Прикарпатські школярі знімають реаліті-шоу про своє життя

Про мету такої роботи і те, чому “Історії реальних учнів” – не тільки про навички знімання та монтажу, Галина Пирин розповіла “Новій українській школі”.

– Як відбуваються зйомки?

Зараз у нас є дві серії. Серіал плануємо завершити до травня. Хтось знімає сам, але батьки теж можуть брати участь. У минулій серії допомагав один батько, залучили дрони. Сценарії двох серій писали учні. Чи коригують це все вчителі – мені невідомо, але діти почувають себе зірками.

– Це означає, що довелося відмовитися від початкової ідеї працювати без сценарію?

Історії учнів зі стартового ролика – справжні. Цю серію робили мої студенти, які розповідали про своє життя. Завдання інших учнів – розвинути історії цих персонажів. Імена персонажів у наступних серіях не змінюються. Події в школах таки реальні: методом сторітелінгу команди намагаються показати, як саме вони бачать подальші долі головних героїв. Як відбуватиметься далі, що буде з персонажами – нікому невідомо.

– Чому ви вирішили зробити саме такий проект?

У мене був досвід: на рівні району я вже проводила три проекти медійного змісту. Перший був три роки тому: соціальна реклама іноземною мовою. Команди з різних закладів освіти надсилали ролики різними мовами, потім ми визначали переможців і нагороджували їх. Другий проект був минулого року. У ньому брали участь сім наших закладів і віденська гімназія.

Впродовж півроку діти знімали короткі відео, обмінювалися ними і монтували короткий фільм. Саме після того я описала весь свій досвід і потрапила до ТОП-50 учителів за версією Global Teacher Prize Ukraine. Надихнулася, подумала, що можна спробувати проект на всеукраїнському рівні.

– Чому ви обираєте саме медійні проекти?

Я викладаю іноземну мову в коледжі і бачу, що в дітей є проблема із спілкуванням. Але якщо вони не можуть спілкуватися на заняттях, то в них це краще виходить, коли вони роблять відео. Тож до практичної роботи я включаю роботу з відео. Думаю, що так можна побороти страхи. Діти справді стають сміливішими. У нас був хлопчик, з яким важко було говорити. А після проекту він настільки самоствердився, що це принесло великий результат, і тепер він спілкується не тільки іноземною мовою.

– Яка ваша мета?

Показати, що ми можемо зробити серіал зі спільним сюжетом, який може розвиватися і мати хороше завершення. Подолати психологічний бар’єр у спілкуванні перед камерою.

Навчитися знімати і монтувати – так, але це – не головне. Головне, щоб учні згуртовувалися за короткий період щось зробити і зробили це цікавим.

– Чи виходить показати справжнє життя школи, як ви планували?

В описі проекту дещо ідеальна візія. Можливо, учні ідеалізують життя школи в серіалі, але вони в захваті від роботи. І це – головне. Що діти добре себе почувають.

– Скільки шкіл беруть участь у проекті? Як ви їх долучили?

Є 17 закладів освіти з усієї України. Поширити інформацію про проект мені допомогли в Global Teacher Prize Ukraine. Крім того, я працювала тренером НУШ з англійської і, коли подорожувала, розповідала про свій проект. Реєстрація тривала півтора місяці, і я думала, що буде більше охочих.

– Чи можуть ще долучатися нові учасники?

У цій хвилі їх максимальна кількість, бо в травні ми плануємо закінчити серіал. Якщо буде попит, то може зробимо другу хвилю.

– Які виникають труднощі під час роботи з проектом?

Найбільша важкість у тому, що поки немає призового фонду, а як відомо, якщо не буде фонду – не буде мотивації до роботи і рівень серій впаде. Сподіваюсь, що ми знайдемо підтримку.

– Як обиратимуть переможців?

Журі наполовину складається з найкращих вчителів країни, наполовину з продюсерів і акторів. Вони оцінюватимуть кожну серію. У нас буде три команди переможців, і одна команда отримає приз глядацьких симпатій.