У зоні АТО, як в Афганістані
Калуські волонтери, які доправляли продукти українським військовим, які воюють у Донецькій області, повернулися додому. Керівник «Автомайдану Калущини» Володимир Павлів поділився враженнями від поїздки.
Нагадаємо, «клич» по сільських радах кинули у 5 липня. А до 9 липня продуктами, консерваціями, засобами гігієни, бутильованою питною водою був «забитий» один із гаражів біля райради. Відправили продукти на схід 18 липня.
— Люди зібрали не тільки продукти. Особлива подяка від військових дітям, які передали свої малюнки, та волонтерам, які допомогли нам завантажити машину. Допомагали і підприємці, згадую «Карпатська кераміку», «Вінісін» та інших підприємців із Калуша. У проливний дощ активісти ГО «Молодий народний рух» та Автомайдану допомогли закріпити на машині тент. Все доїхало. Розбилося тільки кілька банок «тушонки», — розповів Володимир Павлів.
Військові в’їхали на територію Донецької області у суботу, 19 липня. За словами Павліва, було не по собі, коли на блокпостах потрапили під дула автоматів. Однак, коли сказали, хто вони, військові тепло привітали волонтерів.
Спочатку вони зупинилися у місці, де базується 51-а механізована бригада. Тут несуть службу п’ятеро калушан.
— Ми не всіх змогли побачити. Двоє були у частині, двоє — на далекому посту, — розповів Володимир Павлів. —Можливо, якимось матерям прикро, що передачу не передали особисто її синові. Але ви повинні розуміти, що там. У Сніжне не доїхали — вже сутеніло. Щоб ви знали, там страшно… У Дачному ми заночували.
Звідти поїхали до Донецької області, де базується 5-ий батальйон Збройних сил України територіальної оборони Івано-Франківської області, де служить 20-30 військовиків із Калуша:
— Ми тільки під’їхали і запитали: «Це прикарпатці?». Почули: «Так», і тільки тоді зітхнули із полегшенням. Майор розвідки вивів нас на командний блокпост. За день перед тим у них був мінометний обстріл. Люди там справді ходять по осколках мін. Хочу сказати, харчами вони забезпечені. Є і бронежилети. Нема страху, є бажання захищати батьківщину. Є відчуття тилу. Вони дуже раді приїзду волонтерів. Найбільше тому, що люди приїхали до них. Ми приїхали у 20.00 вечора. Працює розвідка, і командний пункт постійно потрапляє під обстріл. Саме ті позиції, де знаходиться командування. Цей пост знаходиться безпосередньо біля Російського кордону. Як і всі наші пости. Як працюють росіяни? Хлопці вже помітили систему: бійці під’їжджають на мотоциклах, де замість коляски щзроблена площадка, де розташовується міномет. Обстрілюють 5-6 хвилин. Потім 15 хвилин тиші, і повторюють обстріл. Заганяють у бліндажі. Після того, як уже загнали під землю, на так звану «нульову точку», з російського боку з’являються «Гради». Особливо вони атакують 72-гу частину, де знаходиться артилерія. Вони б’ють не по живій силі, а намагаються знищити воєнну техніку. Працюють дві години. Завдати удару у відповідь – не можливо, оскільки вони знаходяться на нейтральній території, і є варіант того, що потім снаряд може перетнути кордон. Це свого роду провокація проти наших військ. Хлопці це розуміють. Але вони сильно хочуть воювати. Хочуть військових дій.
Володимир Павлів розповів, що найбільш складно на командному пункті.
— На командному блокпості перехоплюється телефонний зв’язок. На щастя, більшість наших калушан, 20-30 людей, перебувають у іншому блокпості , де відносно спокійно.
Володимир Павлів зізнається, що його приємно вразив настрій хлопців.
— Вириті окопи. Доводиться змінювати місце, і тим самим займатися. Вони мають одяг. Що бракує, то це військової техніки. 24-ий батальйон надав допомогу. Наші мають два БРДМ. Ми думали, чи залишатися ночувати. Були думки і за, і проти. Вночі там ніхто не їздить. Вночі є дві проблеми: можна «нарватися » на сепаратистів, або потрапити під обстріл своїх. Але на ризик і страх, було прийнято рішення разом із командиром роти було прийнято рішення виходити із зони АТО, старатися у максимально короткий час виїхати. Там у 20.00 вже темніє. Ми виїжджали у сутінках. Якуючи Іванові Стратієнку ми встигли. Він вижав із машини все, що міг. Правда, «передок» у неї «вбив». Степанові Курнику велика вдячність за те, що він надав машину. Він надав техпаспорт і автомобіль МАН місткістю 12 тонн. Ми намагалися якомога швидше, бо там швидше їдеш – довше живеш. Місцеве населення, яке більше думає, там є. Але є багато людей, які підтримують сепаратистів.
Володимир Павлів пояснює: з місцевими майже не спілкувалися. Про їхню поведінку знають від солдатів.
— Там варіант Афганістану. Коли вдень він пасе вівці. Вночі сідає на мотоцикла, поїхав, відстрілявся 2-3 години, загнав мотоцикла назад. Далі займається своєї роботою. Один із мотоциклів хлопці затримали. Він стоїть на одному із блокпостів із високо піднятим українським прапором.
Калуські волонтери їхали в шістьох. Із собою мали зареєстровану бойову зброю. Двоє водіїв вели МАН, ще четверо людей — у машині супроводу.
— Їхати небезпечно. Розповідали, що стають навпроти тебе. Тому необхідна машина супроводу. Ти не знаєш, на чому стоїш.
Національну гвардію не відвідували, оскільки це небезпечно.
— Нам уже сьогодні потрібно «збирати» ті частини. Які мають бути мобілізовані. Щоб не було потім незабезпечених частин. Солдатові потрібна кевларова каска, бронежилет 3-4 ступеню захисту. Ці обладнання. Які виробляються у нас цілком якісні, я порівнював пластини у бронежилетах. Не завжди «натівські» кращі.
Володимир Павлів зазначає, що в Калуші необхідно створити Координаційний центр. Координаційний центр буде базуватися у районній раді, про що є домовленість із головю райради Василем Дзундзою..Міська рада поки що не приєдналася до справи. Людині потрібно облаштувати умови для роботи. Туди можуть увійти і громадські активісти.
— Я ніколи цим не займався, і не міг подумати що я буду під’жджати до поста, де стоять міліціонери, зі зброєю. Що я буду знати все про каски, бронежилети. Наприклад, Долина, Калуш, Івано-Франківськ. Треба щоб машини, які забезпечують харчування, їхали не через день, а раз у місяць. Скільки людей поїхало за ці два тижні із Івано-Франківської області волонтерами туди! А могло їхати шестеро. Всім добродіям хочу подякувати, особливо Калуській районній раді, — закінчив Володимир Павлів.
