Родина переселенців з Росії, що оселилась на Прикарпатті прагне українського громадянства

Незважаючи на війну на Донбасі, збільшення на Прикарпатті міграційних потоків між Україною та Росією не спостерігається. Але охочих як отримати українське громадянство, так і виїхати в країни з кращими умовами життя в області вистачає.

Небо і земля

Багатодітна сім'я Бутусіних з Підмосков'я, що оселилась на Прикарпатті, подала документи на зміну громадянства. Щоправда, документи на реєстрацію подала лише Тетяна Бутусіна з дев’ятьма дітьми. Її чоловік Олег з 2008 р. за боротьбу проти режиму в Росії перебуває у федеральному розшуку. Пояснює, що правоохоронці паспорт у нього забрали, з країни він втікав, аби врятувати дітей.

«Ми хочемо жити в Україні, хочемо, аби діти мали права та вважали її своєю батьківщиною. Ми заплатили гроші за будинок, в якому живемо, але узаконити його не можемо, чекаємо на громадянство. А дружина вагітна, скоро дитинка народиться. Старший навчається у Бурштинському енергетичному коледжі, ходить на заняття, але офіційно не оформлений. Без документів вчаться молодші школярі, вони теж потребують захисту», - пояснює Олег.

Усі проблеми, з якими росіяни стикаються в побуті, їхнє бажання жити в Україні не гасять. Навпаки, Бутусіни щасливі, що приїхали на Прикарпаття. «Це небо і земля», – каже чоловік, порівнюючи Україну і Росію.

Спершу родина росіян-втікачів хотіла просити політичного притулку, але їм пояснили, що під таку статтю вони не підпадають. Згодом Тетяна зібрала всі потрібні документи на отримання громадянства за етнічною приналежністю. Попри те, що вона народилася в Приморському краї, її дідусь родом з Дніпропетровщини. Жінка з дітьми вже подала клопотання на зміну громадянства. А як узаконити в Україні норовливого та неугодного путінському режиму Олега, вони ще не знають.

Легке громадянство

Отримати громадянство України можна за територіальним походженням, якщо хтось із родичів мешкав в Україні до 24 серпня 1991 року. При собі треба мати власне свідоцтво про народження та свідоцтво про народження когось із родичів: дідуся чи бабусі, мами або тата, брата чи сестри. За потреби,  подають запити в архів. Інший шлях набуття громадянства – проживання в країні на законних підставах упродовж п’яти років або ж перебування у шлюбі з громадянином (громадянкою) України не менше двох років.

Справа щодо отримання громадянства України на підставі етнічного походження розглядається впродовж трьох місяців. Довідку про реєстрацію підданства України видають на руки. Протягом двох років іноземці зобов’язані припинити попереднє громадянство. Якщо вони цього не зроблять, їх позбавлять українського громадянства без права повторного його отримання.

Відмова від громадянства платна. Кожна країна тариф встановлює на власний розсуд: одні відпускають громадян безкоштовно, інші просять 300 євро. Відповідні тарифи є в кожному Управлінні міграційної служби України. Людина подає клопотання про вихід з громадянства, заповнює декларацію, йде на пошту, сплачує відповідну суму і відправляє свій паспорт у посольство.

Хоча Росія останнім часом процедуру відмови від громадянства не визнає. Про причини цього службовці ДМС можуть лише здогадуватися. «Наскільки я знаю, в Росії зараз цю справу пригальмовують, у різні інстанції подають запити та затягують справу. Україна неодноразово висилала ноту протесту, але Росія автоматичну відмову від власного підданства не визнає, – пояснює завідувач сектора еміграційної роботи Світлана Грецька. – Якщо процедура безкоштовна чи коштує менше половини мінімальної заробітної плати, то людина зобов’язана подати довідку про вихід з громадянства тієї країни, від якої вона відмовляється».

Отримання українського громадянства з усіма довідками – заявою-анкетою, декларацією про відмову від громадянства та зобов’язанням припинити іноземне підданство – безоплатне. 137 грн. 75 коп. коштують послуги міграційної служби, все решта – безкоштовно. Жодних іспитів на знання мови чи історії України прохачі українського громадянства не складають. Відмови у наданні українського громадянства трапляються нечасто.

Отримати українське громадянство на законних підставах можуть не всі. Світлана Грецька пригадує випадок, коли до них звертався громадянин Республіки Білорусь. На батьківщині проти нього була відкрита кримінальна справа. «Ми йому пояснювали, які документи він має підготувати, в нього навіть паспорт був недійсний, а він говорив, що поїде в Маріуполь і усі потрібні печатки йому поставлять», – обурюється Грецька.

Більшість тих, хто бажає стати українцями, уже мають дозвіл на проживання. Їх за всіма обліками перевіряють відповідні служби, зокрема СБУ.

На Прикарпатті більшість прохачів громадянства «за шлюбними обставинами» – вихідці з азійських країн. У ДМС виступають за жорсткішу та більш вимогливу процедуру набуття українського громадянства, адже кількість шлюбів з іноземцями значно зросла. Побоюються, що така демократичність нині може принести неспокій в майбутньому. Адже не варто забувати про мусульманські протестні рухи, які час від часу спалахують у Франції, Англії, Німеччині.

Куди їдуть і чому

63% тих, хто готовий емігрувати з України, не мають конкретної країни призначення. У Російську Федерацію на постійне місце проживання зазвичай виїжджають люди старшого покоління, не менше українців повертається з Росії на батьківщину. Незважаючи на війну на сході України, на Прикарпатті збільшення міграційного потоку між Україною та Росією не спостерігається. Пік еміграції в Росію з нашої області припадав на 1997-2009 роки.

«Виїжджають етнічні росіяни, хоча таких залишилося небагато. Зазвичай, їдуть старші люди. Їхні діти там навчалися, мають роботу, створили сім’ї, а зараз за батьками нікому доглядати. Люди не втікають через відчуття страху, переважна мотивація – об’єднання родини, – пояснює службовець ДМС. – До мене приходила одна пара, жили в Коломиї, родом з Луганська. То вони були войовничо налаштовані, але одразу перепитали, чи можна буде повернутися. Всі решта шкодували, що їдуть з України».

Щодо європейських країн, найпопулярнішою залишається Чехія, не менш бажана Німеччина. Тут причина дещо інша – сімейне благополуччя. «У нас нестача чоловіків, і більшість жінок, які виїжджають за кордон, їх там знаходять», – каже Світлана Грецька.

За її словами, пік виїзду прикарпатців на постійне місце проживання за кордон припав на 1995-1997 роки. Країни, куди їхали наші земляки у пошуках кращої долі, - це США та Ізраїль. Щодо Росії, якщо у 2000-х роках виїжджало понад чотири сотні осіб на рік, то зараз притулку в РФ шукають не більше півсотні.

Ірина ТИМЧИШИН, Галицький кореспондент

ДО ТЕМИ:

За дев’ять місяців минулого року Управлінням ДМС в Івано-Франківській області на постійне місце проживання видано 139 дозволів, а цьогоріч за той же період – 130 дозволів.

Щодо набуття громадянства України, торік оформлено 126 осіб, прийнято 105 осіб. За дев’ять місяців поточного року оформлено 86 матеріалів і прийнято на оформлення громадянства п’ятеро осіб.

У Чехію, Польщу та Іспанію торік емігрували 109, 79 і 52 мешканців області відповідно. А на Прикарпаття найбільше людей прибуло з Індії (80 осіб), Польщі (77 осіб), Іспанії (73 особи), Іраку (68 осіб), США (54 особи), Нігерії (53 особи).