Салат можна не тільки їсти, або У пошуку нових рольових моделей для Франківська

Біля вашого дому є двір, в якому ви виросли і який, трохи занедбаний і недоглянутий, хотіли б оживити? А, може, вам у місті бракує дерев і ви охоче посадили б кілька? Можливо, ви любите/ненавидите дощ і взагалі, що ви робите, коли на вулиці раптово починає накрапати? Ймовірно, вам подобається слухати місто, а, може, — бракує у ньому музики? Або ви любите фотографувати чи знімати на відео «портрети» Франківська? Досліджувати місто, спостерігати, як воно змінюється, творити зміни?..

Якщо щось із цього — ваше, то вам — на «Сеанс Міського Сканування» — міждисциплінарний фестиваль, який платформа «Тепле Місто» проведе в Івано-Франківську 12-20 серпня. Наразі ж завершився дослідницький візит до міста кураторів і координаторів заходу — понад 20-ти експертів із 7 країн

«Все тільки починається»

Після кількаденного перебування у Франківську — ознайомлення із містом, спілкування з колегами і місцевими мешканцями — куратори воркшопів фестивалю презентували свої тематики та підходи, а дехто і локації (загалом їх буде 11), з якими працюватимуть під час основної частини фесту у серпні. Проте чимало питань ще залишаються відкриті — і відповіді на них отримаємо, коли сформуються робочі групи. Хто в них буде? Можете бути ви. Варто лише визначитись із напрямом, для якого маєте відповідні знання, навички, підготовку або ідеї, інтерес, бажання попрацювати — головою і руками.

— У нас всіх є запитання, які ставимо собі в місті щодня, і наші куратори хотіли б пошукати відповіді на них спільно з франківцями. На фестивалі ми не кажемо: це правильно, а це — ні. Ми ставимо питання — і хочемо залучити до процесу широку аудиторію. «Сканування» (тобто фестиваль) не про те, щоб приходити і дивитись. Ми  хотіли б, щоб це були не лише розмови, а щоб наша взаємодія закінчилась конкретними результатами, втіленими в реальних речах, — каже Олександр Шевченко, координатор програми «Урбаністика» платформи «Тепле Місто», який разом з архітекторкою Анною Пашинською і командою є організаторами фестивалю. 

Хоча захід реалізовується в рамках програми «Урбаністика», проте, як наголошують його організатори, це міждисциплінарний майданчик — не лише для урбаністів й архітекторів, а для широкого кола учасників. Куратори репрезентують різні фахові сфери: антропологія, візуальне мистецтво, урбаністика, архітектура, фотографія, музика і т.д. До своїх команд теж запрошують учасників незалежно від віку, досвіду, професій. Це можуть бути науковці, культурологи, соціологи, дизайнери, митці, фотографи, відеографи, інженери, садівники… Особливо заохочують долучитись студентів архітектурних факультетів франківських університетів. Чи не найголовніше для участі — зацікавлення, відкритість, бажання побачити, актуалізувати раніше непомічені чи ігноровані міські артефакти, розкрити їхню приховані красу і сенси. Це буде спроба за допомогою широкого спектру активностей, медіаформатів (дискусії, інтервенції, створення певних фізичних об’єктів, зйомка, екскурсії тощо) дослідити різні аспекти міста (локації, проблеми, динаміку, настрої, потенціали) — і спільно відшукати відповідні для нього рішення, сценарії, нові «рольові моделі».

«Відповіді — довкола нас»

«Рольові моделі» — це тема фестивалю. Його координатори тандем METASITU з Греції, що досліджує взаємодію людей у просторі та з простором, шукає альтернативні форми його використання,— Едуардо Кассіна (Іспанія) та Ліва Дударєва (Латвія) пояснюють, що ціль «Сканування» — критично оглянути, переоцінити усталені уявлення про місто і запропонувати нові.

—  Рольові моделі в урбаністичному контексті, як ми звично думаємо, є чимось, без чого місто не здатне існувати і що його певним чином рухає. Це можуть бути й урбаністичні рішення, які існують деінде. Нині активно запозичують західний досвід. Наприклад, систему громадського транспорту в Лондоні можна розглядати як приклад доброї рольової моделі. Але часто ті моделі, які беремо звідкись, надто дорогі. Також вони нерідко базовані на міфах про певну практику. Переймаючи якийсь підхід, намагаємось адаптувати його. А інколи популярно робити просто «копіпейст» міжнародних дизайн-рішень. Але мова, зрештою, не тільки про адаптацію рольових моделей, а про розуміння, навіщо імпортуєш, як вони працюватимуть в місцевому контексті, і що хочеш створити по-новому. Рішення, відповіді часто є тут — довкола нас, у середовищі. Нині в Україні діє багато громадських ініціатив, є активні люди з цікавими ідеями — є багато можливостей, свободи для створення власних рольових моделей, — говорить Ліва Дударєва.

Час і місто

«Сканування» є широким відкритим діалогом про місто і для міста. Він — про фізичний простір, але також і про людей, їхню дію і взаємодію у цьому просторі.
Роман Сах і Костянтин Кучабський з архітектурної студії Formografia (Київ), що зокрема займаються публічними просторами (останнім часом активно на сході України) і є співзасновниками науково-культурної платформи «Острів», запропонують франківцям у серпні попрацювати з темою спадщини: учасники самі мали б виокремити цінні для них у місті об’єкти —  чи на персональному, чи на громадському рівні (від улюбленої лавки у своєму подвір’ї до історичної будівлі). Взяти участь у роботі групи можуть архітектори, культурологи, історики, також ті, хто зможе фіксувати об’єкти, скажімо, через фото- чи відеозйомку навіть за допомогою безпілотника.

Із минулим, але дещо в ширшому, соціально-ідеологічному контексті працюватиме і група Анни Балаж (Угорщина). Вона займається проблемою декомунізації у східній Україні, а тепер має нагоду попрацювати й на заході.  Об’єктом дослідження у Франківську стане міський аеропорт: учасники воркшопу спробують порівняти, як летовище функціонувало у радянський період, а як тепер; символіка цього місця провокує також до роздумів на тему розділених сімей, а в розрізі євроінтеграційних прагнень України — «що Івано-Франківськ може запропонувати Європейському Союзу». Результатом роботи стане серія тематичних візитів в аеропорт і його репрезентація з антропологічної точки зору.

Під час фесту буде нагода провести у місті «Ревізію» — таку назву матиме воркшоп Наталки Довгої й Мартини Чижевської з Варшави, що має на меті з допомогою фотографії віднайти і привернути увагу до «невживаних територій Івано-Франківська» — будинків, скверів тощо, котрі втратили свою функцію чи так її і не набули, — й надати їм нового життя. Цікаво, що цей майданчик відкритий і для дітей.

Ще один воркшоп акцентує на двориках, конкретніше на ревіталізації трьох дворів у центральній частині міста. Куратор Марта Гладка чекає насамперед на активних мешканців, які хотіли б подвір’я біля свого будинку бачити не просто прохідним місцем, а сповненим життя і власної краси простором. Після воркшопу обіцяють запросити на екскурсію відновленими подвір’ями.

Як з деревами росте соціум

«Природний табір колективної креативності» — такий 5-денний воркшоп із культурного мапування діятиме на Німецькому озері. За словами лідера локації Сейли Фернандез Арконади з Іспанії, долучатись до дослідження історії місця і низки інтервенцій у цей простір можуть урбаністи, науковці, митці, інженери тощо.

Комусь, можливо, більше до душі воркшоп зі «створення колективного саду і дослідження його як об’єкта соціального зростання». Куратори робочої групи Марта Ферреті та Франческо Кампаньярі з Культурної асоціації Interzona (Італія) хочуть поділитись із Франківськом досвідом створення «колективного саду» у Вероні. Вони інтерпретують міський сад як місце для взаємодії, формування громади, практикування демократії.

Анна Доброва і Дмитро Ісаєв (Київ, Відень) з ГО «МістоДія» пропонують дослідити, як атмосферні явища впливають на наші дії у публічному вимірі міста. Скажімо, як змінює наші плани й поведінку раптовий дощ, де нам комфортно чи дискомфортно у Франківську за різної погоди, як з допомогою певних рішень (фізичних, технологічних) можна переінакшити звичні сценарії використання публічних просторів відповідно до зміни погодних умов?..

Арт і «пром»

— Наша головна мета під час фестивалю і тема, якою ми цікавимось, — віднайти нове значення архітектури, як для професійної спільноти, так і для загалу. Сьогодні дуже важко визначити, де є зона відповідальності архітекторів, а де — інших професіоналів. Під час ознайомлення з Івано-Франківськом ми виокремили тему ринків. Вона відповідає темі фестивалю і близька до нашої основної проблематики — межі між архітектурою і неархітектурою. Ринок — один із міських феноменів, до якого люди сформували певне ставлення, але нам здається, що в цих місць є потенціал бути переосмисленими і отримати нове життя. Це публічний простір з великим потенціалом. Ринки є різними (часто тимчасові об’єкти або і зовсім необ’єкти, стихійні і т.д.), але інколи бувають важливими із соціальної точки зору, формують міську тканину. Це особливе місце, де між людьми виникає непідробна взаємодія, спілкування, — розповідає архітектор із Харкова Богдан Волинський.

Разом із Валерією Агафоновою він вестиме на фесті дослідження ринків Франківська. Це буде спроба концептуального осмислення ринку як феномену і як фізичної організації в місті: які види ринків є, навіщо туди ходять, які стереотипи про ринок маємо, яким є життя тих, хто там працює і т.д. Для пошуку відповідей кураторам потрібні зацікавлені учасники, схильні експериментувати і мислити відкрито — щоб побачити серед буденних речей нові можливості, адже, за словами Богдана, «всі думають, що салат можна тільки їсти. Але це не так. І така ж історія з містом».

Сергій Погребиський, художник із Києва, представить на «Скануванні» мистецьку складову. Це буде арт-резиденція кількох художників: робота на офортному станку в майстерні-магазині «Буквиця», дослідження тематики руху, відеофіксація процесу, а результат — на виставці.

Тим часом музиканти Михайло Якимчук («Гоца Драла») і Яніна Шпачинська (Zapaska) досліджуватимуть звуковий ландшафт Франківська. У пошуках унікальної, раніше незадіяної міської акустики вони запросять нас на залізничну станцію «Бистриця»: там у серпні будуть імпровізації за участю професійних музикантів і слухачів, які зможуть стати «діячами».

Буде майданчик і для філософської рефлексії. Олександр Сушинський (Чернівці) та Олексій Троценко (Львів) запропонують ментально розгорнути концепт «рольові моделі», проаналізувати спектр феноменів, що є за ним, — симуляція, фейк тощо.

Під час «Сканування» також буде втілено транскордонний проект, який куруватиме Марія Семененко: робочі групи в Україні та Німеччині досліджуватимуть проблематику ревіталізації постіндустріальних зон — на прикладах франківського «Промприладу» (запуск пілотного проекту) та досвіду Берліна. Спершу українська група поїде туди, а потім всі учасники працюватимуть у Франківську.

Україна наразі, як зауважує Олександр Шевченко, перебуває в перехідному періоді — в напрямку до нової школи планування міст: мова про перехід від старого досвіду розробки генплану в кабінетах до багаторівневого цілісного принципу планування, із використанням різних учасницьких практик у розробці елементів плану. В цьому контексті важливий суспільний запит на цей новий підхід, а також застосування часом незвичних, креативних методів для актуалізації питань урбаністики і залучення тієї аудиторії, яка рухатиме цей процес далі.

Open-call на фестиваль стартує 1 червня. Зголоситись можна буде через фейсбук-сторінку «Сканування» і сайт фестивалю, який запустять незабаром.

Планується, що фестиваль буде щорічним: місту, як і людині, потрібні систематичні обстеження — профілактика і за потреби лікування. Фестиваль є проектом платформи «Тепле Місто», проводиться за підтримки проекту DREAMactions (створений CANactions та WNISEF для сприяння реалізації практичних міських проектів на території України), Фонду ім. Гайнріха Бьолля та громадського ресторану Urban Space 100.

Фото: Анастасія Куберт, «Тепле Місто»