Студент з Індії Прітхві Джаламанчілі про життя в Івано-Франківську

Прітхві – студент Івано-Франківського медичного університету з Індії, вже четвертий рік вивчає лікарську справу, планує бути хірургом та перемагає у конкурсі караоке з піснею Вакарчука «На небі».

Як пише “Learn Ukraine” іноземець переїхав до Івано-Франківська з Луганська після початку війни. Цікаві перли ходять вулицями Франківська серед нас, і дуже приємно, що є такі позитивні та сповнені наснаги люди, незважаючи на певну дискримінацію, передає ТРК Вежа.
 
– Розкажи трішки про себе: чим ти займався у своїй країні і чому вирішив приїхати здобувати освіту в Україну?
 
– Після школи я три роки вивчав природничі науки, успішно здав іспит, але в Індії система освіти дуже відрізняється від української, тому вивчитись там в рази дорожче. А ще, крім того, що мені дуже подобається навчатись, я обожнюю подорожувати. Тому й вирішив, що це найкраща можливість для мене поєднати навчання і подорожі. А оскільки мама і тато мене завжди підтримували, разом і вирішили, що Україна – найкраще місце для навчання. Україна не агресивна держава у порівнянні з іншими країнами світу, та й економічно теж нам підходить. А ще, мої друзі, котрі навчалися в Луганську, порекомендували мені це місто й запросили долучитися також. Перші два роки я почав там вивчати лікарську справу. Порівнюючи навчання там і тут, то однозначно тут краще (сміється).
 
– Як ти запланував сюди подорож? Чи був хтось з університету, чи певної організації, хто допомагав тобі з переїздом?
 
– Я контактував ще з Індії, зі своїми друзями та іншими студентами, які вже перебрались на навчання в Україну. Вони допомогли з листом-запрошенням для виготовлення візи від університету та іншими необхідними документами, щоб переїхати на навчання.
 

 
– Чи була у тебе передвідправна орієнтація чи міжкультурний тренінг перед виїздом з Індії, або після прибуття в Україну?
 
– Ні, нічого такого не було, на жаль. Я навіть не проходив ніякого мовного курсу. Проте, звісно, якби я таке щось пройшов там чи по приїзду сюди, це б мені надзвичайно допомогло в адаптації. На щастя, я не мав ніяких труднощів відразу після приїзду, оскільки мій друг зустрів мене в аеропорту. Він показав мені місто та провів екскурсію по університету. Радий, що це мені допомогло дуже швидко адаптуватися, бо не мав ніяких незручностей. Тут, в Україні, я справді відчуваю себе як вдома.
 
– А як ти підтримуєш зв’язок з іншими іноземними студентами? Як спілкуєшся з тими, хто з інших університетів або міст?
 
– Коли я навчався в Луганську, підтримував зв’язок із своїми земляками у місті в межах університету. Після війни всі мої друзі були розприділені у різні навчальні заклади на мирній території. Ми зараз і надалі спілкуємося між собою. Деякі з них навчаються у Вінниці, дехто в Одесі, Дніпропетровську – «розбрелися» по всій Україні. А із своїми університетськими друзями, на жаль, ми не підтримуємо зв’язку, кожен сам по собі. Проте викладачі кафедри мене дуже підтримують та заохочують, особливо якщо потрібна допомога з вокалом.
 
– Як ти долучаєшся до студентського життя в Івано-Франківську?
 
– Перш за все, це спілкування з українськими друзями, бо комунікація – це найкращий спосіб покращити мову. Також я маю заняття з вокалу у Філармонії. Я зараз співпрацюю з гуртом «Полюс», вони мені дуже допомагають. Також є членом літературного угруповання «СТАН».
 

 
– Що тобі тут подобається найбільше?
 
– Мені подобається те, як я тут живу. Я люблю вивчати щось нове, постійно удосконалюватися, працюючи над собою. Навіть якщо трапляється якась ситуація не дуже приємна – це також певний урок для життя.
 
– А чи траплялося щось і не дуже приємне під час твого перебування у Івано-Франківську? Є щось таке, що тобі не дуже тут подобається?
 
– Так, були моменти і неприємні. Наприклад, мене тричі побили на вул. Вовчинецькій та одного разу вкрали гаманець. Іншого разу вкрали мій мопед. Також не дуже приємно, що іноземних студентів чомусь не пускають в нічні клуби, якщо ти йдеш компанією чи сам. Якщо ж ти прийшов з подругою українкою чи компанією місцевих – двері відчинені. Я одного разу запитав в охорони, чому ж так, то мені відповіли: «Вам можна приходити лишень по вівторках та четвергах». Проте, хто ж буде йти в нічний клуб посеред навчального тижня? Також одного разу мене запросили забрати сертифікат в клубі, де я співав. Коли прийшов, мені не дозволили зайти, мовляв іноземних студентів не пускаємо. Коли я пояснив охороні, що прийшов на запрошення адміністратора, вони мені сказали почекати на вулиці. Через якийсь час вийшла адміністратор і вибачалася, що так трапилось.
 

 
– Що б ти порадив іншим іноземним студентам, які щойно прибули?
 
– Дуже важко сказати, бо залежно від країни, звідки він приїздить кожен студент має різні потреби. Також все залежить від того, в кого який контракт і скільки коштів має платити за навчання. Я знаю, є випадки, коли студентів обманюють з оформленням документів, а коли вони приїздять сюди –  розчаровуються. Тому треба знати, кому довіряти, особливо з оформленням документів. Тому, важливо відсканувати свій закордонний паспорт, щоб потім було легше відновити, раптом загубиться чи хтось поцупить. Крім того, студенти, приїхавши сюди мають якусь ейфорію – повне відчуття свободи, а варто мати голову на плечах весь час. Я б також порадив запастися теплим одягом, бо зими тут дуже холодні.
 
– Чи є щось, щоб ти хотів додати?
 
– Коли ти живеш окремо від батьків, ти вивчаєш дуже багато нового. Ти вчишся бути індивідуальністю. Звісно, треба шукати шляхи, щоб адаптуватися. Для когось це відбудеться швидше, комусь потрібно більше часу. А загалом, найважливіше – насолоджуватися життям, знаючи чого хочеш досягти.