Терористи примусили майданівку відрізаним пальцем писати "Люблю Донбас"

Художниця з Донецька, активістка Майдану Анна пробула у полоні в терористів з 27 травня по 1 червня. Її з друзями утримували у приміщенні управління міліції.

На прес-конференції у Львові Анна розповіла, що її допитували представники ДНР, звинувачуючи в співпраці з «Правим сектором», повідомляє кореспондент Galnet.

За її словами, до кінця травня люди з різними поглядами у Донецьку нормально знаходили спільну мову. «Зараз на Донбасі опинитися в полоні може будь-хто, хто проти ДНР, або належить до партійних осередків, громадських організацій», – додав Дмитро, який також був у полоні в терористів.

Анна розповіла, що людина, яка гостювала в неї, подала інформацію в ДНР, нібито дівчина небезпечна представниця «Правого сектору». «З початку квітня у нас вимкнули українські канали. Практично все телебачення на Донбасі – російське. Людям свідомо формують образ ворога. Таким чином українців сварять між собою», – сказала Анна.

Вона розповіла: «Коли мене з товаришами привели в будівлю, де нас утримували, нас розвели по різним кімнатам. В моїй кімнаті було двоє хлопців без балаклав. Вони не ховали своїх облич, бо вважали себе «смертниками», адже, за їхніми словами, відповідно до українського законодавства їм світить до 15 років тюрми за сепаратизм.

До мене підійшов старший чоловік. Почав кричати, задавати питання про Одесу, Маріуполь. Йому не потрібні були відповіді. Йому важливо було показати, що він – сила і влада. Я закривалася руками і ногами. Мені порізали руки і ноги. Наставляли пістолет і казали, що вб’ють. Потім – порізали шию. Лікарі, які обробляли рану, сказали, що я вижила дивом.

Під час допитів терористи запитували мене, чи я говорила «Слава Україні», чи ходила на мітинги за об’єднання. «Чи вважаєте ви, що Донбас український», – питали мене.

Майже всі сепаратисти були місцевими. Росіян не було.

Після допиту мене повели на верхній поверх. Далі спілкування продовжувалося без фізичного насильства. Окрім моменту, коли мені відрізали палець та наказували писати на стіні кров’ю «Люблю Донбас». Ну я патріотка, тому з цим проблем не виникло.

ДНРівці вірять в те, що існує жіноча сотня «Правого сектора», що ця сотня брала участь у масових акціях в Одесі. Нібито ці жінки мають татуювання на грудях. Побачивши, що в мене немає татуювань, до мене почали ставитися з меншою жорстокістю.

Ми були побиті та наші рани кровоточили. Нас примушували мити підлоги та автомобілі в яких вивозили трупи. Миєш підлогу – кров ллється по всій підлозі. Пізніше прийшов старший, який наказав більше не застосовувати фізичного насилля. Нас помістили в медичну частину, де наші рани зашили активісти ДНР.

Коли ДНРівці зрозуміли, що ми не є представниками «Правого сектору», нам повідомили, що нас обміняють. «Нас привезли для обміну в Дніпропетровськ. Ми не мали ні грошей, ні телефону, ні одягу. СБУ не продумала, що з нами далі робити. Нас просто залишили на вулиці поранених та без грошей. Добре, що хлопці, які нас міняли, трохи допомогли грошима на їжу та дали телефон», – додав полонений Федір.