попри певну напругу через питання історичної пам’яті Польща залишається союзником України в Євросоюзі, нагадують Мар’я Осідач і Анджей Леуш. Польські дипломати постійно нагадують європейцям про війну в Україні. Під час надавнього повернення Російської Федерації у ПАРЄ Польща була однією з країн, які активно протестували проти цього.
«Мені особисто дуже приємно, коли Польща на міжнародних заходах згадує Україну. У відносинах України із Заходом Польща виступає «адвокатом», – каже Анджей Леуш.
Від нової влади України в поляків великі очікування. Перша зустріч президентів планується вже 1 вересня у Варшаві. «На політичному рівні ці стосунки – як синусоїда: раз кращі, раз гірші. Після обрання нового президента України Польща також сподівається на зміну. Є такі сигнали, що ми очікуємо покращення відносин», – каже Анджей.
Найбільша проблема – в трактуванні історії
«Коли заходиться за тему історії, тут Польщі й Україні складно знайти спільну мову», – визнає Анджей Леуш.
Але треба намагатися. І Центр робить важливий внесок у справу порозуміння між народами.
Щороку ініціює конференції, що стосуються історії Франківська-Станіславова та регіону. Вони стали важливим майданчиком для спілкування українських і польських науковців і краєзнавців.
Цього року така конференція відбудеться вже вчетверте.
«Ми не спостерігаємо ворожнечі чи негативу. Це обмін думками на підставі фактів та досліджень історії Станіславова», – пояснює Леуш. «Вони там трохи сваряться, але кожен опирається на наукові дані. До спільного поки так і не доходять, – додає Осідач. – Кожен має своє бачення, різні джерела і їх підтвердження».
Спікери на конференції виступають мовою, якою зручно, однак аудиторія не потребує перекладу – усі розуміють одне одного без проблем. Результатом завжди є збірник статей – також обома мовами.
Керівники Центру відзначають, що найбільше на темі історії спекулюють політики.
«Якби ми до цієї конференції долучили політиків, відразу був би поділ», – зауважує Анджей.
Додають проблем і медіа. Про позитивні приклади співпраці інформації в ЗМІ значно менше, ніж про неприємні випадки. Запит на негативні «сенсації» великий.
«Історичні питання нерідко затьмарюють успішні позитивні здобутки Польщі та України в інших сферах», – каже Мар’я.
Допомога Україні
Для України сьогодні відкривається чимало міжнародних грантових програм. Міністерство закордонних справ Польщі втілює проєкт «Польська допомога». Він полягає в організації грантових конкурсів, стипендіальних програм та гуманітарній допомозі. Україні поляки допомагають відновлювати інфраструктуру на сході країни. А в Івано-Франківську польською допомогою користуються Мальтійська служба допомоги та Управління ДСНС. Рятувальники, до прикладу, проходять вишколи у польських колег.
Івано-Франківськ має понад десяток міст-партнерів у Польщі. Представники мерії їздять переймати досвід колег та втілюють набуті знання на реальних проєктах в місті.
Загалом, стосунки Центру польської культури з міською владою, яка наголошує на своїй «націоналістичності», складаються добре, без конфліктів і непорозумінь. В разі потреби Центр завжди отримує підтримку. Також представники мерії завжди відгукуються на запрошення Центру і беруть участь в його заходах.
Зараз керівництво Центру налаштоване посилити співпрацю з франківською владою і планує взяти участь у програмі партиципаторного фінансування – подавати свої проєкти на конкурс бюджету участі.
«Ми хочемо показати, що Центр польської культури – це не острівець, а частина культури міста Івано-Франківська. Ми за те, щоб місто розвивалося і було ще крутішим», – каже Мар’я.
До Польщі на роботу: ставлення поляків до українців
Майже для двох мільйонів українців Польща стала місцем роботи. Минулого року українські працівники переказали з Польщі на батьківщину майже 11 мільярдів доларів. Такі масштаби трудової міграції не можуть залишитися буз суспільної реакції й оцінки.
Мар’я Осідач нагадує, що у 2018 році були опубліковані результати опитування поляків щодо ставлення до національних меншин. І виявилося, що до українців вони ставляться найкраще.
Польща й сама пережила роки масової міграції на Захід. Поляки їздили і їздять на роботу у країни Західної Європи, Великобританію та США, багато залишилося там назавжди. І тепер в країні намагаються створити такі умови, щоб вони захотіли повернутись.
«Там, де є клімат економічного зростання, країна залишається перспективною для громадян, які в ній живуть. Польща зараз намагається це втримати», – каже Осідач.
За її словами, однією з причин приязні до українців є близькість культур. Полякам зрозуміліші сусіди-християни.
Анджей вважає, що сьогодні від української трудової міграції виграють економіки обох країн.
«Якщо би не українці, економіка Польщі не була би на тому рівні, що є зараз. Вона протягом останніх років значно піднялася. Водночас значний капітал від заробітчан приходить в Україну. З року в рік ця сума зростає. Вони витрачають кошти на батьківщині», – каже Леуш.
Недавно Німеччина також почала спрощувати умови працевлаштування для українців. Тому в Польщі намагаються втримати працівників з України, створюючи кращі умови для роботи.
Але і неприязнь до українців має місце. «Цих випадків не надто багато. Але через медіа вони залишають свій відбиток на суспільстві», – каже Леуш.
З негативним ставленням можуть зіштовхнутися заробітчани, які, працюючи тривалий час у Польщі, не роблять спроб вивчити розмовну мову.
Та частіше проблеми виникають через недобросовісних посередників у працевлаштуванні. Нерідко самі українці «кидають» своїх. Їдучи на одну роботу, людина опиняється на іншій, якщо взагалі не на вулиці.
До Польщі на навчання: чого хоче молодь
Польські університети приваблюють тисячі студентів з України. Щороку вчитися до Польщі їдуть приблизно 9 тисяч українців. Більш як половина іноземних студентів там саме українці – 55%.
Українські університети вже відчувають цей тиск польських конкурентів, які відбирають абітурієнтів. Ректор Прикарпатського національного університету про це говорив прямо як про серйозну проблему, яка створює ризики для українських вишів.
У ПНУ вирішили шукати вихід у співпраці з польськими університетами. Тут запустили магістерські програми подвійних дипломів з цілої низки спеціальностей. Тепер математики, фізики, філософи, юристи, міжнародники ПНУ мають можливість вчитися на магістратурі паралельно в польських університетах-партнерах. А це – Варшавський і Жешувський університети, Краківська гірничо-металургійна академія. Перспектива отримати ще й дипломи цих вишів приваблює абітурієнтів до ПНУ.
У Центрі кажуть, що не агітують українську молодь їхати до Польщі на навчання. «Ми стратегічно НЕ сприяємо тому, щоб класна молодь виїжджала. Ми за те, щоб вони лишалися, – наголошує Мар’я. – Але кожен сам для себе приймає рішення. Навіть якщо вони поїдуть, ми заохочуємо, щоб це був свідомий вибір».
Франківська молодь завдяки Центру бере участь у програмах обміну та літніх таборах. А ще – має можливість вивчити польську мову.
Слід здавати собі відлік, що штучними заборонами еміграцію зупинити неможливо.
«Зараз Польща для української молоді часто є першим кроком на Захід. У Польщі вони себе почувають досить комфортно. У нас схожі культури, і українці адаптовуються дуже швидко, якщо хочуть. А далі – відкритий світ», – зазначає Анджей.
В цій ситуації тішить, що значна частка молоді після навчання хоче повернутися в Україну.
Вивчити мову
В Івано-Франківську польську викладають у загальноосвітній школі №3. Сюди запрошують вчителів-носіїв мови. Її посилено вивчають у початковій школі, а з 5 класу уроки польської є щодня, решта предметів – українською (англійська також є як іноземна). А в ПНУ є спеціальність «полоністика».
Центр польської культури та європейського діалогу пропонує курси польської мови. Сюди приходять, щоб підготуватись до навчання чи роботи у Польщі, іноді – щоб вивчити «для себе».
Заняття проводять носії мови. А секрет ефективності цих курсів полягає у тому, що вчителі не переходять на українську за жодних обставин.
Навчання у Центрі триває 8 місяців – по три заняття на тиждень – усні та письмові. Тривалість кожного – 1,5 години. По завершенні – підсумковий екзамен. Якщо випускник набирає менш як 70%, він отримує диплом про участь, а якщо показник вищий – сертифікат про отримання певного рівня і можливість автоматично перейти до вивчення наступного рівня.
Курси спершу були безкоштовні. Це не пішло на користь: студенти не надто цінували дармове навчання й пропускали заняття. Тому запровадили помірну плату.
Протягом останнього року вартість навчання складала 480 грн за місяць. Учням надають усі необхідні матеріали. Окрім цього, вони можуть безкоштовно отримати запрошення на польські фільми чи на вистави, які періодично показують у Франківську та Львові. Для них організовують екскурсії польською по місту. Навіть випускний останньої групи влаштували у Перемишлі.
Щоразу по завершенні курсу проводиться анонімне опитування, і думка відвідувачів враховується під час планування нового навчального року.
Чого поляки їдуть до Франківська
Сучасний Івано-Франківськ цікавить поляків – кількість туристів помітно зросла. Однак надовго вони тут не затримуються: місто для більшості залишається транзитним пунктом на маршруті в Карпати. Тому найбільший трафік взимку, коли всі їдуть на лижі в «Буковель».
Найчастіше тут беруть кількагодинні екскурсії середмістям, не залишаючись навіть на ніч.
«Я сподіваюся, що з’явиться тенденція, аби поляки залишалися у Франківську принаймні на два дні. Наше місто цікаве. Тут хороша інфраструктура, готельні послуги, ресторани. Ціни абсолютно демократичні. Дорога вже є. Залишається привабити туристів, і це величезна робота», – зазначає Мар’я Осідач.
Поляки приїжджають до Франківська не тільки відпочити. Їдуть і вчитися. Найчастіше обирають Івано-Франківський національний медичний університет. Минулого року освіту тут здобували близько півтори сотні поляків. Їх приваблює вартість навчання і проживання.
Цікаво, що навчаються частіше українською, ніж англійською. Потім вдома підтверджують диплом та проходять інтернатуру.
Що тримає у Франківську
Анджей Леуш і Мар’я Осідач з Мостиського району Львівської області, і в них польське походження. З картою поляка обоє все ж обрали життя в Івано-Франківську.
Директорка Центру каже, що змогла реалізуватись тут як особистість:
«Я дві країни люблю однаково. Коли перетинаю кордон, не відчуваю жодної різниці… На своєму місці тут я відчуваю можливість впливати на культурний діалог між країнами та робити маленький внесок у позитивні зміни. Мені дуже важливо, щоб в Україні все було добре».
Анджей вважає, що має жити в тій країні, в якій народився, і тут його все влаштовує: «Я з подвір’я виніс і польську, і українську мови. На сьогодні я вільно розмовляю обома мовами і чую себе тут безпечно».
Найбільше в Івано-Фраківську обох приваблює гармонійне поєднання динаміки, можливостей та розміреного життя без поспіху великого міста.
«Франківськ – місто для життя, місто для сім’ї», – каже Анджей.
