Тарас Прохасько: Культур-мультур
Новий блог відомого франківського письменника Тараса Прохаська на Збручі.
Ця тема трохи сховалася із найактуальнішої риторики обміну паролями, але вона вже буде вічною. Не як аналіз історії, не як спогади про минуле, а як один з найвдаліших культурологічних міфів для масової свідомості і белетристики.
Прекрасна історія про мультикультуральність погранич, яким у нашому конкретному випадку є не менш міфічна східна Галичина десь так між кінцем вісімнадцятого і серединою двадцятого століття. Ця мультикультуральність вибудовується на двох аргументах. На поліетнічності території і тим фактом, що у цей час було відносно мирно. Відсутність видимих кровавих конфліктів стає підставою для ідеї, що всі інґредієнти зупи були щасливими від варення у одній ринці і у цьому щасті співіснування радісно віддавали свої соки заради доброї ехтезуппе (так у той час називався росіл, бульйон, м'ясно-овочева юшка).
Дійсно, люди різних національностей і культур – особливо від того часу, коли національність і національна культура почали бути визначальними у ідентифікації – будучи ще й до того учасниками більшого громадянсько-державного договору – і утримувалися від відкритого протистояння, і обмінювалися певними словами, враженнями, звичками. Але найкращим виявом сусідства все ж ставала іґнорація одне одного. А у всіх стосунках найлагіднішим шляхом була взаємна іронія. Бо загалом вирішальним був гібрид образи і зневаги. І це лише на рівні побутовому, щоденному, обивательському. Ті, хто розумівся на політиці будь-якого рівня, добре знали, якими перешкодами і обривами для своєї лінії є присутність сусідської культури на калейдоскопічних територіях.
Від певного часу доволі архаїчна мультикультуральність почала визначатися пануючим державним ладом. Це дуже добре було видно по наших євреях, котрі вийшли з кагалу. Німецька, польська, російська, радянська, пострадянська, українська культури ставали виказом їхньої адаптації.
Говорячи про мультикультуральність міста, у якому я живу (1939: 48 відсотків жидів, 18 – українців, 2 – німців, решта – поляки), у історичному сенсі, хочеться перенести це поняття і на повоєнні часи (майже нікого, крім 70-ти відсотків російськомовних совітів) і на теперішні. Бо вже як бавитися, то бавитися. Тема мультикультуральності має бути вічною.
Відповідно, вічними є толеранція до пори до часу, взаємне перемішування, взаємна дистанція і зневага, потяг і захоплення, заперечення і магнетизм, непоборне відчуття більш-менш свого і менше-більше іншого та чужого. Почуття меншовартості і войовничого витіснення. А ще цілком оправдане користання одне одним.
І це у місті, де зовсім донедавна матеріальний світ був цілком чужинецьким і мультикультурним. Німці, жиди, поляки, вулиці польські, камениці жидівські, але австрійська колія і дуже наші передмістя. Де російський соціалізм позначив свої точки історичної пам'яті. Де у перстенцях мікрорайонів жили тисячі вчорашніх селян, а все старе місто було розпарцельоване на помешкання чекістів, воєнних, партійних і цінних фахівців. Де навіть історія не вкладалася у їхню парадигму, тож треба було змінити назву міста і перетворити його на столицю довбушівського краю.
І ця мультикультуральність тепер живіша, ніж у будь-які міфічні часи. Офіціоз і альтернатива. Селяни і давні міщани, які виявляються нащадками привезених повоєнних діячів, які стали елітою, яка зневажала дикість попередньої еліти, яка зневажала дикість цієї. І всі чекістські роди і роди причеплених до обласного центру спілчанських гуцулів і бойків, і кілька родин довоєнних євреїв, які повернулися з евакуації, і якісь законні власники конфіскованих міщанських осель, і весільні доми по-покутськи, і товариство реріха, і переселенці, і ті, кому здається, що саме у цьому місті можна жити по-справжньому. Будови, перебудови, фестивалі, медовуха, колишній педінститут, легалізована Греко-католицька церква, тисячі українських туристів, десятки магазинчиків із італійською їжею, партійні чиновники, незрозумілі смотрящі... І єдиний на цілу Европу ратуш у стилі арт-деко.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
