"Ми підійшли дуже близько до вогню..."
Це сказав Сергій Катрич, якому вночі 25 червня спалили три автомобілі. Вони стояли на приватній стоянці під охороною.
За словами пана Сергія, охоронець, молодий чоловік, був ретельним працівником. Він за кілька хвилин до того, як сталася ця надзвичайна подія, обійшов територію, до речі, разом зі своєю собакою. Нічого підозрілого не помітив. Повернувся до будки, скип’ятив воду на каву, ввімкнув телевізор і раптом побачив на стоянці велике полум’я. Вхопив вогнегасник і кинувся до місця пожежі. Там визначив, що власними силами не впорається, бо палали одразу три автомобілі. Викликав пожежників. Ті приїхали швидко, але, як завжди, вода в цистерні закінчилася за кілька хвилин. Поки прибула друга машина, два авто Сергія Катрича вигоріли дощенту.
Сумнівів, що це був підпал, немає. Причому удар завдали по доволі болючому місці. Річ у тім, що пан Сергій — відомий в Україні колекціонер автомобілів. Спалили і пошкодили, можна сказати, раритетні машини — це відома «копійка», «УАЗ-469» та «ЗіЛ-157».
Тепер — про головне. І воно полягає в тому, що ця акція стала помстою за активну громадянську позицію чоловіка. Він, до речі, позапартійний, але має своє бачення на події, які відбуваються в Україні та області, причому прямо висловлює свою думку.
По суті, людина займає патріотичну позицію, будучи членом Координаційної ради громадських організацій Майдану. Скажімо, гостро виступив на одному із засідань, де представляли так званих «парашутистів». Йдеться про присланих чомусь досі чинним міністром внутрішніх справ України Аваковим чотирьох керівників прикарпатської міліції, які всі з Києва. Можливо, це просто збіг обставин, але автомобілі Сергія Катрича підпалили через день після цього дійства.
Власне, не він один з громадських активістів став об’єктом нападів. Наша газета вже повідомляла про підпали автомобілів депутата обласної ради, члена партії «Свобода» Віктора Неміша та активіста Михайла Бойчука («Хіміка»). Причому дехто почав розповсюджувати чутки, начебто це їм зробили, бо вони приховали якісь гроші. Підтверджень цього немає, але, як кажуть, «кістку» кинуто.
Також було підірвано автомобіль одного з активістів, котрий різко виступав проти керівництва Вигодського лісокомбінату. На адресу патріотичних і небайдужих людей лунають погрози, їм підпалюють двері... і жодного із цих злочинів досі не розкрито. Як і не встановлено осіб, котрі в листопаді минулого року жорстоко побили активіста Євромайдану Максима Кицюка, розбили вітрове скло в автобусі, який мав везти активістів з нашої області на київський Майдан.
Нагадаємо ще один нюанс із центральним продовольчим ринком Івано-Франківська, коли підприємці, так би мовити, окрилені перемогою Революції гідності, конкретно виступили проти поборів, які вчиняли керівники фірми (між іншим, представники Партії регіонів), що керувала базаром. Пам’ятаєте, «боса» поставили на коліна, з офісу вилучили так звану «чорну бухгалтерію», яку передали правоохоронним органам. і що?.. Наступного дня жорстоко побили одного з активістів цього заходу. Фірма, котра керувала ринком і має причетність до одного, так би мовити, кримінального авторитета, і далі керує.
Зрештою, у нас вже дійшло, по суті, до тероризму. Маю на увазі доволі дивний вибух на газопроводі в Рожнятівському районі. До речі, «диверсантів» досі на знайдено. Але річ у тім, що днями стався серйозний інцидент ще з одним нашим патріотом. Серед білого дня, в людному місці, де він був з дружиною та неповнолітнім сином, до нього підійшли троє фізично міцних бандюків, котрі розмовляли російською мовою, і серед інших погроз сказали: «Ми вас на Востокє мочім, будєм мочіть і здєсь». Нормально? і таке діється в Західній Україні.
Власне, а чого дивуватися, коли єдине, чим прославився Аваков, — це вбивство українського патріота Сашка Білого, котрий ох як був би потрібен зараз на сході України. Коли перше, що зробив новообраний Президент, то це зняв з посади генерального прокурора, представника партії «Свобода». А прокуратура, по суті, була єдина силова структура, котра «розгрібала» усі завали, залишені колишньою владою.
Вперто ходять і чутки, що колишній начальник управління СБУ в івано-Франківській області Кміта виплив в ролі високопосадового офіцера російської ФСБ в Криму. і що, хіба в Івано-Франківську не залишилися його люди? Про якусь «чистку» в апараті нашої Служби безпеки ми не чули. Зате продовжується, хоча вже не відкрито, шельмування тих офіцерів спецпідрозділу «А», які свого часу виявили громадянську мужність і вийшли з підпорядкування тодішнього керівництва спецслужби. Я розумію нинішнього керівника управління Миколу Найдича, котрий, діючи в правовому полі, намагається повернути викрадену під час штурму приміщення УСБУ зброю, але хіба що дурень на таке поведеться. Бо навіть в Івано-Франківську українські патріоти не можуть розраховувати на захист силових структур.
Знову ж таки днями в соціальних мережах з’явилася документально підтверджена інформація про те, з якими телеграмами звертався у січні цього року звитяжний керівник обласного військового комісаріату нашої області. Їх текст свідчить про несприйняття подій, які відбувалися тоді в Україні. Зате наразі чуємо, як облвійськкомат опікується забезпеченням нашого 5-го батальйону тероборони. Та хочу нагадати: коли б не громадські активісти, котрі здійняли певний ажіотаж, наших бійців відправили б на Схід абсолютно не підготовленими і без жодних засобів захисту.
До речі, цих активістів так само наразі намагаються шельмувати. А від запевнень, що хлопці з 5-го батальйону не братимуть участь у бойових діях, а забезпечуватимуть тилове прикриття, зокрема перебуваючи на блокпостах, охороняючи Державний кордон України, стає тільки смішно. Бо, як відомо, саме блокпости є доволі привабливими мішенями для російських терористів.
Зрештою, можна багато прикладів навести. Скажімо, днями підпалили двері до квартири ще одного патріотично налаштованого громадського активіста. Як зазначив в розмові з автором цих рядків Сергій Катрич, ми вже вираховуємо, хто буде наступний. А наступним, як ми передбачили, може бути третій Майдан. Ймовірно, більш кривавий, ніж попередній. Але вже доволі багато пролито української крові. Час проливати кров її ворогів...
