Війна там починається тут
Про проблеми військових на сході говорять ще від початку АТО. Відсутність обмундирування, погана якість форми, взуття, а ще те, що змінних речей взагалі немає.
Крім того, погане харчування, відсутність питної води, засобів побутової хімії та особистої гігієни. Хтось зосереджується на розмовах про жалюгідний стан української армії, фактах розкрадання коштів та розводить руками, але є тут, в Галичіні, й чимало тих, хто намагається допомогти.
Малюнок з Івано-Франківська. Так наші, галицькі діти уявляють собі війну на Сході
Зі світу по нитці
Наталя Перцович з Івано-Франківська розповідає, що її брат Ігор служить в 95-й аеромобільній бригаді під Слов’янськом. Дівчина каже, що новину про те, що її брат їде в зону АТО сприйняла важко. Переживала, не спала ночами, плакала. А пізніше прийшло усвідомлення, що треба щось робити, по мірі можливості допомагати, адже сльози нічим не зарадять.
Брат Наталі Перцович щодня наражає себе на небезпеку. Серед інших наших хлопців він воюює у зоні АТО. А Наталя з тилу активно підтримує його
«Люди нарікають на державу, яка повинна займатися армією, – коментує Наталя. – Я з цим згодна. Але 23 роки ми бачили, що країну розкрадають, руйнують. І всі мовчали, просто про це не говорили. Те ж стосується й армії, питання якої взагалі замовчувалися. Якщо за всі часи незалежності військове командування, дивлячись карти, перекладало солдатиків на столах, то нині мають реальний бій, справжню війну, де гинуть люди».
Наталя розуміє, що зараз нема сенсу в балачках. Треба діяти. «Спершу я забезпечила роту, де воює брат, бронежилетами, – розповідає Наталя Перцович. – То був доволі складний процес. Знайшла людей з Києва, які після перерахування коштів, закупили зазначене обмундирування. Відвезли в зону АТО, але більше тижня ці бронежилети хлопцям не віддавали. Від деяких командирів поступали відмовки, що не знають нічого. Це була адресна посилка, та дізнатися щось про те, де знаходяться бронежилети, було дуже складно. Врешті-решт закуплене обмундирування хлопцям віддали на другий день після виборів».
Дівчина розуміє, що на ситуації, яка нині склалася в Україні, багато людей хочуть нажитися – кому война, а кому мати рідна.
Розповідає, що бронежилети передавала через цивільних, які через постійні воєнні дії не могли доставити вантаж адресатам. Тому передача проходила через велику кількість людей. Для подальшої допомоги знайшла інших людей, з якими познайомилась в соцмережах. Про них Наталя розповідає, що це справжні патріоти, які пройшли Майдан і займаються постачанням безпосередньо в 95-ту бригаду. Закуплені речі передає через службу доставки на ім’я волонтерів, котрі далі через військових доправляють їх в зону АТО.
«Я почала цікавитися всім необхідним, вивчати ціни на спецтехніку і можливість її закупити, – продовжує Наталя. – Мова йде про тепловізори, рації, одяг та взуття для військових».
Наталя Перцович впевнена, що військові, які нині перебувають в зоні АТО, стоятимуть до кінця. «Вони не скаржидися ніколи, не казали, чого їм потрібно, що їм чогось не вистачає чи їм погано. У день виборів півтори доби в них взагалі не було питної води».
Розповідає, що з доставкою продуктів харчування справа покращилася. На її думку, вже і Міністерство оборони краще виконує свої функції.
Дівчина розповідає, що з самого початку передавала і продукти харчування, білизну, шкарпетки. Якісні футболки закуповувала в крамниці для військових по 60 гривень для цілої роти. Кошти на це все збирає сама. Ппівтори тисячі доларів передали знайомі зі США. Дехто перераховує 20 гривень, а інші й декілька тисяч гривень.
«Багато коштів пішло на закупівлю взуття, – каже вона. – Його шиє Запорізька фабрика. В Києві є волонтери, які налагодили з постачальниками зв’язок, тому берци віддають по 200 гривень. Якість не найкраща, але вони зручні та легкі. 35 пар хлопці отримали, ще 19 волонтери забрали і днями передадуть. Мені надсилали розміри, тому закуповували все для кожного зокрема».
Із зони АТО
Декілька тижнів тому «Самооборона» Івано-Франківська мобілізувала збір коштів, харчів, побутової хімії та засобів особистої гігієни в супермаркетах міста. Розпочалося з одного магазину, закінчилося тим, що підключилися й решту, тож вдалося зібрати близько 15-ти тон провізії, питной води тощо.
Пункт збору допомоги військовим у Франківську
Далі була дорога на схід, коли, ризикуючи життям, хлопці завозили зібране на блок-пости. Заїхали далеко, до Слов’янська бракувало 15-ти кілометрів. Везли все це фурою, в супроводі буса з шістьма добровольцями. Пізніше до них приєдналися і військові. Як розповідає координатор «Самооборони», Юрій Лоп’янецький «Тихий», їм відразу дали гранату, попередивши, щоб у випадку захоплення мали вибір.
В полон потрапляти не радили. Розповідають, що терористи відрізняються особливою жорстокістю. З живих знімають скальпи, а далі знущаються. А ще чув, що жінок та дітей брали заручниками, іноді націлювали їх проти своїх. Щоб вивести родину із зони бойових дій, зауважує Юрій «Тихий», слід заплатити 1000 доларів. Одна людина обійдеться в 500.
…На сході бачили війну. «Там йде реальний бій, – розповідає Тарас Шпук «Череп». – А нашим військовим бракує найнеобхіднішого. Побачити те, як солдати оцінили допомогу, варте того ризику, щоб поїхати на схід і передати все це їм безпосередньо в руки. Почути по розмовах, що там насправді відбувається – одне, а на власні очі побачити все це зовсім інше. Те, що показують в новинах лише кілька відсотків від правди і цілісної картини».
Хлопцям що воюють в зоні АТО прибула допомога із Галичини. Знимка Юрія "Тихого"
Якщо порівнювати озброєння, то в наших солдат немає майже нічого, розповідає «Череп». Напротивагу цьому терористи гарно забезпеченні і укомплектовані. За розмовами, які ходять, Російській Федерації війна обходиться в 50 мільйонів доларів в день. Одне добре, відзначає хлопець, що терористи ще не вміють ними користуватися. Новими автоматами АК-100 вони не вміють стріляти. АК-47, що вони мають зараз – це зовсім інша справа. Але коли вони всю цю техніку освоять – ситуація буде плачевною.
Очевидці розповідають, що на блок-постах стоять хлопці по вісімнадцять-дев’ятнадцять років. Вразив їхній патріотизм, настрій на те, що виконають свій обов’язок до кінця. А ще розповідають, як хлопці були вражені дитячими малюнками, які передали їм з Прикарпаття, усвідомленням того, що діти настільки вболівають за них, підтримують і розуміють те, що нині відбувається в країні.
Збір необхідного для солдатів зі сходу продовжується. Добровольці планують знову їхати на схід. Проте, цього разу везтимуть вже інші речі – техніку, озброєння. За їхніми словами, хочуть змінити ситуацію, коли з настанням ночі солдати стають «сліпими кошенятами»…
Знимка Юрія "Тихого"
